Постанова № 16780317, 22.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2011 року Справа № 2а-3854/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Горпенюк О.А.,

при секретарі:Колесніковій Я.А.

за участю сторін:

представник позивача:ОСОБА_1 (дов. від 10.05.2011 № 1/05/2011)

представник відповідача: ОСОБА_2 (від 15.06.2011 № 9894/10-028)

ОСОБА_3 (від 08.02.2011 № 2413)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку в Луганській області про скасування податкових повідомлень рішень № 0000101702 від 27.01.2011 та 0000091702 від 27.01.2011, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2011 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку в Луганській області про скасування податкових повідомлень рішень № 0000101702 від 27.01.2011 та 0000091702 від 27.01.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Під час проведення перевірки ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_4.

Контроль руху коштів по розрахунковому рахунку здійснювалась іншою людиною ОСОБА_5 (директор ТОВ «Хімпоставка»).

Готівкові кошти позивач не отримував від ВАТ «ХПАС» та ВАТ «ДОПАС», так як їх отримували водії, з якими у позивача не укладені трудові договори. При отриманні готівкових коштів не підприємствах України необхідно складати видаткові касові ордери, розписуватись у первинних документах, але позивач цього не робив.

Трудові договори з 9 водіями, які отримували гроші, були підписані ОСОБА_5 і позивачу про це нічого не було відомо до перевірки податковою.

Позивач є платником єдиного податку, надавав звіти платника єдиного податку до податкової та своєчасно сплачував усі внески та податки.

Після перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення, а саме:

-податковим повідомленням рішенням № 0000091702 від 27.01.2011 донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість починаючи з жовтня 2007 року (термін надання такої декларації 20.11.2007). Тобто ДПІ в м. Сєвєродонецьку зайво донараховано ПДВ за жовтень, листопад грудень 2007 року;

-податковим повідомленням рішенням № 0000101702 від 27.01.2011, донараховано податкове зобовязання з податку з фізичних осіб починаючи з 2007 року. Позивачем були надані звіти про суми отриманої виручки. ДПІ в м. Сєвєродонецьку зайво донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2007 рік.

Позивач вважає податкові повідомлення рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив наступне.

Відповідач вважає податкові повідомлення рішення № 0000101702 від 27.01.2011 та 0000091702 від 27.01.2011 законними з наступних підстав.

Згідно акту перевірки № 36/17-2404205896 від 19.01.2011встановлені порушення, а саме:

-занижена сума оподаткованого доходу у 2007 році на 159161,10 грн., у 2008 році на 856635,92 грн., у 2009 році на 647122,01 грн., у 1-2 кварталі 2010 року 171156,79 грн., донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 248087,86 грн., в т. ч . за 2007 рік 22524,17 грн., за 2008 рік на 1284985,39 грн., за 2009 на 97068,30 грн., не надано до ДПІ в м. Сєвєродонецьку декларації про отримані доходи за період з 01.10.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010 за встановленою формою, встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат в перевіряємий період.

-Занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у розмір 652344,00 грн., в т.ч. по періодам: 4 кв. 2007 року 43285,00 грн., 2008 рік 311502,00 грн., 2009 0 235317,00 грн., 1-2 кв. 2010 року 62240,00 грн., не надано до податкової декларації з ПДВ за період з 01.10.2007 по 30.06.2010.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі закон № 168), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначеним законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до п.п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок податок з доходів фізичних осіб; оподаткування порядок, повязаний з визначенням обєкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб; платник податку (у відповідних відмінках) платник податку з доходів фізичних осіб.

Податок з доходів фізичних осіб плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи.

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_4 29.12.2003 зареєстрований виконавчим комітетом м. Сєвєродонецьку на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1. Знаходиться на обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку як платник податку з 29.12.2003.

ДПІ в м. Сєвєродонецьку проведено перевірку господарської діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_4, за результатами якої складено акт від 19.01.2011 про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 за період з 01.10.2007 по 30.06.2010.

Згідно акту перевірки № 36/17-2404205896 від 19.01.2011 встановлені порушення (а.с. 7 23), а саме:

-занижена сума оподаткованого доходу у 2007 році на 159161,10 грн., у 2008 році на 856635,92 грн., у 2009 році на 647122,01 грн., у 1-2 кварталі 2010 року 171156,79 грн., донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 248087,86 грн., в т. ч . за 2007 рік 22524,17 грн., за 2008 рік на 1284985,39 грн., за 2009 на 97068,30 грн., не надано до ДПІ в м. Сєвєродонецьку декларації про отримані доходи за період з 01.10.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010 за встановленою формою, встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат в перевіряємий період;

-занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у розмір 652344,00 грн., в т.ч. по періодам: 4 кв. 2007 року 43285,00 грн., 2008 рік 311502,00 грн., 2009 0 235317,00 грн., 1-2 кв. 2010 року 62240,00 грн., не надано до податкової декларації з ПДВ за період з 01.10.2007 по 30.06.2010.

Після перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення, а саме:

-податковим повідомленням рішенням № 0000091702 від 27.01.2011 (а.с. 25) донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість починаючи з жовтня 2007 року (термін надання такої декларації 20.11.2007). Тобто ДПІ в м. Сєвєродонецьку зайво донараховано ПДВ за жовтень, листопад грудень 2007 року;

-податковим повідомленням рішенням № 0000101702 від 27.01.2011 (а.с. 24), донараховано податкове зобовязання з податку з фізичних осіб починаючи з 2007 року. Позивачем були надані звіти про суми отриманої виручки. ДПІ в м. Сєвєродонецьку зайво донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2007 рік.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься Закон України "Про податок на додану вартість" і Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до п.9 ч.1 ст. З КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі Порядок № 327).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Відповідно до пп. а) п. 1.1.2. Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

4.2.1. доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

4.2.2. доходи від продажу обєктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

4.2.3. сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону;

4.2.4. сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів, сплачена будь-якою особою резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою резидентом, яка визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;

б) одним із членів сімї першого ступеня споріднення платника податку;

в) працедавцем резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується такий страховий внесок (премія), але при цьому не вище суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень у розрахунку за такий місяць за сукупністю всіх таких внесків;

4.2.5. сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, у випадках та розмірах, визначених підпунктом 9.8.2 пункту 9.8 статті 9 цього Закону; (Підпункт 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 в редакції Закону N 1958-IV від 01.07.2004)

4.2.6. частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 12 цього Закону;

4.2.7. дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього Закону;

4.2.8. оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;

4.2.9. дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших обєктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або увязненими.

Згідно із ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Платники єдиного податку згідно ст. 4 Указу ведуть спрощений облік доходів і витрат згідно з Книгою обліку доходів і витрат, затвердженої наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», зареєстрованим в Мінюсті України 02.11.99 № 752/4045.

В ході перевірки позивачем не було надано Книги обліку доходів і витрат (а.с. 11)

Перевіркою правильності визначення валового обсягу виручки, відображеного в звітах платника єдиного податку, з даними про суми обсягу виручки, встановленими в ході перевірки, встановлені розбіжності.

СПД ОСОБА_4 у період з 01.10.2007 по 30.06.2010 платником ПДВ не зареєстрований, податкові декларації з ПДВ до ДПІ в м. Сєвєродонецьку не подавав.

За результатами перевірки, сума обсягів виручки, отриманих позивачем за період з 01.01.2007 по 30.06.2010 складається з надходжень в безготівковій формі згідно наданої до перевірки виписки банку та листів ВАТ «ХПАС» від від 15.07.2010 № 539, ВАТ «ДОПАС» від 14.07.2010 № 16550, копії білетів, наданих СУ «Електромонтаж» № 448, про суми виплачених доходів в готівковій формі позивачу, дані з акту перевірки від 03.11.2010 № 2319/23-34086363, про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Новоферт» за період 01.07.2007 по 30.06.2010, згідно відомостей з центральної бази даних реєстру фізичних осіб.

В 2007 році позивачем була отримана виручка у розмірі 773020,19 грн., в т.ч.: ТОВ «ЛРУАС» - 234030,86 грн., ДП «Київпассервіс» - 171497,75 грн., ВАТ «Полтаваавтотранс» - 60203,00 грн., % на розрахунковому рахунку 70,73 грн., ВАТ «ХПАС» - 211046,28 грн., ВАТ «ДОПАС» - 90360,96 грн., ТОВ «Новоферт» - 133,00 грн., інші 5677,61 грн.

В 2008 році позивачем була отримана виручка у розмірі 1557519,86 грн., в т.ч.: «ЛРУАС» - 448457,89 грн., ДП «Київпассервіс» - 419076,42 грн., ВАТ «Полтаваавтотранс» - 102165,00 грн., Центр «Автоінформ» - 1600,00 грн., % на розрахунковому рахунку 34,66 грн., ВАТ «ХПАС» - 361372,17 грн., ВАТ «ДОПАС» - 211406,22 грн., ТОВ «Новоферт» - 510,00 грн., інші 12897,50 грн.

В 2009 році позивачем була отримана виручка у розмірі 1176585,47 грн., в т.ч.: «ЛРУАС» - 315154,19 грн., ДП «Київпассервіс» - 214799,97 грн., ВАТ «Полтаваавтотранс» - 64137,00 грн., Центр «Автоінформ» - 3600,00 грн., % на розрахунковому рахунку 20,64 грн., ВАТ «ХПАС» - 229699,64 грн., ВАТ «ДОПАС» - 278206,03 грн., ПУАТ «ДОПАС» - 61174,74 грн., СУ «Електромонтаж» - 216,54 грн., інші 9576,72 грн.

В 1-2 кв. 2010 року позивачем була отримана виручка у розмірі 311194,16 грн., в т.ч.: «ЛРУАС» - 76737,48 грн., % на розрахунковому рахунку 10,93 грн., ВАТ «ХПАС» - 62035,10 грн., ВАТ «ДОПАС» - 123209,70 грн., ПУАТ «ДОПАС» - 46665,01 грн., інші 2635,94 грн.

Таким чином позивачем, в порушення ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727, у 2007 році була отримана виручка, що перевищує дозволений за спрощеною системою оподаткування рівень на 273020,19 грн., в т.ч. 70,73 грн. - % на залишок коштів на розрахунковому рахунку; в 2008 році отримана виручка перевищувала на 1057519,86 грн., в т.ч. 34,66 грн. - % на залишок коштів на розрахунковому рахунку; в 2009 році отримана виручка перевищувала на 676585,47 грн., в т.ч. 20,64 грн.

У звязку з порушенням положень Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 позивач повинен перейти на загальну систему оподаткування.

Відповідно до Указу Президента від 03.07.98 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких субєктів малого підприємництва:

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

юридичних осіб - субєктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Середньооблікова чисельність працюючих для субєктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Субєкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Відповідно до п. 5 Указу Президента від 03.07.98 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

У звязку з ненаданням первинних документів, підтверджуючих фактично понесені витрати від здійснення підприємницької діяльності, для визначення розміру валових витрат при отриманні валового доходу СПД ОСОБА_4 приймається норма (у відсотках до валового доходу) по виду діяльності «послуги пасажирським автотранспортом» в розмірі 45%. За результатами перевірки суми валових витрат СПД ОСОБА_4 складають: за 2007 рік 122859,09 грн., за 2008 рік 700883,94 грн., за 2009 рік 529463,46 грн., за 1-2 кв. 2010 рок 140037,37 грн.

Згідно абз. 2 ст. 13 Декрету КабМіну України від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий податок громадян» проведено остаточний перерахунок з платником податків за 2007-2009 року. За результатами перерахунку донараховано податку з доходів фізичних осіб: за 2007 рік 22524,17 грн. (15% від оподатковуваного доходу), за 2008 рік 128495,39 грн., за 2009 рік 97068,30 грн., за 1-2 кв. 2010 року 25673,52 грн.

В акті перевірки № 36/17-2404205896 від 19.01.2011 вказано, що згідно отриманої інформації від Сєвєвродонецького міського центру зайнятості від 01.12.2010 № 13/1-2582, встановлено факт укладення трудових договорів з найманими працівниками, але до ДПІ в м. Сєвєродонецьку були надані довідки СПД ОСОБА_4 лише з громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до наданих письмових пояснень позивача, зазначено, що фактично використовувалось 9 громадян, як найману працю.

У звязку з цим, ДПІ в м. Сєвєродонецьку в акті перевірки № 36/17-2404205896 від 19.01.2011 зробило висновок:

- занижена сума оподаткованого доходу у 2007 році на 159161,10 грн., у 2008 році на 856635,92 грн., у 2009 році на 647122,01 грн., у 1-2 кварталі 2010 року 171156,79 грн., донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 248087,86 грн., в т. ч . за 2007 рік 22524,17 грн., за 2008 рік на 1284985,39 грн., за 2009 на 97068,30 грн., не надано до ДПІ в м. Сєвєродонецьку декларації про отримані доходи за період з 01.10.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010 за встановленою формою, встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат в перевіряємий період;

-занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у розмір 652344,00 грн., в т.ч. по періодам: 4 кв. 2007 року 43285,00 грн., 2008 рік 311502,00 грн., 2009 0 235317,00 грн., 1-2 кв. 2010 року 62240,00 грн., не надано до податкової декларації з ПДВ за період з 01.10.2007 по 30.06.2010;

-у звязку з тим, що СПД ОСОБА_4 перевищено обсяг виручки від реалізації послуг за 1-2 кв. 2007 року, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою податку з доходів фізичних осіб.

На підставі висновків, зроблених в акті перевірки, ДПІ в м. Сєвєродонецьку були винесені податкові повідомлення рішення, а саме:

-податковим повідомленням рішенням № 0000091702 від 27.01.2011 (а.с. 25) донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість починаючи з жовтня 2007 року (термін надання такої декларації 20.11.2007). Тобто ДПІ в м. Сєвєродонецьку зайво донараховано ПДВ за жовтень, листопад грудень 2007 року;

-податковим повідомленням рішенням № 0000101702 від 27.01.2011 (а.с. 24), донараховано податкове зобовязання з податку з фізичних осіб починаючи з 2007 року.

ДПІ в м. Сєвєродонецьку податковими повідомленнями рішеннями від 27.01.2011 0000091702 донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 248087,86 грн., у тому числі за 2007 рік 22524,17 грн., за 2008 рік 128495,39 грн., за 2009 рік 97068,3 грн.; та донараховано податок на додану вартість в розмірі 652344,00 грн., в т.ч. за 4 кв. 2007 року 43285,00 грн., 2008 рік 311502,0 грн., 2009 рік 235317,00 грн., 1-2 кв. 2010 62240,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що він укладав трудові договори лише з 4 водіями, те що 9 водіїв працювали від його імені і отримували виручку, стало йому відомо лише під час перевірки.

Представник позивача зазначив, що ним був укладений договір № 497 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях від 03.04.2007 з Відкритим акціонерним товариством «Харківське підприємство автобусних станцій» що до надання послуг та виконання робіт, повязаних з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів міжміського маршруту Сєвєродонецьку Київ згідно з затвердженим розкладом руху на автостанціях м. Харкова та Харківської області, які входять до складу ВАТ «ХПАС». (а.с. 42 44)

Згідно до п.п. 2.1.5 п. 2.1. ст. 2 договору Відкрите акціонерне товариство «Харківське підприємство автобусних станцій» зобовязується видавати водіям чітко оформлені документи касового продажу квитків. (а.с. 42)

Відповідно до п. 3.3 ст. 3 договору розрахунки ХПАС з Перевізником проводяться кожен день готівкою по видатковому касовому ордеру при наявності доручення довіреній особі Перевізника та документа, що засвідчує особу, за вирахуванням винагороди ХПАС. (а.с. 43)

Представник відповідача в судовому засідання зазначив, що у нього були укладені договори по трудовим відносинам тільки з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, щодо інших водіїв йому не було відомо.

В судовому засідання представник позивача зазначив, що від імені ОСОБА_4 діє ОСОБА_5 за довіреністю, і саме ним були видані дорученням останнім пяти водіям на отримання готівки по видатковому касовому ордеру.

Відповідно до п.п. 3.5. договір № 497 від 03.04.2007 перевізник та ХПАС один раз на квартал звіряють дані проведених розрахунків не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Звірку даних ХПАС проводив з довіреною особою позивача, - ОСОБА_5, тому ОСОБА_4 нічого не було відомо про реальний рух коштів згідно договору № 497 від 03.04.2007.

До того ж позивачем в позовній заяві було зазначено, що рух коштів по рахунку АТ «УкрСібБанк» контролював ОСОБА_5 і він займався господарською діяльністю, а ОСОБА_4 про це нічого не було відомо.

Сторони визнали, що надані Відповідачу під час перевірки документи та відображені в Акті № 36/17-2404205896, тотожні документам, долученим до матеріалів справи.

Згідно ст. 208 ЦКУ - правочини, які належить вчиняти у письмовій формі: правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Для водія такими документами є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, шляховий лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

При цьому водію юридичної особи необхідно мати також дорожній лист з відмітками про проведення перед рейсових медичного огляду та огляду технічного стану транспортного засобу.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що підставою визнання господарського зобов'язання недійсним є його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а частиною першою статті 208 цього Кодексу - наслідки визнання такого господарського зобов'язання недійсним.

Якщо спірне господарське зобов'язання (правочин) порушує публічний порядок, воно є нікчемним, у зв'язку з чим визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається.

В судовому засіданні встановлено, що господарською діяльність за ФОП ОСОБА_4 займається ОСОБА_5, в т.ч. розпоряджається банківськими рахунками та видає від імені ФОП ОСОБА_4

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 250 ЦК України представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Представник зобовязаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другою та третьою цієї статті.

В звязку з чим суд приходить до висновку про правомірність дій ОСОБА_5, так як він за згодою позивача діє від імені ФОП ОСОБА_4 Позивачем було зазначено, що ОСОБА_5 за його довіреністю керує рахунками в банку. ОСОБА_4 довіреність не відзивав, діє ОСОБА_5 протизаконними не визнавались.

Представник позивача в судовому засідання надав заяву до Начальника МВ УМВС м. Сєвєродонецьку про скоєння злочину в порядку ст. 95 КПК України у відношенні ОСОБА_5 (а.с. 65)

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що до необґрунтованості позову.

Відповідно до частини третьої статті 159 КАС обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, суд вважає, що оскаржуємі податкові повідомлення - рішення 0000101702 від 27.01.2011 та 0000091702 від 27.01.2011 є такими, що відповідають нормам діючого законодавства, а позовні вимоги відповідача необґрунтованими, тому суд приходить до висновку про відмову позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку в Луганській області про скасування податкових повідомлень рішень № 0000101702 від 27.01.2011 та 0000091702 від 27.01.2011 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 29 червня 2011 року.

Суддя О.А. Горпенюк