Постанова № 16780341, 16.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2011 року Справа № 2а-4354/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Жиленку Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановська швейна фабрика» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог послався на наступне.

Стахановською ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ВАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.09 по 30.09.09, за березень 2010, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.10 по 28.02.10, за листопад 2010, грудень 2010, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.10 по 31.12.10.

За результатами проведення вищевказаної перевірки було складено Акт перевірки від 21 березня 2011 року № 90/23-00308726 (далі - Акт перевірки).

21 березня 2011 року Стахановською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022302/0, яким встановлено порушення п.п.7.2.4 п.2, п.п.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1. п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з боку ВАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» та йому визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язання сплатити суму податку у розмірі 6094 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1524 грн.

ПАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» вважає, що висновки про наявність порушень, зазначені в акті перевірки податкового органу, ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючих, зроблені без з'ясування всіх обставин справи, без врахування результатів попередніх перевірок, про що свідчать відповідні довідки Стахановської ОДПІ, без належного аналізу та надання належної оцінки первинним бухгалтерським документам, що засвідчують факти господарських операцій, та мають на меті лише визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки суперечать чинному законодавству і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з грубим порушенням норм діючого законодавства України та порушенням прав і законних інтересів позивача, що є підставою для його скасування.

1. Стахановська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області прийняла податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000022302/0 з порушенням ст. 86 Податкового кодексу України.

Згідно п.86.1 ПК України акт, складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п.86.4 ПК України акт документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. Акт документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

21 березня 2011 року ВАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» отримала Акт перевірки від 21.03.2011р. №90/23-00308726. З висновками вказаної перевірки позивач був не згодний та під час отримання акту письмово повідомив Стахановську ОДПІ, що заперечення будуть подані протягом 3-х робочих днів з дня отримання акта, що підтверджується відповідним записом на самому Акті.

ВАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» 21 березня 2011 року подало до Стахановської ОДПІ заперечення по Акту перевірки від 21 березня 2011 року № 90/23-00308726 (вхідний номер №6943 від 21.03.2011 року).

В порушення п.86.7 ст.86 ПК України Стахановська ОДПІ проігнорувало факт подання заперечень ВАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА», не розглядало їх протягом 5-ти робочих днів, що настають за днем їх отримання, та не надіслало відповідь у порядку, визначеному ст.58 ПК України.

Порушуючи п.86.8 ст.86 ПК України керівником Стахановської ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення без урахування висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки, та не протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, а в день складання самого Акту перевірки, а саме 21.03.2011 року.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Стахановською ОДПІ прийнято не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, с порушенням прав та інтересів ВАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА», без урахування права позивача на участь у процесі прийняття відповідного рішення.

2. Стахановська ОДПІ в оскаржуємому рішенні вказує, що зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість.

В пункті 3.1.2 Акту перевірки вказано, що суми податкового кредиту у вересні 2009 року були завищені на загальну суму ПДВ - 20356,33 грн., оскільки ВАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» до складу податкового кредиту у вересні 2009 року було віднесено суми ПДВ по основному постачальнику ТОВ «Діггерстрой-ХХІ», який у період виписки податкових накладних не був зареєстрований платником ПДВ.

З даними висновками Стахановської ОДПІ позивач не погоджується, вважає їх голослівними, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

ВАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» 09.09.2009 року уклала з ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» договір підряду, згідно умов якого ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» власними силами та засобами виконав роботи по обладнанню скатної покрівлі на споруді швейної фабрики, вартість яких склала 122138 грн., у тому числі ПДВ - 20356,33 грн. За виконані роботи розрахунки проведені в безготівковій формі платіжними дорученнями №430 від 09.09.09 в сумі 45000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 7500,00 грн., №444 від 23.09.09. у сумі 77138,00 грн. у т.ч. ПДВ - 12856,33 грн. Підрядник виконав ремонт покрівлі у повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних робіт.

Позивач включив суму ПДВ згідно податкових накладних від 09.09.09 №9091 на суму 45000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 7500,00 грн., та від 23.09.09 №9097 на суму77138,00 грн. у т.ч. ПДВ - 12856,33 грн., які були виписані ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ».

В Акті перевірки вказано, що свідоцтво ТОВ «Діггерстрой-ХХІ» як платника ПДВ було анульовано 31.07.09, а нове видане платнику 04.11.09, згідно заяви платника.

Ці твердження є помилковими, не відповідають фактичним обставинам і зроблені без з'ясування всіх обставин.

Відповідачу було відомо, що у судовому порядку розглядався спір між ТОВ «Діггерстрой-ХХІ» та Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську про зобов'язання відновити реєстрацію платника податку на додану вартість. Це підтверджується в п.3.3. Довідки Стахановською ОДПІ від 22.01.2010 року № 68/23-00308726, де вказано, що в апеляційному суді розглядається справа по контрагенту ТОВ «Діггєрстрой-XXI».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську позов задоволений, відновлена реєстрація платника податку ПДВ та зобов'язано Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у місті Луганську відновити реєстрацію ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» як платника податку ПДВ.

Відновлення становища, що існувало до порушення права, - є самостійним способом захисту та застосовується у тих випадках, коли порушене суб'єктивне право внаслідок правопорушення не зупиняє свого існування і може бути реально поновлене шляхом усунення наслідків правопорушення.

Отже, ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» у відповідності до п.4 ч.2 ст.16 ЦК України у судовому порядку відновило становище, що існувало до порушення його права, тобто відбулося повернення у первісне становище.

Оскільки Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську не знала яким чином виконати постанову суду, цей податковий орган звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання вищевказаної постанови від 07.10.2009 року, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 15.06.2010 року по справі за №2а-25138/09/1270. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.10 апеляційна скарга Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишена без розгляду.

Подання до суду вищевказаної заяви свідчить про те, що відповідач по цій справі не знає яким чином правильно виконати судове рішення про поновлення реєстрації платника податку та виконав на свій розсуд, тобто видав нове свідоцтво, а не поновив саме те свідоцтво платника податку, яке було їм незаконно анульоване. ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» не несе та і не може нести відповідальність за те, яким чином відповідачем було проведено виконання постанови суду від 07.10.2009 року.

Свідоцтво Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ», як платнику податку ПДВ, видане не згідно із заявою заявника, а на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню на підставі ст.14 КАС України. Видача ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» 04.11.2009 року нового свідоцтва не може розцінюватися як нова реєстрація цього підприємства як платника податку, а є відновленням його статусу платника податку ПДВ з моменту його попередньої реєстрації, яка відбулася до моменту протиправного анулювання цієї реєстрації платника податку.

Таким чином, ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ», після відновлення свого порушеного права у судовому порядку, є платником податку ПДВ з моменту його первісної реєстрації і по теперішній час, та мав всі законні підстави виписувати у вересні 2009 року нашому підприємству податкові накладні на суму ПДВ 20356,33 грн., які є дійсними як у період їх виписки, так і на цей момент.

В п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037), передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

В даному випадку ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» у судовому порядку відновив становища платника ПДВ, що існувало до порушення його права на цей статус, а саме залишався особою, зареєстрованою як платник податку в податковому органі, якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Це підприємство було платником ПДВ і після анулювання свідоцтва платника вказаного податку, а саме у період з 31.07.2009 року по 04.11.2009 року и мало право складати податкові накладні відповідно п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (в редакції, яка діяла на момент виписки податкових накладних та подання позивачем податкових декларацій з ПДВ за вересень 2009 року) (надалі - Закон України «Про ПДВ»).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Факт надання послуг по ремонту покрівлі на споруді швейної фабрики Товариством з обмеженою відповідальністю ««ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ»» позивачу, а також проведення оплати підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями та актом приймання виконаних робіт.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по господарській операції із ТОВ "«ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ»", яка була підтверджена належними документами та пов'язана із здійсненням господарської діяльності позивача, а сплачені суми ПДВ у вересні 2009 року у відповідності до вимог Закону України "Про ПДВ" заявлено до бюджетного відшкодування у жовтні 2009 року.

Посилання відповідача на встановлення відхилення програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в розрізі податкових періодів по контрагенту ТОВ «Діггерстрой-ХХІ» є неспроможними та безпідставними, оскільки позивач не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства, допущені його контрагентами.

Таким чином, висновки відповідача, які викладені в п.3.3 Акту перевірки та в податковому повідомленні-рішенні від 21.03.2011 року № 0000022302/0 про те, що встановлено порушення вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.5, п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про ПДВ» внаслідок завищення податкового кредиту в декларації за вересень 2009 року, завищено заявлену до відшкодування суму ПДВ у розмірі 20356 грн. за жовтень 2009 року, є безпідставними, зроблені без з'ясування всіх обставин справи, без належного аналізу та надання належної оцінки наданим документам.

3. Стахановською ОДПІ в п.п.3.4.1.2. Акту перевірки вказано, що встановлено завищення задекларованих ВАТ «Стахановська швейна фабрика» показників в рядках 10-17 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 966 грн. в порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», оскільки перевіркою не в повному обсязі підтверджено фати взаємовідносин підприємств по всьому ланцюгу постачання. Також, не встановлено чи операції з поставки відображені в реєстрах виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди, та не підтверджено факт включення сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань по кожній ланці постачання від виробника. Як результат, неможливо довести сплату податку до бюджету впродовж всього ланцюга постачання. Це податковий орган стверджує за результатами проведеної інвентаризації своїх надісланих запитів, на які не в повному обсязі отримані відповіді, а саме не підтверджено 85,09% задекларованого податкового кредиту лютого 2010 року.

На підставі цього відповідач зробив необґрунтований висновок у п.3.4.3 Акту перевірки про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про ПДВ» внаслідок завищення податкового кредиту в декларації за лютий 2010 року, завищено заявлену до відшкодування суму ПДВ у розмірі 966 грн. за березень 2010 року.

ПАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» не погоджується з такими висновками Стахановської ОДПІ, вважає їх необґрунтованими, голослівними, та такими, що не підтверджуються належними доказами. Податковий орган безпідставно та протиправно ставив під сумнів розмір задекларованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Насамперед, відповідач не вказує по яким конкретно господарським операціям, з якими конкретно контрагентами (загальною кількістю 85,09%, як лише голослівно вказано в акті перевірки), та на яку конкретно суму по кожній господарській угоді завищений податковий кредит.

Для надання правової оцінки щодо заявлення платником податку на додану вартість до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України «Про ПДВ» (чинного на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню з бюджету.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4., п. 7.5, п.7.7 вищевказаного Закону України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Пунктом 1.8. ст. 1 Закону України «Про ПДВ», встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідна до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредит наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Стахановською ОДПІ в Акті перевірки не доведено порушення позивачем вищезазначеного порядку визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Посилання Стахановської ОДПІ Луганської області на те, що сума податкового кредиту в розмірі 966 грн., не може бути підтверджена у ході проведення перевірок контрагентів по кожній ланці постачання від виробника, не можуть братись до уваги, оскільки Закон України «Про ПДВ» не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач, як покупець товарів (робіт, послуг) при придбанні товару зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету, і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця відповідно до підпункту «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону.

Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено законодавчий обов'язок, що безпосередньо витікає з визначення терміну «платник податку», наведеному в п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про ПДВ».

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про ПДВ» не містить будь-яких вказівок на те, що для отримання права на відшкодування платник податку, має довести фактичне надходження сум ПДВ до бюджету для включення їх до складу податкового кредиту. Не містить таких вимог і п.7.7 ст.7 цього Закону, який є імперативним для визначення суми податку, який підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню із бюджету.

Законом України «Про ПДВ» не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Вказаний Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач в момент сплати постачальникам вартості придбаного товару та послуги сплатив ПДВ у ціні товару, що підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними та що не заперечувалось представником відповідача.

Таким чином, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки позивача відповідачем не було доведено неправомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 966 грн., отже податкове повідомлення-рішення, що оскаржується, в цій частині суперечить вимогам чинного законодавства, відповідно є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було враховано висновку Акту перевірки від 11.08.2010р. №715/23-00308726, в ході якої Стахановською ОДПІ перевірявся той же період, та в якому вказано, що порушень не встановлено.

4. Перевіряючи правильність визначення податкового кредиту за жовтень 2010 року та достовірність нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2010 року, відповідач також голослівно безпідставно та необґрунтовано зробив висновок, що внаслідок завищення податкового кредиту в декларації за жовтень 2010 року, завищено заявлену до відшкодування суму ПДВ у розмірі 6344,00 грн. за листопад 2010 року (п.п.3.5.1.2 та п.3.5.2 Акту перевірки).

З такими висновками, викладеними в Акті перевірки та в податковому повідомленні-рішенні, позивач не погоджується та вважає їх необґрунтованими та незаконними.

Як і в попередньому випадку, Стахановська ОДПІ посилається на відсутність відповідей на її запити з питань підтвердження відомостей, в зв'язку з чим не підтверджено 90,23 % задекларованого податкового кредиту жовтня 2010 року.

Відповідач свої висновки обґрунтовує тим, що перевіркою в повному обсязі не підтверджено факти взаємовідносин підприємств по всьому ланцюгу постачання. Також, не встановлено чи операції з поставки відображені в реєстрах виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди, та не підтверджено факт включення сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань по кожній ланці постачання від виробника. Як результат, неможливо довести сплату податку до бюджету впродовж всього ланцюга постачання.

При цьому, ані в Акті перевірки, ані в податковому повідомленні-рішенні відсутні відомості щодо конкретних господарських операцій, щодо конкретних контрагентів позивача, щодо конкретних розмірів платежів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ, по яким відповідач не зараховує податковий кредит, та не вказує суми ПДВ, що не підлягають до відшкодування по кожній угоді окремо, а вказано лише взагалі 90,23% задекларованого податкового кредиту, яку не визнає Стахановська ОДПІ на підставі суб'єктивних припущеннях без підтвердження відповідними документами.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п.7.4., п.7.5, п.7.7 Закону України «Про ПДВ».

Стахановською ОДПІ в Акті перевірки не вказано яким чином саме позивач порушив вищезазначений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Безпідставними є посилання податкового органу на те, що сума податкового кредиту не підтверджена у ході проведення перевірок контрагентів по ланцюгу постачання, залучених до схеми формування бюджетного відшкодування, у зв'язку з відсутністю відомостей щодо сплати податку впродовж всього ланцюга постачання від виробника.

Позивач не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено цей обов'язок. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи (контрагента). Зазначена обставина не є підставою для позбавлення саме позивача, як платника податку, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. статті 7 Закону України "Про ПДВ" податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Тобто у зазначеному Законі міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна.

Тобто, вищевказана норма Закону України "Про податок на додану вартість" надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачається й відповідальність платника податків за включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, а саме відповідно до абз.2 п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивач, суворо дотримуючись п.1.7. ст.1, п.п.7.2.3.,7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5. п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", включив до Розділу 2 "Податковий кредит" податкової декларації з податку на додану вартість суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, отриманими Позивачем від контрагентів у звітному періоді. Крім того, до складу податкового кредиту вказаних податкових декларацій позивач включив лише сплачені постачальникам товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.

Таким чином, при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки суперечать чинному законодавству і не підтверджуються об'єктивними даними, а

оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з грубим порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

5. До аналогічних висновків про те, що внаслідок завищення податкового кредиту в декларації за листопад 2010 року, позивачем завищено заявлену до відшкодування суму ПДВ у розмірі 8126 грн. за грудень 2010 року, Стахановська ОДПІ дійшла у п.п.3.5.1.2, п.3.5.3 Акту перевірки и в податковому повідомленні-рішенні, що оскаржується.

Такі висновки зроблені оскільки за результатами проведеної інвентаризації на надіслані Стахановською ОДПІ запити не отримано відповідей, тому не підтверджено 98,6% задекларованого податкового кредиту листопада 2010 року, не в повному обсязі підтверджено факти взаємовідносин підприємства по всьому ланцюгу постачання, не встановлено чи операції з поставки відображено факт включення сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань по кожній ланці постачання від виробника.

З такими висновками відповідача ПАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» також не погоджується и вважає їх необґрунтованими та незаконними.

Висновки відповідача є надуманими, голослівними та не підтверджені документально, оскільки податковий орган не вказує конкретних господарських операцій, конкретних контрагентів позивача, по яким він не включає суми ПДВ до податкового кредиту за листопад 2010 року. Акт перевірки та податкове повідомлення-рішення містять лише загальні фрази та цифри щодо правовідносин позивача з контрагентами з господарської діяльності.

Позивач, відповідно до п.1.7. ст.1, п.п.7.2.3.,7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5. п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", включив до Розділу 2 "Податковий кредит" податкової декларації з податку на додану вартість суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, отриманими Позивачем від контрагентів у звітному періоді.

Закон України «Про ПДВ» не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Позивачем суми податку на додану вартість були підтверджені податковим накладними, які були оформлені відповідно до Закону України «Про ПДВ», що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з постачальниками товарів і послуг з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Відповідач ані в Акті перевірки, ані в податковому повідомленні-рішенні не навів жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

На підставі викладеного та враховуючи, те що нашим підприємством були включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, відповідно до отриманих від контрагента податкових накладних у тому податковому періоді, в якому вони були отриманні та з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого у п. 15.3.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем правомірно сформовано податковий кредит та з урахуванням того, що відповідачем за наслідками перевірки не було доведено неправомірність заявлений позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 8126 грн. грн., ПАТ «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» вважає, що податкове повідомлення - рішення Стахановської ОДПІ Луганської області від 21.03.2011р. № 0000022302/0 суперечить вимогам чинного законодавства, відповідно є протиправними та підлягають скасуванню.

6. Безпідставність висновків відповідача та протиправність повідомлення-рішення, що оскаржується, підтверджуються також тим, що Стахановською ОДПІ Луганської області неодноразово вже проводилися перевірки достовірності сум бюджетного відшкодування зазначених в деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, березень, листопад, грудень 2010 року, в яких вказано, що порушень не встановлено.

Так, в Довідці №68/23-00308726 від 22.01.2010 року вказано, що у ході перевірки правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в жовтні 2009 року порушень не встановлено (п.п.3.2.3 п.3.2 Довідки), а рішення щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 20356 грн. задекларованого платником в жовтні 2009 року будуть визначені по кінцевому результату розгляду справи в суді по контрагенту ТОВ «Діггерстрой-ХХІ».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2009 року по справі за позовом ТОВ «ДІГТЄРСТРОЙ-ХХІ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську позов задоволений, відновлена реєстрація платника податку ПДВ та зобов'язано Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у місті Луганську відновити реєстрацію ТОВ «ДІГТЄРСТРОЙ-ХХІ» як платника податку ПДВ.

В Довідці №715/23-00308726 від 11.08.2010 року зазначено, у ході перевірки правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в березні 2010 року порушень не встановлено (п.п.3.2.3 п.3.2 Довідки).

В п.п.3.2.2 п.3.2 Довідки №55/23-00308726 від 11.02.2011 року зазначено, що під час перевірки правильності визначення податкового кредиту за листопад 2010 року порушень не встановлено.

В п.п.3.2.3. п.3.2. вищевказаної Довідки порушень правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в листопаді 2010 року не встановлено.

В п.п.3.3.2 п.3.3 Довідки №55/23-00308726 від 11.02.2011 року зазначено, що під час перевірки правильності визначення податкового кредиту за грудень 2010 року перевіркою порушень не встановлено.

В п.п.3.3.3. п.3.3. вищевказаної Довідки вказано, що перевіркою не встановлено порушень правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в грудні 2010 року.

Таким чином, довідками самого відповідача підтверджено обґрунтованість віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту по всім періодам, що вказані в п.4 Акту перевірки (жовтень 2009 р., березень, листопад, грудень 2010 р.).

Просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 21.03.2001 року №0000022302/0

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що позивач ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТАХАНОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» зареєстроване 30.06.1994 року виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області та присвоєно ідентифікаційний код 00308726 (адреса: м.Стаханов, вул. Леніна, 2). Позивач перебуває на обліку в Стахановській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області (надалі - Стахановська ОДПІ) та зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №16190221 від 28.02.2006 року.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», до відповідача Стахановської обєднаної державної податкової інспекції для вирішення питання про бюджетне відшкодування були подані податкові декларації з ПДВ за жовтень 2009 року, березень, листопад, грудень 2010 року.

Згідно акту відповідача про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за березень, листопад, грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вказані періоди, що повязано з направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отриманням відповідей. При цьому відповідачем підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Загальна сума податку на додану вартість, що згідно перевірених періодів часу підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку складає 6094 грн.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Згідно статті 79 ПК України (особливості проведення документальної невиїзної перевірки) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно п. 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні встановлено, що 21.03.2011 представниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період жовтень 2009 року, березень, листопад, грудень 2010 року. Перевірка проводилася відповідно до наказу Стахановської ОДПІ від 18.03.2011 №340 та на підставі п. 78.2 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України. За результатами перевірки складений акт від 21.03.2011 за № 90/23-00308726.

Згідно акту перевірки від 21.03.2011 № 104/23-616/19077318 в ході її проведення встановлено порушення п.п. 7.2.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненням), а саме: завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у загальній сумі 35792 грн. Згідно акту перевірки заявлену до відшкодування суму ПДВ в повному обсязі неможливо підтвердити за жовтень 2009 року, оскільки свідоцтво ТОВ «Діггерстрой-ХХІ» - контрагента по господарській операції, як платника ПДВ було анульовано 31.07.09, а нове видане платнику 04.11.09, а за березень, листопад, грудень 2010 року - у зв'язку з не підтвердженням даних по ланцюгам постачання.

На підставі акту невиїзної документальної перевірки від 21.03.2011 № за № 90/23-00308726 Стахановською ОДПІ за порушення п.п. 7.2.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення рішення № 0000022302 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за жовтень 2009 року, березень, листопад, грудень 2010 року всього на загальну суму 6094 грн. (а.с.60).

Згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську позов задоволений, відновлена реєстрація платника податку ПДВ та зобов'язано Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у місті Луганську відновити реєстрацію ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» як платника податку ПДВ.

Згідно довідки №68/23-00308726 від 22.01.2010 року вказано, що у ході перевірки правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в жовтні 2009 року порушень не встановлено (п.п.3.2.3 п.3.2 Довідки), а рішення щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 20356 грн. задекларованого платником в жовтні 2009 року будуть визначені по кінцевому результату розгляду справи в суді по контрагенту ТОВ «Діггерстрой-ХХІ».

Згідно довідки №715/23-00308726 від 11.08.2010 року зазначено, у ході перевірки правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в березні 2010 року порушень не встановлено (п.п.3.2.3 п.3.2 Довідки).

В п.п.3.2.2 п.3.2 Довідки №55/23-00308726 від 11.02.2011 року зазначено, що під час перевірки правильності визначення податкового кредиту за листопад 2010 року порушень не встановлено.

В п.п.3.2.3. п.3.2. вищевказаної Довідки порушень правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в листопаді 2010 року не встановлено.

В п.п.3.3.2 п.3.3 Довідки №55/23-00308726 від 11.02.2011 року зазначено, що під час перевірки правильності визначення податкового кредиту за грудень 2010 року перевіркою порушень не встановлено.

В п.п.3.3.3. п.3.3. вищевказаної Довідки вказано, що перевіркою не встановлено порушень правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в грудні 2010 року.

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за вищевказані періоди 2009-2010 років.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. При цьому в судовому засіданні було перевірено можливість позивача щодо здійснення операцій, відносно яких сплачувався ПДВ в розмірі ціни товару або послуги.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів «поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою», без врахування далі слів «у випадках, визначених цим Законом». За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарських операцій та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Посилання позивача на порушення відповідачем порядку складання акту перевірки як на підставу скасування податкового повідомлення-рішення є незмістовними, оскільки порушення такого порядку не є беззаперечною підставою для його скасування.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права при оскарженні податкового повідомлення-рішення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Визнання акта субєкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Скасування ж акта субєкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення субєкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Суд визначає, що рішення субєкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди субєктам правовідносин порівняно з відвернутою.

З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобовязання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного зясування всіх обставин у справі зобовязує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, на підставі частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 21.03.2001 року №0000022302/0, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право позивача.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно платіжного доручення № 316 від 25.05.2011 позивач при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Стахановська швейна фабрика» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 21.03.2001 року №0000022302/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановська швейна фабрика» судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 21 червня 2011 року.

СуддяС.В. Борзаниця