Рішення № 16797774, 04.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" липня 2011 р. Справа № 12/5007/53/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 05.11.2010р.

від відповідача не з'явився;

третіх осіб

прокурора

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Спайк-Плюс" (м.Бердичів Житомирська область)

про стягнення 3523,74 грн.

Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача 2254,50грн. боргу за поставлений товар, 24,09грн. 3% річних та 907,15грн. інфляційних, а всього 3185,74грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, свого представника в засідання суду не направив, хоча надіслане на його адресу повідомлення повернулось до господарського суду з відміткою про вручення поштового відправлення (ухвали господарського суду) адресатові.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі довіреності серії ЯПР №170134 від 06.04.2009р. та відповідно до видаткової накладної №492 від 06.04.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-Полісакс" передало Приватному підприємству "Спайк-Плюс" (відповідачу по справі) товар - мішки поліпропіленові на загальну суму 4509грн. (а.с. 14, 15).

З наявного в матеріалах справи витягу зі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" (позивача по справі) вбачається, що воно є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-Полісакс" (а.с. 11).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши відповідно до платіжного доручення №1185 від 03.04.2009р. попередню оплату в сумі 2254,50грн.

Оскільки, відповідач повністю не оплатив товар одразу після його отримання та прийняття товаророзпорядчих документів, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 16.12.2010р. №281 про сплату суми боргу в розмірі 2254,50грн. (а.с. 8). Вказана вимога була відправлена 31.12.2010 року, а отримана відповідачем 04.01.2001 року.

Таким чином, виходячи з умов ст. 530 ЦК України, відповідач мав провести розрахунки по 11.01.2011 року (04.01.2011 р. + 7 днів).

Проте, вимога позивача про оплату товару не була задоволена, що стало підставою для звернення першого до господарського суду з позовом.

Як вбачається з матеріалів справи сума основного боргу на день судового засідання не змінилася та становить 2254,50грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної вище статті позивач просить стягнути з відповідача також 24,09грн. 3% річних, які нарахував за період з 11.01.2011 року по 20.05.2011р. та 907,15грн. інфляційних нарахувань, які нараховано за період з січня по квітень 2011 року.

Перевіривши розрахунок річних господарський суд встановив, що позивач безпідставно початок нарахування вказав 11.01.2011р., що призвело до збільшення кількості днів обрахунку до 130. Оскільки, як наголошувалось вище, відповідач мав провести розрахунки по 11.01.2011 р., тому початком періоду прострочки є 12.01.2011р. Таким чином, 3% річних за період прострочки з 12.01.2011р. по 20.05.2011р., тобто за 129 днів становлять суму 23,90 грн., яка і підлягає задоволенню.

В частині стягнення 0,19 грн. (24,09 грн. - 23,90 грн.) слід відмовити.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, то слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, тобто з лютого 2011 року, ане з січня 2011р., як здійснив позивач.

З огляду на викладене, суд та вважає за необхідне провести власний розрахунок інфляційних за період з лютого по квітень 2011р., сума яких становить 82,12 грн. .

Таким чином, в частині безпідставно заявленої суми інфляційних в розмірі 825,03 грн. в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 2254,50грн. основного боргу, 82,12 грн. інфляційних нарахувань та 23,90 грн. 3% річних, а всього 2360,52грн.

В частині стягнення 825,22 грн., з яких: 825,03 грн. інфляційні та 0,19 грн. - 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Спайк-Плюс", вул. Зелена , 15 м.Бердичів Житомирська область; і.к. 31191428

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна", вул. Промислова, 1/154, м.Житомир; і.к. 20428705

- 2254,50грн. - основного боргу;

- 82,12грн. - інфляційних нарахувань;

- 23,90грн. - 3% річних;

- 75,58 грн.- державне мито;

- 174,87 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 06 липня 2011 року.

1- до справи

2- позивачу

3- відповідачу (рек. із зв. повід.)

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. із зв. повід.)