Ухвала суду № 16761677, 08.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2011 р. м. КиївК-32855/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретаріКравченко В.О.

за участю представників

позивача Мурадова А.Л., Оводова А.В.

відповідача Кочанової Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2010

у справі № 10646/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізопласт»

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2010 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Словянської ОДПІ № 001222341/0 від 12.05.2008 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 1187825,00 грн., у тому числі 662000 грн. основного платежу та 525825 грн. штрафних санкцій.

Словянська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п. 1.6 ст. 1, п. 1.19 ст. 1, п.п. 7.6.1, п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР та норм процесуального права: ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередній інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки № 2539/23-3-30013244від 21.01.2008 зафіксовано порушення ТОВ «Ізопласт»вимог п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), яке полягало у не включенні у 4 кварталі 2006 року та 2007 році до складу валового доходу суми прибутку від операцій з цінними паперами (векселями). ТОВ «Ізопласт»передало векселі, емітентом яких є ДП «Центр»Мінпаливенерго, на адресу ТОВ «Національний торгівельний союз»у жовтні та грудні 2006 року, ТОВ «УС «Фенікс»- у січні 2007 року та ТОВ «Вердер»- у листопаді 2007 року, у рахунок погашення заборгованості з отриманих товарно-матеріальних цінностей.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2008 № 0001222341/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 1190348,90 грн., у тому числі 662000,00 грн. основного платежу та 528348,90 грн. штрафних фінансових санкцій, яке оспорено позивачем в частині основного платежу в сумі 662000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 525825,00 грн.

Порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами регламентувався п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - 4 квартал 2006 року та 2007 рік).

Підпунктом 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону ( у редакції Закону України від 24.12.2002 № 349-IV) передбачено, що норми цього пункту поширюються на платників податку торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Суд апеляційної інстанції застосував редакцію вказаної норми Закону, яка була нечинною на час виникнення спірних відносин, та визначив, що норми пункту не поширюються на позивача, який не мав статусу торгівця цінними паперами, а тому не міг здійснювати операції з продажу цінних паперів.

Така позиція суду є неправильною, оскільки відповідно до п. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону (у редакціїЗакону України від 24.12.2002 № 349-IV, чинній на час виникнення спірних відносин 4 квартал 2006 року та 2007 рік), норми цього пункту поширюються на платників податку торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Даною редакцією Закону були виключені положення, які визначали термін «торгівля цінними паперами і деривативами», під яким розумілися будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів чи фондових деривативів торговцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок; будь-які операції з придбання або продажу товарних деривативів членами товарних бірж, чий статус встановлюється законодавством про товарні біржі; будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торговців цінними паперами.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин закон не висував вимог, за якими його норми поширювалися б лише на торговців цінних паперів, статус яких встановлений відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не міг здійснювати операції з продажу цінних паперів, оскільки не мав статусу торговця цінних паперів, встановленого відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірності визначення спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобовязання з податку на прибуток з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 4.1.3. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Підпунктом 7.6.1. п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону визначено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що:

платник податку зобовязаний вести окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі і з векселями);

при веденні окремого податкового обліку фінансовий результат від операцій з цінними паперами визначається як різниця між доходами, отриманими у результаті відчуження цінних паперів, та витратами, повязаними з придбанням вказаних цінних паперів;

фінансовий результат, який визначається як різниця між доходами, отриманими у результаті відчуження цінних паперів, та витратами, повязаними з придбанням вказаних цінних паперів, декларується у податковому періоді, у якому фактично відбулося відчуження цінних паперів та виникло перевищення таких доходів над такими витратами.

Податковим органом за наслідками дослідження операцій з передачі позивачем векселів, емітентом яких є ДП «Центр»Мінпаливенерго, на адресу ТОВ «Національний торгівельний союз»у жовтні та грудні 2006 року, ТОВ «УС «Фенікс»у січні 2007 року та ТОВ «Вердер»у листопаді 2007 року у рахунок погашення заборгованості з отриманих товарно-матеріальних цінностей, в акті перевірки не зафіксовано на підставі первинних документів перевищення у 4 кварталі 2006 року та 2007 року доходів, отриманих у результаті відчуження цінних паперів, над витратами, повязаними з придбанням у минулих податкових періодах вказаних цінних паперів. Тому підстави для висновку про виникнення у позивача прибутку, який, в силу вимог п.п. 7.6.1. п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»мав би бути включеним до складу валових доходів за результатами зазначених вище звітних періодів, відсутні.

З огляду на викладене, позиція податкового органу щодо нездійснення позивачем розрахунку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами та невідображення у рядку 01.4 декларації з податку на прибуток підприємства є безпідставною.

У касаційній скарзі податкова інспекція також не наводить доводів, які б могли свідчити про перевищення у 4 кварталі 2006 року та 2007 року доходів, отриманих у результаті передачі векселів на користь постачальників товарно-матеріальних цінностей, над витратами, повязаними з придбанням позивачем у минулих податкових періодах цих векселів.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

М.І. Костенко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло