Ухвала суду № 16761675, 08.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2011 р. м. КиївК-31304/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретаріКравченко В.О.

за участю представника

позивача Єрмолаєва С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010

у справі № 2а-5866/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай-Рейз Констракшнз»

до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2010. залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000142330/0 від 17.05.2010 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 5200012 грн.

ДПІ у м. Іллічівську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки № 1369/23-0304/33832730 від 29.04.2010 зафіксовано порушення позивачем вимог:

п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість, у тому числі у жовтні 2009 року на 2027413 грн., у листопаді 2009 року на 160032 грн., у грудні 2009 на 562732 грн., у січні 2010 року на 4071073 грн. та у лютому 2010 року на 2592835 грн. Порушення полягало у тому, що позивач неправомірно застосовував ставку податку "0" відсотків до бази оподаткування за операціями з поставки товарів на митній території України;

п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року податок на додану вартість в сумі 833333,33 грн. на підставі податкової накладної № 08-0000000229 від 28.09.2009, виданої ТОВ «Савранський завод продовольчих товарів».

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську 17.05.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 5200012,00 грн., у тому числі 2808339 грн. основного платежу та 2391673 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За період, що перевірявся, позивачем здійснювався експорт товару (пшениці) на підставі низки укладених зовнішньоекономічних контрактів. Податковий орган вважає, що такі операції не є експортом з огляду на те, що передача товару та перехід права власності здійснюються до порту відправлення: Іллічівський морський торговельний порт, Одеський морський торговельний порт, ст.Чорноморська, які є митною територією України.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, і вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакціїЗакону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 № 959-XII під «експортом товарів»розуміється продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Абзацом 12 п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Зважаючи на те, що за зовнішньоекономічними контрактами на поставку зерна позивачем українським суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності здійснено продаж товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням цих товарів через митний кордон України, експорт засвідчений належно оформленими митними вантажними деклараціями, такі операції вважаються експортними, які підлягають оподаткуванню за правилами п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції, викладеною у касаційній скарзі, що, оскільки фактична передача товару за зовнішньоекономічними контрактами відбулася на митній території України, такі операції не є експортними.

Така позиція не узгоджується з поняттям «експорту товару», визначеного у статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 № 959-XII, та з положеннями абз. 12 п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», за якими для цілей оподаткування передбачено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає умови за якою, у разі передачі товару перевізникові до місця призначення на митній території України та переходу права власності до нерезидентів на митній території України (у даному випадку у портах України), на чому наполягає податковий орган, такі операції не можуть вважатися експортними, на які не поширюються вимоги п. 6.2 ст. 6, та які, відповідно, є обєктам оподаткування у розумінні п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 як операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Зі змісту наведеного законодавства випливає, що операції з поставки товару вважаються експортними, якщо вони відбуваються між українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземним суб'єктам господарської діяльності. При цьому в цілях оподаткування за правилами, визначеними п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», має відбутися обовязкове вивезення товарів за межі митної території України, яке має бути засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією.

До того ж, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій з умов п. 8 зовнішньоекономічних контрактів право власності до покупця-нерезидента на товар переходить не в момент передачі товару на митній території України, а після оформлення вантажної митної декларації та повної сплати товару. Згідно із розділом 2 ВМД на вивезення зерна декларантом товару та власником зазначено позивача.

Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши наявність факту поставки товарів за зовнішньоекономічними контрактами, належним чином оформлених ВМД форми МД-2 (МД-3) (оригінал пятого основного аркуша) на яких митним органом вчинено напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України та які засвідчено гербовою початковою митного органу і підписом відповідальної особи, та які підтверджують те, що задекларовані товари вивезені за межі митної території України, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування позивачем нульової ставки ПДВ щодо таких операцій з експортування товару та відсутності з боку позивача порушень вимог п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 6.4 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2009 році у сумі 562732 грн. судами попередніх інстанцій встановлено, що за грудень 2009 року ТОВ «Хай Рейз «Констракшнз»до ДПІ у м. Іллічівську була подана декларація з податку на додану вартість у рядку 2.1 якої по експортних операціях зазначено: обсяги поставки 2813659 грн.; сума ПДВ -0.

З 23.02.2010 ДПІ у м.Іллічівську проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»з правомірності задекларованого відємного значення податку на додану вартість, яке становить понад 100 тис. грн. за період з 31.12.2009 по 31.12.2009, про що складена довідка № 599/23-0302/01/33832730 від 03.03.2010, яка за положеннями п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Додатком 2 до цієї довідки у зобовязаннях за експортними операціями зазначено, що дані платника за грудень: обсяги поставки 2813659 грн.; сума ПДВ 0 збігаються із даними перевірки: обсяги поставки 2813659 грн.; сума ПДВ 0, та ніяких розбіжностей не виявлено.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини та виходячи з положень наведеного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність застосування позивачем до експортних операцій 0 ставки ставка податку до бази оподаткування, передбаченої п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Є також правильною позиція судів попередніх інстанції щодо відсутності з боку позивача порушень вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при віднесенні до складу податкового кредиту у вересні 2009 року ПДВ у сумі 833333,33 грн.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач уклав з ТОВ «Савранський завод продовольчих товарів»договори на постачання сільськогосподарської продукції № 24/09 від 15.09.2009 (на постачання насіння соняшника) та № 23/09 від 23.09.2009 (на постачання пшениці).

При проведенні комплексної перевірки ДПІ у м.Іллічівську, результати якої відображені в акті № 116/23-0301/33832730 від 25.01.2010), ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»надані усі первинні документи та податкові накладні, за перевіркою яких будь-яких порушень виявлено не було. Усього за договором № 24/09 від 15.09.2009 загальна сума ПДВ склала 833800,00 грн., що і було відображено в деклараціях з ПДВ за вересень-жовтень 2009.

Відповідно до договору № 23/09 від 23.09.2009 ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»28.09.2009 зробив передплату сільськогосподарської продукції ТОВ «Саранський завод продовольчих товарів»у сумі 5000000,00 грн. Була виписана податкова накладна № 080000000229 від 28.09.2009 на суму 5000000,00 грн., в т.ч. ПДВ 833333,33 грн., яка отримана 02.10.2009 та не відображена в декларації з ПДВ за вересень 2009.

02.10.2009 за договором № 23/09 від 23.09.2009 ТОВ «Савранський завод продовольчих товарів»були повернуті грошові кошти у сумі 5000000,00 грн., про що отримане коригування № ЗП08-00001 від 02.10.2009 до податкової накладної №083000000229 від 28.09.09 р. на суму (-5000000,00) грн., в т.ч. ПДВ (-833333,33 грн.). Саме тому в додатку №1 до декларації з ПДВ за жовтень 2009 року одночасно відображена сума податкового кредиту за вересень 2009 р. за договором № 23/09 від 23.09.2009 в сумі 833333,33 грн. та корегування податкового кредиту в сумі (- 833333,33 грн.), про що детально зазначено в додатку № 1 до декларації з ПДВ за жовтень 2009 року.

Усі зазначені операції були належним чином відображені у податкових деклараціях за вересень жовтень 2009 року.

Зважаючи на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про безпідставність висновків перевірки про завищення позивачем податкового кредиту, які зумовили донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 833333,33 грн.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

М.І. Костенко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло