Рішення № 16798474, 21.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р. Справа № 5023/4540/11

вх. № 4540/11

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.06.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.12.2010 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосвіт Україна", м. Київ

до Іноземного підприємства "Торговий дім Автоцентр Харків", с. Комунар

про стягнення 50000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 50000 грн. боргу за договором № 12021, укладеним між сторонами 02.12.2010 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Іноземне підприємство "Торговий дім Автоцентр Харків" звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до першого відповідача - ТОВ "Екосвіт Україна" та до другого відповідача - ТОВ "Сервіс Трейдінг" про визнання недійсним договору № 12021 від 02.12.2010 року, укладеного між ТОВ "Сервіс Трейдінг" та ІП "ТД "Автоцентр Харків" (в тому числі додаток № 1 до договору від 02.12.2010 року, а також укладеного у зв'язку з ним договору уступки права вимоги № ЕУ 031 від 01.03.2011 року між ТОВ "Екосвіт Україна" та ТОВ "Сервіс Трейдінг".

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

Враховуючи, що зустрічний позов Іноземного підприємства "Торговий дім Автоцентр Харків" до першого відповідача - ТОВ "Екосвіт Україна" та до другого відповідача - ТОВ "Сервіс Трейдінг" взаємно пов'язаний з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосвіт Україна" до Іноземного підприємства "Торговий дім Автоцентр Харків", суд вважає необхідним прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов, проти зустрічного позову заперечує.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні визнає позов та наголошує, що на даний час дійсно існує заборгованість за договором № 12021 від 02.12.2010 року у розмірі 50000 грн., що виникла у зв'язку з порушенням графіку платежів, визначеного додатком № 2 до договору, через скрутне матеріальне становище ІП «Торговий дім «Автоцентр Харків». Зустрічним позов підтримує у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Представник другого відповідача за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, але до канцелярії суду надійшла телеграма, в якій ТОВ "Сервіс Трейдінг" просить суд розглянути справу без його представника, посилаючись на неможливість прибути в судове засідання.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом, суд встановив наступне.

02 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс трейдінг» та Іноземним підприємством «Торговий дім «Автоцентр Харків» було укладено Договір № 12021.

Згідно з умовами Договору (п.п. 2.1. та п.п. 2.3.) Продавець передав у власність Покупця (Відповідача) майнові права на вказані у договорі об'єкти. За передачу у власність Покупця прав Покупець зобов'язувався сплатити Продавцю винагороду в розмірі, передбаченому Додатком №1 до Договору.

Згідно п. 3.1. Договору: «Продавець зобов'язаний підтвердити передачу Прав у власність Покупця шляхом підписання Акту прийому-передачі виключних прав.» Зазначений у п. 3.1. Договору акт, був підписаний сторонами одночасно з укладенням Договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 1113 ЦК України за договором про передання виключних майнових прав одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Таким чином, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс трейдінг» та Відповідачем було укладено договір, предметом якого була передача за винагороду виключних майнових прав на об'єкти, які передбачені у Додатку № 1 до Договору.

01 березня 2011 року між ТОВ «Сервіс Трейдінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосвіт Україна» було укладено Договір уступки права вимоги № ЕУ 031.

Відповідно до п. 1.1. Договору уступки первісний кредитор (ТОВ «Сервіс Трейдінг») передає право вимоги, що належить йому, згідно Договору № 12021 від 02.12.2010 р. (далі - «Договір»), укладеного між ТОВ «Сервіс Трейдінг» та ІП «ТД «Автоцентр Харків», а Новий кредитор (ТОВ «Екосвіт Україна») приймає право вимоги що належить Первісному кредиторові за ДОГОВОРОМ на перерахування грошових коштів в розмірі, вказаному в п.1.3. цього Договору.

Як передбачено п. 1.2. Договору уступки права вимоги згідно цього Договору, Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов'язаннях, які виникли за ДОГОВОРОМ в об'ємі і на умовах, які існують на момент укладення даного Договору.

Відповідач був повідомлений про переуступку права вимоги за Договором № 12021 листом від 02.03.2011 року.

Таким чином, після укладення Договору переуступки права вимоги до Позивача перейшло право вимоги оплати виключних майнових прав переданих Відповідачу за Договором № 12021 від 02.12.2010 р.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору № 12021 від 02.12.2010 року, Відповідач до 15 травня 2011 року мав здійснити оплату винагороди у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.

Однак, Відповідач в порушення умов Договору у передбачені строки не оплатив Позивачу платіж, передбачений Додатком № 2 від 30.12.2010 року. Внаслідок чого станом на 16.05.2011 року у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 11.5. Договорів жодна із Сторін не може в односторонньому порядку припинити виконання зобов'язань за Договором, при цьому, не буде вважатись одностороннім припинення виконання зобов'язань за Договором Стороною, або розірвання Договору Стороною, коли можливість такого припинення виконання зобов'язань та/або розірвання Договору прямо передбачена Договором, або іншим чином письмово узгоджена Сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 50000 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У задоволенні зустрічного позову суд вважає необхідним відмовити з наступних підстав.

У своїй зустрічній позовній заяві позивач зазначає про те, що директор ІП «ТД «Автоцентр Харків» при укладенні авторських договорів № 180111 від 18.01.2011р., № 280111 від 28.01.2011р., № 250211 від 25.02.2011р., № 70211 від 07.02.2011р., № 160211 від 16.02.2011р., № 100211 від 10.02.2011р. перевищив свої повноваження, надані йому установчими документами, зокрема, уклавши вказані договори кожен окремо на суму, що перевищує 1 000 000,00 грн., в зв'язку з чим вказані правочини мають бути визнані недійсними.

Проте, суд проаналізувавши матеріали даної справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, зміст правочину не може суперечити вимогам діючого законодавства.

Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що свої вимоги стосовно визнання недійсними укладених із відповідачем правочинів позивач за зустрічним позовом обґрунтовує порушенням вимог чинного законодавства щодо письмової форми правочину, укладеного між юридичними особами та підписаного їхніми уповноваженими представниками, зокрема ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України, на що суд зазначає наступне.

Згідно зч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відповідності до ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з матеріалами справи установчим документом ІП «ТД «Автоцентр Харків» є статут підприємства, який зареєстровано 28.07.2010р.

Розділом 4 статуту підприємства «Управління підприємством» передбачено вищий орган управління підприємством, яким є його засновник. Вищим виконавчим органом підприємства є директор. Директор здійснює поточне керівництво діяльністю підприємства і вирішує всі питання фінансово-господарської діяльності підприємства за винятком тих, які віднесено до виключної компетенції засновника. При цьому п.4.1. статуту підприємства до виключної компетенції засновника віднесено укладання договорів на суму, що перевищує 1 000 000,00 гривень; згідно з п.4.4. статуту директор підприємства уповноважений укладати договори, з урахуванням обмежень щодо договорів, сума яких перевищує 1 000 000,00 (один мільйон) гривень.

Проте рішенням № 25-11/010 по іноземному підприємству "Торговий дім" Автоцентр Харків" від 25.11.2010 року було доручено директору іноземного підприємства "Торговий дім"Автоуентр Харків" Колеснику Ю.О. здійснити необхідні дії щодо підписання договору (контракту) з Товариством з обмеженою відповідальністю " Сервіс Трейдінг" на передачу виключних майнових прав на наступні твори: комп"ютерна програма" Централізований інструментарій формування і управління комплексною розподіленою інформаційною системою підприємства автодилера" на суму 40 000 000,00 грн.

Отже, в зв'язку з цими обставинами, а також із врахуванням того, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, а правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ст. 241 ЦК України), суд приходить до висновку, що жодних законних підстав для визнання недійсними оспорюваних позивачем правочинів судом в частині їх невідповідності вимогам ст. 203, 215 ЦК України немає.

Проаналізувавши твердження позивача за зустрічним позовом стосовно недійсності авторських договорів № 180111 від 18.01.2011р., № 280111 від 28.01.2011р., № 250211 від 25.02.2011р., № 70211 від 07.02.2011р., № 160211 від 16.02.2011р., № 100211 від 10.02.2011р. у зв'язку з порушенням публічного порядку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Подібні положення містить п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», який визначає перелік правочинів, що є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Під час судового розгляду жодних документів, що підтверджують вчинення оспорюваних позивачем за первісним позовом правочинів, як спрямованих на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, або спрямованих на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, позивачем за первісним позовом суду надано не було.

Твердження позивача за первісним позовом про ненадання відповідачем за первісним позовом ліцензії, необхідної для зайняття господарською діяльністю у сфері інтелектуальної власності, спростовується в повному обсязі поясненнями представника відповідача за зустрічним позовом, матеріалами справи, а також наступним.

У якості доказів щодо відсутності у відповідача за зустрічним позовом ліцензії, необхідної для надання передачі права власності на об'єкти, найменування яких вказані у додатках до спірних договорів, позивач за зустрічним позовом посилається виключно на власні припущення, не обґрунтовуючи свою думку жодним чином. При цьому відповідач за зустрічним позовом аргументовано доводить у своїх поясненнях, чому для укладення подібних правочинів наявність окремої ліцензії не потрібна. Зокрема, він зазначає про те, що для укладення договорів з передачі права інтелектуальної власності ліцензування не передбачено за Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", у зв"язку з чим відсутні підстави вважати, що спірний договір укладений з порушенням публічного порядку відповідно до ст. 228 ЦК України.

Отже, всі доводи позивача за зустрічним позовом з приводу відсутності ліцензії у іншої сторони договору є припущенням та не підтверджені жодним доказом у порушення приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаних приписів позивачем не надано суду жодного доказу того, що спірні правочини посягають саме на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відсутні докази наявності вини (яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін) - вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо незаконного заволодіння певним майном, тощо.

Згідно приписів статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що авторські договори № 180111 від 18.01.2011р., № 280111 від 28.01.2011р., № 250211 від 25.02.2011р., № 70211 від 07.02.2011р., № 160211 від 16.02.2011р., № 100211 від 10.02.2011р. відповідають вимогам статті 180 ГК України та не містять жодних умов, за яких можуть бути визнані судом недійсними. На підставі вищевикладеного, суд вважає зустрічні позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача за первісним позовом, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст.1, 12, 32, 33, 47, 49, 60, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Іноземного підприємства «Торговий Дім «Автоцентр Харків» (62490, Харківська область, Харківський район, село Комунар, вул. Озерна, 5, п/р 26009310070801 в Філії АБ "Південний" м.Харків МФО 350761 ЄДРПОУ 35407761) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Екосвіт Україна» (01032, м. Київ, вул. Либідська 1-А, п/р 26000309849 в АБ «Діамант» м. Київ МФО 320854 ЄДРПОУ 37119024) 50000 грн. боргу, витрати по сплаті державного мита у сумі 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ червня 2011 року.