Ухвала суду № 16761670, 15.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2011 р. м. КиївК-26316/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

при секретаріКравченко В.О.

за участю представників

позивача Сірика Є.В.

відповідача Кеміня В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія ЛТД»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010

у справі № 6/291 (2-а-2323/08 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2009 позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.07.2007 № 0006382303/0, від 11.10.2007 № 0006382303/1, від 19.12.2007 № 0006382303/2, від 26.01.2008 № 0006382303/3 на загальну суму 20520000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у позові.

ТОВ «Асканія ЛТД»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що полягало у неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, визнанні встановленими недоведених обставин та викладенні висновків, що не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача змінив вимоги касаційної скарги та просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки від 18.07.2007 № 409/23-2/21535923 за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач у ІІ кварталі 2006 року не відніс до валового доходу 47000000,00 грн. безнадійної кредиторської заборгованості перед ПП «Південно-українська торгівельна група».

Безнадійна заборгованість утворилася в результаті визнання постановою Господарського суду Херсонської області від 11.04.2006 банкрутом постачальника товару за договорами № 0001 від 01.04.2004 та № 03/1-06 від 03.01.2006, відповідно до якого ПП «Південно-українська торгівельна група»у період з 01.04.2004 по 30.03.2006 поставило товар на суму 107331917,99 грн., в тому числі у період, що перевірявся, з 01.01.2006 по 31.12.2006 поставлено товару на суму 9828146,72 грн.

Розрахунки з постачальником товару у період, що перевірявся, здійснювалися таким чином:

шляхом перерахування позивачем грошових коштів на загальну суму 3843000,00 грн.;

шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 324450,16 грн.;

шляхом видачі 55 векселів на загальну суму 54867526,83 грн.

Податкова інспекція свою позицію про виникнення у позивача безнадійної заборгованості обґрунтовує положенням ст. 205 Господарського кодексу України, за яким господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом, та повязує виникнення такої заборгованості з неможливістю оплати векселів через банкрутство постачальника товару та відсутністю предявлення вимог щодо погашення векселів ухвалою суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що кредиторська заборгованість не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ліквідація кредитора не є підставою для визнання заборгованості безнадійною. Протягом періоду, за який було проведено перевірку позивача, строк позовної давності по оплаті простих векселів не розпочався, оскільки ліквідатором не було предявлено ТОВ «Асканія ЛТД»векселі до оплати. Датою видачі векселів, строк оплати яких визначений «по предявленню», є 06.03.2006, а тому, у випадку непредявлення вимоги по оплаті вказаних векселів, строк їх оплати настав би 06.03.2007. Отже, станом на ІІ квартал 2006 року перебіг позовної давності не розпочався. Станом на момент проведення перевірки зобовязання ТОВ «Асканія ЛТД»по виданих векселях вже були припинені шляхом виконання.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції свою позицію про виникнення у позивача у ІІ кварталі 2006 року безнадійної заборгованості, яка мала б бути віднесена за вимогами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу, мотивував тим, що господарське зобовязання по оплаті векселів є припиненим згідно зі ст. 205 Господарського кодексу України, оскільки ПП «Південно-українська торгівельна група»визнано банкрутом та ухвалою суду вимог щодо погашення виданих ТОВ «Асканія ЛТД»векселів не предявлено.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими судові рішення, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного зясування усіх обставин, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення.

Зокрема, суд апеляційної інстанції постановив нове судове рішення без повного та всебічного зясування обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, та без застосування тих норм матеріального права, які врегульовують спірні відносини.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді,

Згідно із п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 безповоротна фінансова допомога це, зокрема:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пункт 1.25. ст. 1 заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності відносить до безнадійної заборгованості.

Отже, для віднесення сум грошових зобовязань за переданими постачальникові товару векселями до «безнадійної заборгованості»мають бути наявними станом на ІІ квартал 2006 року виключні правові підстави, визначені 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Зокрема, для віднесення заборгованості до «безнадійної заборгованості»необхідно, щоб така відповідала поняттю, визначеному п. 1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як заборгованість, яка має будь-яку із визначених цією нормою ознак.

Суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки на підставі вказаних положень закону позиції податкового органу щодо виникнення у ІІ кварталі 2006 року безнадійної заборгованості та взагалі не надав правової оцінки позиції позивача щодо відсутності підстав для висновку про виникнення у вказаному періоді такої заборгованості.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку позиції податкового органу щодо припинення зобовязань з оплати векселів у звязку з неможливістю такого виконання, встановив, що зобовязання за векселями на суму 47000000,00 грн. були погашені у період з 31.05.2007 по 25.06.2007. Проте, така обставина встановлена без посилань на конкретні докази. Податкова інспекція посилається на те, що на час проведення такої перевірки доказів погашення векселів надано не було, тому суди повинні були належним чином перевірити доводи позивача щодо припинення зобовязань за векселями шляхом їх погашення та могли встановити таку обставини виключно з посиланням на належні докази, досліджені в судовому засіданні.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія ЛТД»задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2009 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

Н.Є. Маринчак

О.М. Нечитайло