Ухвала суду № 16761690, 08.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2011 р. м. КиївК-23197/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретаріКравченко В.О.

за участю представника

відповідача Гука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Кримгаз»

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2007

у справі № 2-16/16401-2006А

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Кримгаз»

до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції ,

про спонукання до виконання певних дій , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суд Автономної Республіки Крим від 20.08.2007 позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ № 0000822301/0 від 29.09.2003 про визначення податкових зобовязань з комунального податку до бюджету м.Красноперекопська в сумі 3627,97 грн. та штрафних санкцій з цього податку в сумі 4085,50 грн., №0000812301/0 від 26.09.2003 про нарахування штрафу за затримку сплати податкового боргу у сумі 374,43 грн. Визнано неправомірним вилучення Красноперекопською ОДПІ з каси Красноперекопського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз»7684,56 грн. на підставі повідомлень-рішень Красноперекопської ОДПІ № 0000822301/0 від 29.09.2003 та № 0000812301/0 від 29.09.2003. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ по газопостачанню і газифікації «Кримгаз» 03,40 грн. державного мита.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову. У позові відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Кримгаз»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08.06.2011 у справі допущено заміну позивача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Кримгаз»на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Кримгаз»у звязку зі зміною типу та найменування підприємства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Красноперекопська ОДПІ на підставі акту перевірки № 226/23-1/23893680 прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000822301/0 від 29.09.2003 про визначення податкових зобовязань з комунального податку до бюджету м.Красноперекопська в сумі 3627,97 грн. та штрафних санкцій з цього податку в сумі 4085,50 грн., №0000812301/0 від 26.09.2003 про нарахування штрафу за затримку сплати податкового боргу у сумі 374,43 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суд вказав про помилкове застосування судом першої інстанції строків давності у 1095 днів, встановлених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією суду апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов висновку про дотримання позивачем при поданні позову строку звернення до суду, визначеного спеціальним законом.

Виходячи зі змісту частин 1, 2 та 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку, встановленого цим Кодексом (річний строк) для захисту прав, свобод та інтересів особи, або законами, якими можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинний на час виникнення спірних відносин та звернення до суду з позовом) є спеціальним законом з питань оподаткування, який, зокрема, визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено право платника податків оскаржити до суду вказане рішення у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності, який, згідно зі ст. 15 цього закону, становить 1095 днів, а тому саме такий строк, а не визначений ст. 99 річний строк, як помилково вважає суд апеляційної інстанції, підлягав застосуванню при поданні даного позову.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для подання позову позивач визначив порушення податковим органом 20-денного строку на прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги платника податків, встановленого 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Зі змісту п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ випливає, що контролюючий орган за наслідками подання платником податків скарги на рішення з питань оподаткування зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податковий орган, отримавши 20.10.2003 скарги позивача повинен був не пізніше 10.11.2003 надіслати на адресу останнього або вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги або рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків. Виходячи з того, що рішення за результатами розгляду скарги прийнято та надіслано на адресу позивача лише 15.12.2003, тобто після закінчення двадцятиденного строку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що скарги позивача від 16.10.2003 № 4406 та № 4407, починаючи з 11.11.2003, вважаються повністю задоволеними.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалена відповідно до закону і помилково скасована постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Кримгаз»задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суд Автономної Республіки Крим від 20.08.2007.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

М.І. Костенко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло