Ухвала суду № 16761688, 08.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2011 р. м. КиївК-14252/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2007

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2007

у справі № 6/189- 4539 (8а/274-2991)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Софт»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2007, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 000192306/0/42800 від 14.07.2006 про зменшення ТОВ «Стар Софт»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 9482 грн.

Тернопільська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки № 12874/23-623\21133679 від 07.07.2006 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4.5 п. 7.4, пюп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7, п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість». Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за квітень 2006 року за операціями з придбання товару внаслідок того, що один з постачальників ТОВ «Тернопіль Он лайн»звітував з незначними показниками та податку на додану вартість до бюджету не сплачував. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2006 № 000192306/0/42800 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2006 року у сумі 9482 грн.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо неправомірності таких дій податкового органу, оскільки останній не враховує, що порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням відємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування за квітень 2006 року.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2211, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

М.І. Костенко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло