Постанова № 16844065, 27.04.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/206/2011

27 квітня 2011 року 15год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мельник В.В.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "ЕНЕРГОКОНСАЛТІНГ"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Енергоконсалтінг", звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005082342/0 від 29.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" усього 58 748,63 грн., у тому числі за основним платежем 45 191,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13 557,38 грн.

В обгрунтування позову покликається на безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат за взаємовідносинами з ПП "Немезіда", необгрунтованість тверджень відповідача про нікчемність правочину позивача з ПП "Немезіда". Вказує, що товари позивачу зазначеним контрагентом були поставлені реально, використані в господарській діяльності, первинні документи відповідають вимогам закону, в повному обсязі були представлені до перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в адміністративному позові. Просить позов задовольнити.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Рівне, адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.22-23), в яких вказує, що за наслідками перевірки ТзОВ фірма "Енергоконсалтінг" встановлені порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у І кварталі 2010 року на суму 45191,25 грн.

Зазначає, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Господарські зобовязання виникли на підставі усної домовленості Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Енергоконсалтінг" з ПП "Немезіда", укладеної з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки умисел цих двох сторін був спрямований на ухилення від сплати податків, так як внаслідок вчинення зазначених зобовязань Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Енергоконсалтінг" сформувало собі валові витрати та податковий кредит, тим самим занизило податкові зобовязання.

В порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТзОВ фірмою "Енергоконсалтінг" включено до складу валових витрат витрати по фіктивному Приватному підприємству "Немезіда", які не підтверджені відповідними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на суму 180765 грн. 00 коп., що призвело до заниження податку на прибуток у І кварталі 2010 року на суму 45191 грн. 25 коп.

З наведених підстав відповідач просить у задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Енергоконсалтінг" відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлявся. Судом не визнавалася обовязковою участь відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача - суб'єкта владних повноважень, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.12.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Енергоконсалтінг" щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів) при проведенні господарських операцій з ПП "Немезіда", код 36597821, за період з 01.01.2009 року по 20.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 2126/23-100/25322584 від 23.12.2010 року (а.с.7-14).

Згідно п.1 розділу 4 "Висновок" акту, встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 45191,25 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року на суму 45191,25 грн.

На підставі акту перевірки № 2126/23-100/25322584 від 23.12.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005082342/0 від 29.12.2010 року, яким у зв'язку з порушенням п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" усього 58 748,63 грн., у тому числі за основним платежем 45 191,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13 557,38 грн. (а.с.5).

Судом встановлено, що згідно з довідкою АА № 143666 з ЄДРПОУ, виданою Головним управлінням статистики у Рівненській області (а.с.15), видами діяльності за КВЕД ТзОВ фірма "Енергоконсалтінг" є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (51.39.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0), добування декоративного та будівельного каменю (14.11.0), оброблення декоративного та будівельного каменю (26.70.0), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (52.12.0).

Як вбачається з акту перевірки № 2126/23-100/25322584 від 23.12.2010 року, ТзОВ фірма "Енергоконсалтінг" отримано ліцензію АА № 774967 на здійснення будівельної діяльності, яка видана Державним комітетом України з будівництва та архітектури 21.10.2004 року, строк дії з 21.10.2004 року по 21.10.2009 року.

У періоді, що перевірявся, підприємство здійснювало оптову торгівлю будівельними матеріалами, щебеневою продукцією, обладнанням.

Податковим органом встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Енергоконсалтінг" Приватним підприємством "Немезіда" виписано первинні документи:

видаткову накладну за № РН-000055 від 28.01.2010 року, номенклатура поставки згідно якої "Бетон м-100", в кількості 585 куб.м., на суму 216 918,00 грн., у т.ч. ПДВ 36 153,00 грн.,

податкову накладну від 28.01.2010 року, номенклатура товару "Бетон м-100" в кількості 585 куб.м., на суму 216 918,00 грн., у т.ч. ПДВ 36 153,00 грн., яка включена до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2010 року, сума ПДВ 36 153,00 грн. включена до податкового кредиту вказаного періоду. Суми, відображені у вказаних видатковій накладній та податковій накладній, віднесені ТзОВ фірмою "Енергоконсалтінг" до валових витрат відповідного звітного (податкового) періоду.

Згідно наданої до перевірки копії виписки банку по рахунку № 26003016050 РФ ВАТ "Кредобанк" за 09.03.2010 року, ТзОВ фірма "Енергоконсалтінг" перераховано для ПП "Немезіда" 85 000,00 грн. на рахунок 2600801011552 РФ ВАТ "Кредобанк" (призначення платежу: за будматеріали згідно накладної № 55 від 28.01.2010 року, в т.ч. ПДВ 14166,67 грн. (а.с.61).

Перевіркою встановлено, що в перевіреному періоді відбулося перерахування коштів відповідно до такого платіжного доручення № 7 від 09.03.2010 року на суму 85 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 14 166,67 грн., призначення платежу: за будматеріали згідно накладної № 55 від 28.01.2010 року.

На підставі вищевказаних первинних документів підприємством в бухгалтерському обліку були зроблені такі проведення: Дт 6442 - Кт 631 - 36153,00 грн., Дт 631 - Кт 311 - 85000,00 грн., Дт 281 - Кт 631 - 180 765,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що стосовно ПП "Немезіда" до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження. Прокуратурою м. Рівне розслідується кримінальна справа № 51/254-10 за обвинуваченням ряду осіб, і в тому числі директора ПП "Немезіда" ОСОБА_3 у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.28, ст. 209 КК України, в ході слідства встановлено, що ПП "Немезіда" господарської діяльності не здійснювало, а здійснювало супроводження грошових потоків з ймовірним товаром, що не придбавався і не виготовлявся, тобто ПП "Немезіда" займалось фіктивним підприємництвом.

Позивачем було надано до перевірки первинні бухгалтерські та податкові документи стосовно взаєморозрахунків із ПП "Немезіда", всі документи описані в акті перевірки, а саме:

копію податкової накладної № 55 від 28.01.2010 року,

рух документа приходної накладної № ЕК-0000002 від 28.01.2010 року, де відображено оприбуткування товару по накладній за № РН-000055 від 28.01.2010 року,

копію виписки банку,

копію платіжного доручення за № 7 від 09.03.2010 року на суму 85000 грн. 00 коп.,

картку рахунку 63 по контрагенту, картку рахунку 36,

реєстр отриманих та виданих податкових накладних за січень 2010 року,

копії рахунків-фактур,

копію видаткової накладної за № ЕК-0000589 від 28.01.2010 року на суму 217269 грн. 00 коп. щодо реалізації товару на ТзОВ "Будкомсервіс",

копію податкової накладної за № 2 від 28.01.2010 року на суму 217269 грн., 00 коп.,

рух документа розхідної накладної ЕК-0000589 від 28.01.2010 року щодо відображення реалізації даного товару бухгалтерському обліку,

протокол виїмки від 18.08.2010 року (а.с.59-60).

З врахуванням наведеного, суд вважає твердження відповідача про відсутність документів, що підтверджують придбання позивачем товарів в ПП "Немезіда", таким, що не відповідає дійсності та спростовується описом таких документів в акті перевірки. Відсутність товарно-транспортної накладної, сертифікату якості за наявності належним чином оформлених видаткових накладних, податкових накладних, платіжних документів, не може слугувати підставою для висновку про безтоварність операції.

Використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в оподатковуваних операціях позивача в межах його господарської діяльності підтверджується дослідженими судом документами, а саме:

податковою накладною № 2 від 28.01.2010 року, виданою продавцем ТзОВ фірма "Енергоконсалтінг" для покупця ТзОВ "Будкомсервіс" (а.с.72),

видатковою накладною № ЕК-0000589 від 28.01.2010 року, виписаною постачальником ТзОВ фірма "Енергоконсалтінг" одержувачу ТзОВ "Будкомсервіс" (а.с.73), відповідно до яких позивач реалізував для свого контрагента ТзОВ "Будкомсервіс" товар "Бетон м-100" в кількості 585 куб.м. на загальну суму 217 269,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 36211,50 грн. Тобто, матеріалами справи підтверджено подальшу реалізацію позивачем товару, попередньо придбаного від ПП "Немезіда", а відтак висновок відповідача про безтоварність операції є безпідставним.

Здійснення оплати позивачу контрагентом ТзОВ "Будкомсервіс" за поставлений бетон підтверджена актом звірки розрахунків (а.с.74).

Всі проаналізовані вище первинні документи були пред'явлені позивачем до перевірки. Будь-які застереження щодо їх невідповідності вимогам закону в акті перевірки не наведені.

При вирішенні даного адміністративного спору суд виходить з такого.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону № 996- XIV, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.4 вказаного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що придбання позивачем товарів у ПП "Немезіда" здійснювалося з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, номенклатура таких товарів відповідає основним видам господарської діяльності позивача.

При цьому, судом встановлено, що на дату видачі податкової накладної по вказаній господарській операції контрагент позивача ПП "Немезіда" в установленому порядку був зареєстрованим платником податку на додану вартість, про що прямо зазначено в акті ДПІ у м. Рівне від 22.10.2010 року № 1662/23-100/36597821 про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Немезіда" за період з 01.08.2009 року по 14.09.2010 року, п. 2.4.1 акту (а.с.24).

Покликання податкового органу на невідповідність оформлення податкової накладної від 28.01.2010 року, виданої ПП "Немезіда" для ТзОВ фірма "Енергоконсалтінг", приписам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 (чинного на час виникнення та існування спірних правовідносин) в актах перевірки як позивача, так і контрагента-постачальника відсутні.

З врахуванням наведених обставин суд приходить до висновку, що позивач сформував валові витрати по взаємовідносинах з ПП "Немезіда" на підставі належним чином оформлених первинних документів, які відповідають вимогам закону та в повному обсязі були пред'явлені до перевірки.

Відтак, висновки податкового органу про порушення ТзОВ фірма "Енергоконсалтінг" пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються дослідженими судом доказами, в тому числі й доказами, наданими до справи відповідачем.

Визначення податковим органом суми податкових зобовязань за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, прямо суперечить Закону № 996-XIV та Закону "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства".

Відповідно до ст.ст.9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року, норм Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР для платника податків не передбачено обовязку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо підтвердження місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

У статті 203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно з частинами 1-5 цієї статті полягають, зокрема, у наступному:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зменшивши позивачу суму валових витрат за взаємовідносинами з ПП "Немезіда" та відповідно збільшивши спірним податковим повідомленням-рішенням податкове заобов'язання за платежем "податок на прибуток", відповідач вказує на те, що ТзОВ фірма "Енергоконсалтінг" сформовано валові витрати по операції з фіктивним контрагентом, з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до статті 228 Цивільного Кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З урахуванням вимог процесуального закону про допустимість доказів ці обставини можуть бути підтверджені, зокрема, вироком про визнання осіб, які видали видаткові накладні, податкові накладні тощо, винними в скоєнні відповідних злочинів.

В той же час, належних і допустимих доказів нікчемності правочину, укладеного ТзОВ фірма "Енергоконсалтінг" з ПП "Немезіда" відповідачем суду не надано.

Зокрема, обєктивні докази відсутності документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для поставки товарів, відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі стосовно відсутності управлінського та технічного персоналу, відповідачем суду не надано.

Суд вважає, що покликання податкового органу на порушення кримінальної справи за обвинуваченням ряду осіб, в тому числі директора ПП "Немезіда" ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.28, ст.209 КК України, не може слугувати належним доказом фіктивності ПП "Немезіда" та нікчемності правочину, укладеного з з позивачем.

Договір поставки бетону між позивачем та ПП "Немезіда" в судовому порядку недійсним не визнано. Вироку суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, яким засуджено посадових осіб ПП "Немезіда" за вчинення фіктивного підприємництва, оформлення та видачу підроблених податкових накладних, видаткових накладних чи вчинення інших злочинів при здійсненні господарських взаємовідносин з ТзОВ фірмою "Енергоконсалтінг", відповідачем суду не надано, про наявність такого не вказано. Дані про те, що до кримінальної відповідальності притягуються посадові особи ТзОВ фірми "Енергоконсалтінг", в справі відсутні, позивачем заперечуються.

З огляду на наведене, суд вважає, що у випадку підтвердження валових витрат належним чином оформленими первинними документами, дійсної поставки продавцем товарів, які підлягають до використання покупцем в господарській діяльності, порушення кримінальної справи за фактом вчинення фіктивного підприємництва контрагентом не може бути підставою для донарахування податкового зобов'язання, оскільки не ґрунтується на законі.

Відповідно до п.1.7, п.2.3.2, п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку , що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч обумовленому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні рішення, не містить покликань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів; в акті не зазначено первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інших докази, що достовірно підтверджують наявність факту викладених порушень, допущених позивачем при взаємовідносинах з ПП "Немезіда".

Згідно статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням фактичних обставин справи та доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів перед судом правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 року № 0005082342/0 про визначення ТзОВ фірма "Енергоконсалтінг" податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 58 748,63 грн., прийняте ДПІ у м. Рівне при недотриманні приписів закону, необ'єктивно, без урахування всіх обставин справи, а відтак є протиправним та підлягає до скасування.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 року № 0005082342/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі "Енергоконсалтінг" було донараховано податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 45 191 грн. 25 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13 557 грн. 38 коп., а всього 58 748 грн. 63 коп., - скасувати.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Енергоконсалтінг" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.0

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.