Постанова № 16846005, 01.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/130

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2011 року 13:41 № 2а-6172/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Гасові Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Хіміко-фармацевтична компанія "Біосан"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від

07.10.2010 р. № 0002972305/0 та від 21.12.2010 р. № 0002972305/1,

за участю представників сторін:

представник позивача Дроботько О.В.;

представник відповідача Штогрин П.А.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 квітня 2011 року відкрите акціонерне товариство "Хіміко-фармацевтична компанія "Біосан" (далі позивач, ВАТ “ХФК “Біосан”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2010 р. № 0002972305/0 та від 21.12.2010 р. № 0002972305/1 (далі ППР № 0002972305/0 та ППР № 0002972305/1). Позовні матеріали передані на розгляд судді 10 травня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6172/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2011 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-6172/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позову позивач зазначив наступне:

- інформація баз даних АІС не є документами, повязаними з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), а отже вони не могли бути використані під час проведення невиїзної документальної перевірки як доказ;

- податкові накладні, видані товариством з обмеженою відповідальністю “С.Дж.Р.Груп” (далі контрагент позивача, ТОВ “С.Дж.Р.Груп”), мали всі необхідні обовязкові реквізити та були оформлені відповідно до чинного законодавства;

- договори між позивачем та його контрагентом були укладені з додержанням вимог ст. 203 ЦК України та позивач вважає їх такими, що не суперечать інтересам держави і суспільства;

- на момент проведення перевірки позивач мав всі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту та правомірно включив відповідні дані до декларацій з податку на додану вартість за відповідний період.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час проведення невиїзної документальної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства було встановлено наступні порушення:

- контрагент позивача є підприємством, що займалося підприємницькою діяльністю з порушенням вимог чинного законодавства України, не уповноважені особи здійснювали діяльність від його імені з метою надання іншим субєктам підприємницької діяльності необхідних умов для ухилення від сплати податків;

- податкові накладні було складено і підписано різними особами, що прямо суперечить нормам права;

- внаслідок порушення з боку позивача ч. 1 ст. 656, ч. 1 ст. 662 ЦК України була спричинена шкода державному бюджету України;

- укладені договори між позивачем та ТОВ “С.Дж.Р.Груп” не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін були спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість;

- правочини, укладені між позивачем та ТОВ “С.Дж.Р.Груп”, не спричинили реального настання юридичних наслідків;

- у позивача були відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому відповідач вважає, що операції позивача не були господарською діяльністю підприємства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2010 року посадовою особою ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ) було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ “С.Дж.Р.Груп” за вересень 2008 р., грудень 2008 р., лютий 2009 р., березень 2009 р., квітень 2009 р., червень 2009 р., липень 2009 р., жовтень 2009 р., листопад 2009 р., грудень 2009 р., лютий 2010 р., березень 2010 р., квітень 2010 р.

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

- пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 338955,78 грн., в тому числі по періодам:

вересень 2008 р. 32459,95 грн.,

грудень 2008 р. 46666,67 грн.,

лютий 2009 р. 31333,33 грн.,

березень 2009 р. 40778,20 грн.,

квітень 2009 р. 36339,17 грн.,

червень 2009 р. 50633,40 грн.,

липень 2009 р. 20408,27 грн.,

жовтень 2009 р. 25096,40 грн.,

листопад 2009 р. 4334,56 грн.,

грудень 2009 р. 19 105,83 грн.,

лютий 2010 р. 3966,67 грн.,

березень 2010 р. 20000,00 грн.,

квітень 2010 р. 7833,33 грн.

В результаті даної невиїзної документальної перевірки позивача відповідачем було складено Акт № 6057/2305/23737648 від 22.09.2010 р. (далі - Акт № 6057/2305/23737648) та прийнято ППР № 0002972305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 508433,67 грн.

13.10.2010 р. позивач подав до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва скаргу № 37-10 (вх. № 16122/10 від 13.10.2010 р.) на ППР № 0002972305/0.

Рішенням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 01.11.2010 р. № 41480/10/25-011 було продовжено строк розгляду скарги до 11.12.2010 р.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 13.12.2010 р. № 48144/10/25-011 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва залишила без змін ППР № 0002972305/0, а скаргу позивача № 37-10 від 13.10.2010 р. (вх. № 16122/10 від 13.10.2010 р.) без задоволення.

21.12.2010 р. на підставі Акта № 6057/2305/23737648 внаслідок порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР відповідачем було прийнято ППР № 0002972305/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 508433,67 грн.

Позивач подав до ДПА у м. Києві повторну скаргу від 22.12.2010 р. № 48-12 (вх. № 5643/10 від 22.12.2010 р.) на ППР № 0002972305/0.

Рішенням ДПА у м. Києві від 30.12.2010 р. № 7604/10/25-114 було продовжено термін розгляду вищезазначеної скарги до 19.02.2011 р.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 21.02.2011 р. № 1621/10/25-114 ДПА у м. Києві залишила без змін ППР № 0002972305/0, а скаргу позивача від 22.12.2010 р. № 48-12 (вх. № 5643/10 від 22.12.2010 р.) без задоволення.

Позивач подав до ДПА України скаргу за вх. № 3600/6 від 01.03.2011 р. на ППР № 0002972305/0.

Рішенням ДПА України від 15.03.2011 р. № 5103/6/25-0115 (7071/7) було продовжено термін строк розгляду скарги до 29.04.2011 р.

Рішенням про результати розгляду скарги від 21.04.2011 р. № 7586/6/25-0115 ДПА України залишила без змін ППР № 0002972305/0 (від 21.12.2010 р. № 0002972305/1) та рішення ДПА в м. Києві від 21.02.2011 р. № 1621/10/25-114, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ “С.Дж.Р.Груп” (Підрядник) було укладено наступні договори підряду: № 12/08/08 від 08.08.2008 р., № 25/09/08 від 08.09.2008 р., № 02/12/08 від 02.12.2008 р., № 10/12/08 від 10.12.2008 р., № 06/02/09 від 06.02.2009 р., № 03/03/09 від 03.03.2009 р., № 11/03/09-08 від 11.03.2009 р., № 06/04/09-11 від 06.04.2009 р., № 2704/09 від 23.04.2009 р., № 01/06/09-15 від 01.06.2009 р., № 02/06/09-21 від 02.06.2009 р., № 07/10/0/-108 від 07.10.2009 р., № 21/09/09-39 від 12.09.2009 р., № 02/12/09-62 від 02.12.2009 р., № 235/03/10-15 від 25.03.2010 р.

Ціна визначалась згідно кошторису, що є невідємною частиною даних договорів. Оплата за постачання послуг Замовником здійснювалась шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Підрядника.

На виконання умов договору ТОВ “С.Дж.Р.Груп” було надано на адресу позивача наступні акти приймання виконаних робіт: № б/н за серпень 2008 р. на суму 215034,00 грн., № б/н за вересень 2008 р. на суму 128019,60 грн., № б/н за грудень 2008 р. на суму 144 696,90 грн., № б/н за грудень 2008 р. на суму 135 303,10 грн., № б/н за лютий 2009 р. на суму 188 000,40 грн., № б/н за березень 2009 р. на суму 72 000,00 грн., № б/н за червень 2009 р. на суму 168 800,40 грн., № б/н за липень 2009 р. на суму 135 000,00 грн., № б/н за липень 2009 р. на суму 97 449,60 грн., № б/н за жовтень 2009 р. на суму 25 333,20 грн., № б/н за жовтень 2009 р. на суму 51 476,40 грн., № б/н за жовтень 2009 р. на суму 73 768,80 грн., № б/н за листопад 2009 р. на суму 33 046,00 грн., № б/н за листопад 2009 р. на суму 33 896,40 грн., № б/н за березень 2010 р. на суму 97 500,00 грн., № б/н за квітень 2010 р. на суму 167 000,00 грн.

Вказані операції були відображені позивачем в реєстрах отриманих податкових накладних до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), а суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту у відповідних періодах на загальну суму 342922,50 грн.

Разом з тим, згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-західній залізниці від 29.12.2010 р. № 351 по кримінальній справі № 69-107 стосовно підприємств-користувачів, які в період 2008-2010 рр. скористались послугами фіктивних підприємств та за рахунок документарного оформлення операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) мінімізували свої зобовязання, встановлено, що на експертизу було надано наступні податкові накладні: № 308 від 08.09.2008 р. на суму 194 759,68 грн., № 2729 від 04.12.2008 р. на суму 80 000,00 грн., № 3301 від 22.12.2008 р. на суму 64 700,00 грн., № 3302 від 22.12.2008 р. на суму 135 300,00 грн., № 815 від 06.02.2009 р. на суму 100 000,00 грн., № 945 від 12.02.2009 р. на суму 70 000,00 грн., № 1243 від 26.02.2009 р. на суму 18 000,00 грн., № 1434 від 03.03.2009 р. на суму 72 000,00 грн., № 1994 від 31.03.2009 р. на суму 172 669,20 грн., № 2359 від 16.04.2009 р. на суму 145 800,00 грн., № 2696 від 28.04.2009 р. на суму 72 235,00 грн., № 5344 від 15.07.2009 р. на суму 25 000,00 грн., № 3846 від 01.06.2009 р. на суму 135 000,00 грн., № 4719 від 30.06.2009 р. на суму 168 800,40 грн., № 5910 від 31.07.2009 р. на суму 97 449,60 грн., № 9047 від 30.10.2009 р. на суму 25 333,20 грн., № 9021 від 30.10.2009 р. на суму 125 245,20 грн., № 9347 від 05.11.2009 р. на суму 26 007,40 грн., № 10433 від 03.12.2009 р. на суму 40 935,00 грн., № 11074 від 25.12.2009 р. на суму 73 700,00 грн., № 1616 від 17.02.2010 р. на суму 23800,00 грн., № 2858 від 29.03.2010 р. на суму 120 000,00 грн., № 3119 від 01.04.2010 р. на суму 47 000,00 грн.

Проведеною експертизою судовий експерт О.О. Лонський встановив, що від імені директора ТОВ “С.Дж.Р.Груп” ОСОБА_5 у вищеперелічених податкових накладних підпис не виконаний ОСОБА_5, а іншою особою.

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відтак, суд прийшов до висновку, що наявні в матеріалах справи податкові накладні не відповідають вимогам, встановленим пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту позивачем.

Частиною 1 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у ст. 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також суд звертає увагу, що згідно наявної в матеріалах справи копії витягу з АІС “Податки”, наданої відповідачем, стан ТОВ “С.Дж.Р.Груп” “Фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації”, трудові ресурси на підприємстві відсутні, оскільки на даному підприємстві числиться лише одна особа. Керівником підприємства та головним бухгалтером в одній особі є ОСОБА_5.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З вищевикладеного вбачається відсутність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ “С.Дж.Р.Груп” .

Той факт, що ОСОБА_5 є керівником ТОВ “С.Дж.Р.Груп”, підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців. Однак, в договорах підряду між позивачем та ТОВ “С.Дж.Р.Груп” в особі замовника ВАТ “ХФК “Біосан” виступає Генеральний директор ОСОБА_6, а в особі підрядника ТОВ “С.Дж.Р.Груп” - директор ОСОБА_7.

Докази наявності повноважень у ОСОБА_6 на укладення договорів в інтересах ВАТ “ХФК “Біосан” та докази наявності повноважень у невстановленої особи на підписання податкових накладних відсутні. Цей факт також вказує на те, що наявні в матеріалах справи податкові накладні не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV та пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Крім цього, пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Судом встановлено, що позивач не додав до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника ТОВ “С.Дж.Р.Груп”.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 чинного на той час Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товару (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” від 24.05.1995 р. № 88, господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відтак, основою формування бухгалтерського, а тому й податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах. Відповідно така господарська операція, яка фактично відбулась, і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась, є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Суд прийшов до висновку, що правочин, укладений позивачем з ТОВ “С.Дж.Р.Груп” є нікчемним у звязку з недотриманням основних вимог, передбачених ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має встановлюватися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відтак, судом не можуть бути прийняті до уваги первинні документи, зокрема податкові накладні, виписані від імені ТОВ “С.Дж.Р.Груп”, тому суд прийшов до висновку, що первинні документи, якими позивач підтверджує свій податковий кредит, не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ВАТ “ХФК “Біосан” задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов відкритого акціонерного товариства "Хіміко-фармацевтична компанія "Біосан" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова