Ухвала суду № 16761733, 15.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2011 р. м. КиївК-21595/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

при секретаріКравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Сакської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2007

у справі № 2-27/6390-2007А

за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України з водного господарства

до Сакської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2007, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ № 0000451502/0 від 03.04.2007. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству 1,70 грн. державного мита. В решті позову відмовлено.

Сакська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити позивачу у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, зазначаючи, що усі кошти, які надійшли на сплату зобовязань з податків, зараховуються першочергово на погашення податкового боргу.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки від 20.03.2007 № 453/15-02/01039576 від 20.03.2007 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, яке полягало у несплаті позивачем узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість протягом граничних строків, визначених цим Законом, а саме: узгодженого податкового зобовязання за податковою декларацією № 10787 від 10.06.2006 за травень 2006 року зі строком сплати 30.06.2006.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2007 №0000451502/0 про застосування до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ штрафних санкцій у розмірі 50 % від податкового боргу у сумі 3421,00 грн., що становить 1710,50 грн.

Позивачем було перераховано 3200 грн. платіжним дорученням № 646 від 17.05.2006 та 1500 грн. платіжним дорученням № 665 від 19.05.2006 з призначенням платежу ПДВ за травень 2006.

Проте, як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, здійснюючи розрахунок штрафних санкцій, податкова інспекція визначала кількість прострочених днів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3421,00 грн. зі строком сплати 30.06.206, виходячи з дати його погашення, яке, на думку податкової інспекції, відбулося шляхом зарахування відємного значення у зменшення боргу по ПДВ за податковими деклараціями від № 26377 від 17.11.2006 на суму 1225,00 грн., №28107 від 20.12.2006 на суму 2174 грн. та № 2041 від 20.02.207 на суму 22,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та знаходить правильною позицію судів щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. № 1251-XII (зі змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи зі змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суму податкових зобовязань з податку на додану вартість, виконав своє зобовязання зі сплати податку за визначеним ним призначенням.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

В силу вимог п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при сплаті податкових зобовязань з податків, зокрема з метою погашення податкового боргу направляти сплачені платником кошти з іншим призначенням у рахунок його погашення.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

Н.Є. Маринчак

О.М. Нечитайло