Ухвала суду № 16850330, 16.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р. м. КиївК-24745/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Андрюхіній І.М.,

розглянув судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»(далі Підприємство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008

у справі № 11/127-А (22-а-1913/08)

за позовом Підприємство

до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Васильєва Д.В., Какун Н.М.,

відповідача Мухи С.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 18.04.2007 позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007 №0000024110/0. У прийнятті цього рішення місцевий суд виходив з того, що придбана позивачем електроенергія була експортована за зовнішньоекономічними контрактами, тобто використана у господарській діяльності, а відтак позивач правильно відобразив у податковому обліку результати виконання цих операцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 назване рішення скасовано; у позові відмовлено з тих мотивів, що включення Підприємством до податкового кредиту оспорюваної суми ПДВ у складі вартості придбаної електроенергії не можна визнати обґрунтованим з огляду на збитковість цієї операції внаслідок продажу позивачем цієї електроенергії за ціною нижчою від ціни придбання.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду міста Києва зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що апеляційним судом було залишено поза увагою порядок ціноутворення на ринку електроенергетики, згідно з яким ціни на електроенергію встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України, тоді як експорт енергоносіїв здійснювався позивачем на виконання доручень уряду, що обумовлює наявність обєктивних причин збитковості спірних операцій.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведення СДПІ виїзної позапланової перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахункових рахунок за вересень 2006 року, оформленої актом від 07.12.2006 №820/1640/19480600, було виявлено факт неправомірного включення позивачем до податкового кредиту 54840грн. ПДВ. Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на тому, що операції з придбання позивачем у вересні 2006 року електроенергії у ДП «Енергоринок»на суму 138626,10 грн. (у тому числі 27725,22 ПДВ) та на суму 135575,92грн. (у тому числі 27115,20 грн. ПДВ) не можуть розглядатися як такі, що здійснені у межах господарської діяльності, з огляду на подальший експорт позивачем цієї електроенергії на виконання зовнішньоекономічних контрактів за ціною нижчою, ніж ціна придбання. Наведене призвело до відповідного завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у жовтні 2006 року, у звязку з чим СДПІ визначило Підприємству суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 54840 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з підпунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В основу рішення про задоволення позову місцевим судом покладено факт використання позивачем придбаних енергоносіїв у господарській діяльності (тобто в експортних операціях), що є визначальною умовою для виникнення у Підприємства права на формування податкового кредиту за наслідками придбання цієї електроенергії.

Однак при цьому суд першої інстанції взагалі не надав будь-якої правової оцінки тій обставині, що позивач включив до податкового кредиту суму податку, нараховану в ціну придбання електричної енергії у ДП «Енергоринок», при подальшому продажу цієї ж кількості електроенергії з незначною перервою у часі після її придбання за значно нижчою ціною, тоді як здійснення платником завідомо збиткових операцій з продажу товару виключає можливість кваліфікації такого продажу з метою оподаткування як використання товару у власній господарській діяльності.

Водночас апеляційний суд, відмовляючи у задоволення позову, послався виключно на збитковий характер операцій Підприємства з купівлі та подальшого продажу електроенергії.

Однак правова та економічна сутність господарської діяльності не передбачає обовязкової прибутковості господарських операцій. Адже господарська діяльність може включати і окремі збиткові операції, які, хоча і були спрямовані на одержання прибутку, однак з обєктивних причин призвели до заздалегідь незапланованих негативних фінансово-економічних наслідків.

Тобто визначальним є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення платником діяльності у відповідності з визначеними цілями, однак у разі неотримання від діяльності очікуваного результату з незалежних від платника причин останню не можна розглядати як таку, що не передбачає мети отримання прибутку. Неотримання Підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не повязана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

У статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) зазначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частин четвертої, пятої статті 11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Таким чином, з огляду на наведені вимоги процесуального Закону при вирішенні цього спору судам необхідно було з урахуванням доводів Підприємства перевірити, які фактори вплинули на збитковість спірних операцій, яким чином установлювалася ціни придбання та продажу вказаного енергоносія, чи міг вплинути позивач на процес ціноутворення на ринку придбання та експорту електроенергії тощо та на підставі цього встановити, чи були зазначені операції завідомо спрямовані позивачем на отримання збитку з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ. Судам також слід було проаналізувати зміст міжурядових угод, на виконання яких позивачем здійснювався експорт електроенергії.

Оскільки встановлення обставин, які не було зясовані попередніми інстанціями, та дослідження нових доказів перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 18.04.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 у справі №11/127-А (22-а-1913/08) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко