Постанова № 16846012, 02.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2011 року 13:53 № 2а-2598/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Гасові Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Ексімед"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.01.11;

представник відповідача ОСОБА_2, довіреність № 1856/9/10 від 26.04.11,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 лютого 2010 року приватне акціонерне товариство "Ексімед" (далі - позивач, ПАТ "Ексімед") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2009 р. № 0011311540/0, податкового повідомлення-рішення від 22.09.2009 р. № 0011311540/1, податкового повідомлення-рішення від 04.12.2009 р. № 0011311540/2 та податкового повідомлення-рішення від 05.02.2010 р. № 0011311540/3 (далі ППР № 0011311540/0, ППР № 0011311540/1, ППР № 0011311540/2, ППР № 0011311540/3) щодо 1 800,56 грн. земельного податку за земельну ділянку, користувачем якої є позивач, а також щодо штрафних санкцій на суму 90,02 грн. (загалом 1 890,58 грн.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2010 р. суддею Шелест С.Б. позовну заяву в адміністративній справі № 2а-2598/10/2670 залишено без руху та позивачу встановлено термін для усунення недоліків позовної заяви до 03.03.2010 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2010 р. суддею Шелест С.Б. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2598/10/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2010 р. суддею Шелест С.Б. оголошено перерву в адміністративній справі № 2а-2598/10/2670 до 26.04.2010 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2010 р. суддею Шелест С.Б. зупинено провадження у справі № 2а-2598/10/2670 до набрання законної сили постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2010 р. у справі № 2а-3417/09 за позовом Всеукраїнської громадської організації “Український союз промисловців і підприємців”, Українського союзу обєднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Укрсоюзсервіс”, ВАТ “Фармак” до Київської міської ради про визнання протиправним п. 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 13.01.2011 р. на підставі пункту 3.1.11 "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" у зв'язку з припиненням повноважень судді Шелест С.Б. у справі № 2а-2598/10/2670 суддю призначено повторно та передано судді Клочковій Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2011 р. адміністративну справу № 2а-2598/10/2670 прийнято до провадження суддею Клочковою Н.В. та зобовязано сторін повідомити суд про сплив обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

12 травня 2011 року до канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі у звязку з набранням законної сили ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-332/10, якою апеляційні скарги представників Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. було залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. без змін. В даному клопотанні представник позивача повідомив суд в т.ч. про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства “Ексімед” на Приватне акціонерне товариство “Ексімед”, яке є повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства “Ексімед”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2011 року поновлено провадження у справі № 2а-2598/10/2670 та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позову позивач зазначив, що будь-яке посилання відповідача на будь-який акт чи документ, включаючи Рішення Київської міської ради “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” від 25.12.2008 р. № 944/944 (далі Рішення № 944/944), що встановлює відмінну ставку земельного податку, ніж передбачену в Законі України від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ “Про плату за землю” (далі ЗУ “Про плату за землю”), є недійсним та порушує законодавство України. Навіть у разі зміни ставки земельного податку на підставі відповідного закону згідно ст. 4 ЗУ “Про плату за землю” та ст. 1 Закону України від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ “Про систему оподаткування” (далі ЗУ “Про систему оподаткування”) такі зміни набирають чинності виключно з початку нового бюджетного року.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що при прийнятті ППР № 0011311540/0, ППР № 0011311540/1, ППР № 0011311540/2, ППР № 0011311540/3 відповідач не врахував належним чином положення ст. 1 ЗУ “Про систему оподаткування”, ст. 4 ЗУ “Про плату за землю” та Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), тому дані ППР підлягають скасуванню.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не оформляв договір оренди або право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Київ, бул. Перова, 14.

На підставі п. 2 Рішення № 944/944 позивач був запрошений листом-повідомленням від 21.07.2009 року № 14715/10/15-211 до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва для надання уточнюючого розрахунку земельного податку на 2009 рік. Так як позивач не подав уточнюючий розрахунок земельного податку, Актом про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) земельного податку за період квітеньтравень 2009 року від 30.07.2009 р. № 4369-15/23382040 (далі Акт № 4369-15/23382040) донараховано суму за основним платежем та штрафна (фінансова) санкція.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Посадовою особою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку позивача за квітень травень 2009 року.

Перевіркою було встановлено, що позивач в порушення п. 2 Рішення № 944/944, ст. 14 розділу 6 ЗУ “Про плату за землю” та ст. 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ не доплатив земельний податок за земельну ділянку в сумі 1800,56 грн., користувачем якої він був як власник частини будівлі на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні № 171/46-КП, яка розташована на даній земельній ділянці та знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 14, а також не доплатив штрафні фінансові санкції на суму 90,02 грн., що загалом склало 1890,58 грн.

В результаті проведеної перевірки позивача ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було складено Акт № 4369-15/23382040.

Позивач подав до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва заперечення від 05.08.2009 р. № 56 на Акт № 4369-15/23382040.

Відповідачем було прийнято ППР № 0011311540/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання штрафні санкції по платі за землю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 1 890,58 грн.

Позивач подав до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва скаргу від 18.08.2009 р. № 59 про перегляд ППР № 0011311540/0.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 22.09.2009 р. № 19089/10/25-014 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва залишила без змін ППР № 0011311540/0, а скаргу позивача від 18.08.2009 р. № 59 (вх. № 12732/10 від 18.08.2009 р.) без задоволення.

Відповідачем було прийнято ППР № 0011311540/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання штрафні санкції по платі за землю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 1 890,58 грн.

Позивач подав до ДПА у м. Києві повторну скаргу від 02.10.2009 р. № 74 на ППР № 0011311540/0 та ППР № 0011311540/1.

Рішенням про результати розгляду скарги від 30.11.2009 р. № 5404/10/25-214 ДПА у м. Києві залишила без змін ППР № 0011311540/0 та ППР № 0011311540/1, а скаргу позивача від 02.10.2009 р. № 74 (вх. № 3533/10 від 02.10.2009 р.) без задоволення.

Відповідачем було прийнято ППР № 0011311540/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання штрафні санкції по платі за землю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 1 890,58 грн.

Позивач подав до ДПА України скаргу від 10.12.2009 р. № 104 за вх. № 12612/6 від 10.12.2009 р. на ППР № 0011311540/0, ППР № 0011311540/1 та рішення про результати розгляду скарги від 30.11.2009 р.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 03.02.2010 р. № 1016/6/25-0215 ДПА України залишила без змін ППР № 0011311540/0, ППР № 0011311540/1, ППР № 0011311540/2 та рішення про результати розгляду скарги від 30.11.2009 р., а скаргу позивача без задоволення.

Відповідачем було прийнято ППР № 0011311540/3, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання штрафні санкції по платі за землю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 1 890,58 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПАТ "Ексімед", виходячи з наступних мотивів.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Оскаржувані ППР № 0011311540/0, ППР № 0011311540/1, ППР № 0011311540/2, ППР № 0011311540/3 винесені виключно на підставі п. 2 Рішення Київської міської ради “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” від 25.12.2008 р. № 944/944.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Керуючись ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 р., що набрала законної сили 31.03.2011 р., у справі № 2а-332/10 за апеляційними скаргами представників Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р., якою п. 2 Рішення Київської міської ради “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” від 25.12.2008 р. № 944/944 визнано нечинним.

Пунктом 35 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є ЗУ “Про систему оподаткування”, який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, також права, обов'язки і відповідальність платників, а також ЗУ "Про плату за землю", преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 ЗУ “Про систему оподаткування”, чч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про плату за землю” видно, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до ЗУ "Про плату за землю". Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 ЗУ "Про плату за землю" належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених ЗУ "Про плату за землю".

Правові засади оплати за використання землі встановлені ЗУ “Про плату за землю”, частиною 1, 2 ст. 2 якого визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Субєктом плати за землю відповідно до ст. 5 даного Закону є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки відповідно до ст. 13 ЗУ “Про плату за землю”.

Законною підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України від 06.10.1998 р. № 161-XIV “Про оренду землі” (далі ЗУ “Про оренду землі”) є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі даних державного земельного кадастру відповідно до ст. 7 ЗУ “Про плату за землю”.

Згідно наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні № 171/46-КП від 05.02.1997 р. судом встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки як власник частини будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 14 та договору оренди земельної ділянки ним не укладалось, що свідчить про відсутність підстав для сплати орендної плати.

Таким чином, єдиною формою плати за користування земельною ділянкою для позивача є земельний податок.

Суд звертає увагу, що Рішення Київської міської ради “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” від 25.12.2008 р. № 944/944 взагалі не розмежовує що саме має сплачуватись “за земельні ділянки…, які використовуються суб'єктами господарської діяльності” орендна плата чи земельний податок.

Для правовідносин по оплаті землекористування спеціальним законом є ЗУ “Про плату за землю”, яким чітко визначені форми і розміри плати, а також встановлені обмеження щодо можливості їх зміни.

Відповідно до положень ст. 63 Закону України вiд 26.12.2008 № 835-VI “Про Державний бюджет на 2009 рік” по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2009 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6 та частиною першою статті 7 ЗУ “Про плату за землю”.

Частиною 2 статті 4 ЗУ “Про плату за землю” ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Зміна земельного податку може бути реалізована виключно у вигляді відповідних змін до ЗУ “Про плату за землю”, до того ж із дотриманням відповідного проміжку часу до початку бюджетного року.

Згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ч. 5-10 цієї статті та ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до ЗУ "Про плату за землю", суд приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” від 25.12.2008 р. № 944/944, яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає чч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про плату за землю", п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 ЗУ "Про систему оподаткування", а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про плату за землю".

Судом встановлено, що позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про плату за землю", у повному обсязі, відтак підстави для винесення оскаржуваних ППР № 0011311540/0, ППР № 0011311540/1, ППР № 0011311540/2, ППР № 0011311540/3 у відповідача були відсутні, оскільки п. 2 Рішення Київської міської ради “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” від 25.12.2008 р. № 944/944 визнано нечинним.

Дана позиція суду відображена також в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 р. у справі № 2а-332/10 за апеляційними скаргами представників Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. та постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 р. у справі № 2а-14036/09/2670 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-Київ" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2010 р.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку про необхідність скасування ППР № 0011311540/0, ППР № 0011311540/1, ППР № 0011311540/2 та ППР № 0011311540/3, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду згідно з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню з Державного бюджету на його користь.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Ексімед" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2009 р. № 0011311540/0, податкове повідомлення-рішення від 22.09.2009 р. № 0011311540/1, податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 р. № 0011311540/2 та податкове повідомлення-рішення від 05.02.2010 р. № 0011311540/3.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь приватного акціонерного товариства "Ексімед" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова