Ухвала суду № 16761679, 08.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2011 р. м. КиївК-21413/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретаріКравченко В.О.

за участю представників

позивача Шабаркевич Л.Я.

відповідача Куріцького Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції у Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 24.07.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2007

у справі № 7/152а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська»

до Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції у Донецької області ,

про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 24.07.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2007, задоволено позов. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.04.2007 № 0000071510/2, № 0000061510/2, № 00051510/2, № 00041510/2, №000351510/2, № 0000021510/2, № 000011510/2. Стягнуто на користь ЗАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська»з Державного бюджету України витрати на сплату судового збору у сумі 3,40 грн.

Єнакіївська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у позові.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08.06.2011 у справі допущено заміну позивача Закритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська»на Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська»у звязку зі зміною типу та найменування підприємства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобовязань зі сплати штрафних санкцій слугували висновки перевірки, зафіксовані в акті перевірки № 2706/861/15-114-8/00176532 від 15.12.2006, про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, яке полягало у несвоєчасній сплаті сум узгоджених податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 3 та 4 квартал 2001 року, 1, 2, 3 та 4 квартал 2002 року.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів про неможливість застосування за несвоєчасну сплату податкового зобовязання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Відповідно п. 9.2. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 за № 544/3837 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), платники несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати, а також за правильність складання і своєчасність подання розрахунків органам державної податкової служби та органам Мінекоресурсів згідно з законодавством. Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Спеціальним законом України з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобовязань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи нарахування та сплату пені, штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, на час виникнення спірних відносин був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, у вигляді штрафу, яка поширюється в тому числі і на платника податків, який не сплатив узгоджену суму податкового зобовязання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища протягом визначеного законом граничного строку сплати.

З огляду на викладене, визначення позивачеві податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є правильним.

Разом з тим, суд касаційної інстанції визнає правильною позицію судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування податковим органом штрафних санкцій з порушенням строку, встановленого п.п. 15.1.1 ст. 15 Закону України «Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, та не може погодитися з доводами податкової інспекції, викладеними у касаційній скарзі, про те, що строки давності, передбачені п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III, не застосовуються при визначенні платнику податку податковим органом штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-111, оскільки, на думку податкової інспекції, останні не є податковим зобов'язанням.

Виходячи із змісту п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган наділений правом самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податку у випадках, визначених цим Законом за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, виключно не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі подання податкової декларації пізніше - за днем її фактичного подання. У разі не визначення протягом зазначеного строку суми податкових зобов'язань законодавець передбачив, що у такому випадку платник податків вважається вільним від податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 17.3. ст. 17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, штрафні санкції, застосовані контролюючим органом до платника податків у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, яке, виходячи із вимог п. 1.9 Закону є повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, належать до податкових зобов'язань - зобов'язань платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом.

Така позиція узгоджується і з приписами п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-111, за якими у випадку не сплати у встановлений строк самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в адміністративному чи судовому порядку податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) останнє визнається податковим боргом.

Зважаючи на викладене та виходячи з того, що помилкова позиція судів попередніх інстанцій щодо неможливості застосування до платника збору за забруднення навколишнього природного середовища за несвоєчасну сплату такого збору штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ не призвела до неправильного вирішення справи по суті, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскарженні судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції у Донецької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 24.07.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

М.І. Костенко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло