Вирок № 16834502, 27.05.2011, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №1-19/11

Номер рядка стат.звіту 19

Код суду 0707

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2011 м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Куцкір Ю.Ю.

при секретарі Белевцева Т.І.

з участю прокурора Галай М.М.

підсудної ОСОБА_1

захисника підсудної ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, українки, громадяники України, з вищою освітою, не працюючу, розлучену, раніше не судиму,

у вчиненні злочину, що передбачений ст.192 ч.2 КК України, -

в с т а н о в и в :

Підсудна ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, маючи на меті посприяти останнім у виготовленні віз у Великобританію, отримала від них гроші в розмірі 39319 гривень, які використала, однак своєї обіцянки по виготовленню віз не виконала, чим заподіяла останнім майнову шкоду у великих розмірах при наступних обставинах, а саме на початку листопада 2002 та березня 2003 років ОСОБА_1 запропонувала потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відкрити річні робочі візи до Великобританії за ціною 3 500 доларів США з кожного із них. За виконання цієї послуги ОСОБА_1 запропонувала потерпілим передати їй завдаток на що останні погодилися і в березні 2003 року ОСОБА_4 передав підсудній 300 доларів США, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 200 доларів США, а згодом 04 вересня 2003 року в приміщенні Іршавського бюро подорожей та екскурсій Закарпатського обласного дочірнього підприємства „Закарпаттурист” в присутності ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_4 передав підсудній 1 800 доларів США та 1000 євро, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 3 300 доларів США.

Не маючи наміру відкрити потерпілим робочі візи до Великобританії, ОСОБА_1 через мешканку м. Київ ОСОБА_8, а остання через свою знайому ОСОБА_9, які не знали про злочинні наміри підсудної, придбала для потерпілих туристичні путівки до Хорватії. Після цього, в другій декаді вересня 2003 року ОСОБА_1 наказала потерпілим виїхати в м.Київ та повідомила, що по прибуттю в столицю на залізничному вокзалі їх зустрінуть, передадуть їхні паспорти з відкритими до Великобританії візами та квитки на літак.

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 20 вересня 2003 року прибули потягом у м.Київ, де ОСОБА_9 передала їм їхні закордонні паспорти з відкритими візами, туристичні путівки до Хорватії в м. Пула, квитки на літак та по 1 000 доларів США кожному. Коли потерпілі звязалися по телефону з ОСОБА_1 для зясування питання, чому візи відкриті не до Великобританії, підсудна наказала їм летіти до Хорватії, де в готелі їх знайде особа, якій вони повинні будуть передати свої паспорти та по 1 000 доларів США кожний для відкриття віз до Великобританії. Прибувши до Хорватії за вказівкою ОСОБА_1 потерпілі передали невстановленій слідством особі на імя „ОСОБА_10” свої паспорти та гроші, а він через декілька днів передав їм паспорти громадян Чеської республіки з їх фотокартками. Підсудна ОСОБА_1 не виконала умови своєї домовленості з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, щодо відкриття їм робочих віз до Великобританії, усвідомлюючи своє небажання та неможливість це зробити, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділа належними ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 2 500 доларів США кожного із них, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.09.2003 року склало по 13325 гривень, завдавши кожному із потерпілих шкоди.

Введені підсудною ОСОБА_1 в оману потерпілі, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 04 вереся 2003 року в приміщенні Іршавського бюро подорожей та екскурсій передали підсудній 6300 доларів США, що за офіційним курсом НБУ склало 33 579 грн. та 1 000 євро, що з курсом НБУ склало 3740 грн. на отримання від ОСОБА_1 робочих віз до Великобританії.

Підсудна ОСОБА_1 в інкримінованому злочині вину свою не визнала та відмовився від дачі показів на підставі ст. 63 Конституції України.

Також підсудна не визнала цивільний позов, який був предявлений потерпілими.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину стверджується показами потерпілих, свідків, матеріалами кримінальної справи.

Так в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав суду, що знає ОСОБА_1, як керівника Іршавського бюро подорожей та екскурсій і був впевнений, що вона виготовляє документи для отримання візи до Великобританії, поїздку до якої вона спочатку запропонувала його дружині ОСОБА_7, а згодом і йому, повідомивши, що виготовлення робочої візи до Англії коштує 3 500 доларів США. Зазначену суму грошей він передав ОСОБА_1 в повному обсязі 04 вересня 2003 року. В цей час в офісі підсудної ОСОБА_1 були присутні крім нього та його дружини подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Ніякого ОСОБА_11 в офісі ОСОБА_1 не було. Гроші ним були передані підсудній за виготовлення робочої візи до Англії. Таку ж домовленість з ОСОБА_1 мали ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Допитані на досудовому слідстві потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали, що відповідно у листопаді 2002 та березні 2003 років звернулися до керівника Іршавського бюро подорожей та екскурсій з питанням виготовлення туристичних віз до Чехії. Вислухавши їх, ОСОБА_1 запропонувала їм поїздку до Англії, запевнивши їх, що виготовить робочу візу терміном на один рік і на місці через своїх знайомих, що раніше виїхали до Англії, забезпечить їх роботою. Домовившись на таку пропозицію підсудної ОСОБА_1, на початку березня 2003 року передали ОСОБА_1 в якості завдатку за виготовлення робочої візи до Англії відповідно 300 та 200 доларів США. На початку вересня 2003 року ОСОБА_1 повідомила про те, що робоча віза до Англії відкрита. Наступного дня, а саме 4 вересня 2003 року, вони прийшли в приміщення Іршавського бюро подорожей та екскурсій, де в присутності ОСОБА_6, ОСОБА_7 ним ОСОБА_4 було передано підсудній ОСОБА_1 за виготовлення робочих віз до Англії 1000 євро та 1 800 доларів США, ОСОБА_5 було передано 3300 доларів США. Тоді ж ОСОБА_1 представила їм ОСОБА_3 і повідомила, що він разом з ними поїде до Англії з робочою візою. За її виготовлення ОСОБА_3 також передав ОСОБА_1 3300 доларів США. Передавши гроші ОСОБА_1 попросили у неї розписки, але остання здивовано подивилася на них, сказавши, що з ОСОБА_3 вони сусіди, з ОСОБА_5 знайомі їх батьки, а тому не довіряти їй у них не має підстав. 19 вересня 2003 року ОСОБА_1 зібрала їх та ОСОБА_3 в своєму офісі, вручила квитки на потяг до Києва і повідомила, що їх зустрінуть, передадуть паспорти з візами до Англії та білети на літак до Лондона. Вранці 20 вересня 2003 року вони прибули до Києва, але їх ніхто не зустрічав. Тільки після того як ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 додому їх зустріла ОСОБА_9 разом з ОСОБА_12. В кафе “Макдональс” ОСОБА_9 передала їм та ОСОБА_3 закордонні паспорти з туристичними візами до Хорватії, білети на літак до міста Пула та бронь в готелі “Сол-Крал”. Всі документи були виготовлені туристичною фірмою “Гамалія”. При цьому ОСОБА_9 повідомила, що документи її попросила передати ОСОБА_8, так як сама не змогла їх зустріти. Крім документів ОСОБА_9 передала їм та ОСОБА_3 по 1 000 доларів США та покинула їх. Відразу ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 і повідомив про те, що ніяких віз до Англії вони не отримали і зажадав пояснень від останньої.. ОСОБА_1 пояснила йому, що знала про те, що вони полетять до Хорватії, запевнила їх, що іншого варіанту потрапити до Англії не має.

-3-

Повіривши в черговий раз ОСОБА_1 вони прилетіли до м. Пула, де на слідуючий день їх зустрів ОСОБА_10, повідомивши їх, що він від ОСОБА_1. За виготовлення робочих віз до Англії вони йому передали по 1000 доларів США та свої закордонні паспорти. 29 вересня 2003 року ОСОБА_10, передав їм паспорти громадян Чехії з вклеєними їхніми фотографіями та чужими прізвищами, запевнивши їх, що з цими паспортами вони зможуть потрапити до Лондона. За порадою ОСОБА_10 разом з ОСОБА_3 вони потрапили у Венецію, де останнього затримала поліція. Добравшись поїздом до Парижа, зрозуміли, що без візи не потраплять до Англії і згодом через Португалію та Угорщину повернулись додому.

Зрозумівши, що ОСОБА_1 їх обманула, в кінці жовтня 2003 року прийшли до неї в офіс з включеним портативним магнітофоном і зажадали від неї повернення грошей. ОСОБА_1 відповіла, що поверне їм частину грошей, так як частину передала в Київ. При них вона зателефонувала ОСОБА_8, від якої вони почули, що ніяких грошей їй ОСОБА_1 не передавала. Згодом ОСОБА_1 погодилась повернути їм частину грошей, але на початку листопада 2003 року категорично відмовилася повернути гроші, що змусило їх звернутися із заявою до прокуратури.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 показала, що в березні 2003 року ОСОБА_1 запропонувала їй поїздку для чоловіка до Великобританії запевнивши її, що вона може відкрити робочу візу. Чоловік погодився на дану пропозицію, позичив гроші у знайомих і 04 вересня 2003 року в кабінеті підсудної в її присутності, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 3 300 доларів США за виготовлення робочої візи до Англії. Згодом виявилося, що ніякої візи до Англії підсудна не відкривала, обманувши її чоловіка, а разом з ним ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Вона неодноразово заерталася до підсудної про повернення грошей, на що та спочатку погодилася, а потім категорично відмовилася це зробити, поставивши їхню сімю у важке матеріальне становище.

Свідок ОСОБА_6 підтвердила факт передачі ОСОБА_1 її чоловіком 3300 доларів США за виготовлення робочої візи до Англії. Гроші були передані підсудній в присутності потерпілих ОСОБА_3, його дружини та ОСОБА_4

Допитана на досудовому слідстві ОСОБА_8 показала, що на початку вересня 2003 року їй зателефонувала ОСОБА_1 з проханням придбання трьох туристичних путівок до Хорватії. Згодом вона передала потягом паспорти з фотографіями і анкетними даними ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та 4500 доларів США, хоча вона їй повідомила про ціну однієї путівки вартістю 500 доларів США. ОСОБА_1 пояснила їй, що не так зрозуміла і просила зайві гроші повернути особам, що приїдуть до Києва. Так як день вильоту туристів до Хорватії був вихідним, то вона попросила ОСОБА_9 зустріти людей із Закарпаття і передати їм документи та гроші, що остання і зробила. Ніякої розмови між нею та ОСОБА_1 щодо працевлаштування кого-небудь у Великобританії не було.

Допитана на досудовому слідстві ОСОБА_9 показала, що у вересні 2003 року на прохання ОСОБА_8 придбала через фірму “Гамалія” три туристичні путівки до Хорватії для мешканців Закарпатської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. На прохання ОСОБА_8 яка перебувала на дачі, передала паспорт з туристичними візами до Хорватії, авіаквитки до м. Пула та по одній тисячі доларів зазначеним особам. На всі запитання потерпілих щодо невиконання умов домовленостей порекомендувала звернутися до ОСОБА_1, з якою вона не була знайома. В зазначеній ситуації виконувала тільки курєрські функції.

Таким чином в судовому засіданні було доведено, що підсудна ОСОБА_1 отримала від потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 гроші для виготовлення останнім віз до Великобританії, і частину з цих грошей, а саме 4500 доларів США вона передала ОСОБА_8, а іншу частину в розмірі 1800 доларів США та 1000 євро залишила у себе та не повернула потерпілим.

Оцінивши всі докази в їх сукапності, суд приходить до висновку про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ст. 192 ч.2 КК України, як заподіяння майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства, вірно та в судовому засіданні підтвердилися повністю.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчинення злочину, особу винної, що позитивно характеризується за місцем проживання.

Обставини, які обтяжують або помякшують покарання винної, не встановлено.

-4-

Також оскільки даний злочин було вчинено 4 вересня 2003 року відповідно до ч.1 ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення злочину невеликої тяжкості минуло три роки то особа звільняється від кримінальної відповідальності. Відповідно до ст. 11-1 КПК України у випадку коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком суд у судовому засіданні за наявності підстав передбачених ч.1 ст. 49 КК України закриває кримінальну справу у звязку із закінченням строків давності. З часу вчинення злочину пройшло 7 років тому справа підлягає закриттю.

Цивільні позови ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про відшкодування кожному із них по 30 000 грн. матеріальної та 30000 грн. моральної шкоди підлягають залишенню без розгляду, виходячи із слідуючого.

Суду було надано розписки від потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 повністю компенсувала їм матеріальні та моральні збитки і претензій вони до неї не мають.

Судові витрати слід покласти на ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст. 49 КК України, ст. ст. 7 ч. 6, 7-1, 11-1, 282, 323 КПК України, суд -,

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину за ст.192 ч.2 КК України та призначити їй покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінального покарання за вчинення нею злочину передбаченого ст. 192 ч.2 КК України та кримінальну справу про її обвинувачення закрити у звязку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід обраний щодо підсудної ОСОБА_1 підписку про невиїзд - скасувати.

Цивільні позови ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення технічних експертиз документів №135 та №136 від 26.03.2004 року 140 грн. 76 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 25575144, Банк - УДК в Закарпатській області, МФО 812016 р/р 35224002000411), за проведення криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео звукозапису №1626/1627 від 25.08.2004 року 540 грн. в дохід державного бюджету України.

Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд на протязі 15-ти днів з наступного дня після його оголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з дня отримання копії вироку.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір