Ухвала суду № 16760586, 29.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 р. Справа № 249/11 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого Довгополова О.М.,

суддів: Гуляка В.В., Святецького В.В.,

при секретарі судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

В серпні 2010 року Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю «Торговий дiм «Професiонал» звернулося до Тернопiльського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило повністю скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 серпня 2010 року № 0005631602/0. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку товариства з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за певний період з використанням автоматизованого співставлення даних без перевірки первинних бухгалтерських документів та зроблено помилковий висновок про завищення сум податкового кредиту, а відтак винесено неправомірне податкове повідомлення-рішення.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що Тернопільська ОДПІ провела невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Торговий дiм «Професiонал» достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2010 по 31.03.2010 року. За результатами перевірки Тернопільською ОДПІ складено Акт перевірки від 14.07.2010 № 7/33/16-02/33011920. У Акті перевірки встановлено, що за результатами автоматизованого співставлнення даних, задекларованих з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року станом на 14.07.2010 року встановлено розбіжність даних податкового обліку між підприємствами контрагентами на загальну суму 396966,15 грн., з яких 390204,02 не підтверджено податковими накладними по контрагенту ТОВ «Вадерстад». Відтак в порушення п.п 7.2.6 п. 7.4., п.п 7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року ТзОВ «Торговий дiм «Професiонал» за березень 2009 року завищило суму податкового кредиту на 390204,00 грн., чим занизило податок на додану вартість за березень 2009 року на суму 390204,00 грн. Також рішення суду ґрунтується на інформації, наданій ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.09.2010 року, у якій зазначається, що ТзОВ «Вадерстад» декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року подало з додатком №5, у якому контрагент ТзОВ «Торговий дiм «Професiонал» не числиться, а відтак відсутні підстави включення до податкового кредиту суми ПДВ, що виникли по господарських операціях з ТзОВ «Вардестад».

Постанову оскаржив позивач з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративного позову щодо скасування повідомлення рішення не було досліджено та обєктивно оцінено всіх доказів, зокрема, безпідставно надано перевагу одним доказам над іншими. Так, не враховано судом при прийнятті рішення документів, які долучені до матеріалів справи товариством 20 жовтня 2010 року, а саме, копій податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вадерстад» за березень 2010 року з відміткою про одержання її у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з додатком № 5, де відображена сума до відшкодування, задекларована ТзОВ «Торговий дiм «Професiонал». А також позивачем вказується, що на підставі первинних документів, копії яких долучені до матеріалів справи, правомірно сформовано податковий кредит та задекларовано його за березень 2010 року на підставі п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак податкове повідомлення - рішення від 02 серпня 2010 року № 0005631602/0 винесене відповідачем без належних на те підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Тернопільська обєднана ДПІ провела невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Торговий дiм «Професiонал» достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2010 по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 14.07.2010 № 7/33/16-02/33011920 «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати (на підставі поданої звітності та інших документів, повязаних з оподаткуванням) податку на додану вартість за період з 01.03.2010 по 31.03.2010 року», на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення від 02 серпня 2010 року № 0005631602/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 585306,00 грн. (основний платіж 390204,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 195102,00 грн.).

Статтею 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90р. №509-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подання), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Даною нормою Закону встановлено право органів державної податкової служби проводити невиїзні документальні перевірки, однак обмежено це право порядком, встановленим законодавством України щодо перевірок.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10.08.2005 р. № 327 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання.

Пунктом 4. ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зазначено, що органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обовязкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків). Пунктом 3 вказаного закону надано право одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що законом не передбачено у який спосіб та у які терміни платник податків зобовязаний надати усі необхідні копії первинних документів, які необхідні при проведенні невиїзної документальної перевірки.

Наказом Державної податкової адміністрації від 18.04.2008 N 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (надалі по тексту «Порядок») пунктом 1.4.3 передбачено: документальна невиїзна перевірка - перевірка, яка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання.

Зокрема, пунктом 4.2. вищезазначеного Порядку визначено, що під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:

- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином,

- платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином,

- товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;

- господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;

- платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Пункт 4.16 Порядку визначає, що якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 11-1 Закону N 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Відтак, у разі неотримання, неповного отримання переліку документів, передбачених пунктом 4.2 цього Порядку, від платника ПДВ (отримувача) працівником підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб вживаються заходи, передбачені пунктами 4.5 та 4.6 Порядку. А саме:

«4.5. У разі неотримання документів, передбачених пунктом 4.2 цього Порядку, протягом 15 днів з моменту направлення запиту платнику ПДВ (отримувачу) працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб передає перелік таких платників до підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи.. для здійснення заходів, передбачених пунктом 6.2 розділу VI цього Порядку»

«4.6. У разі неповного отримання переліку документів, передбачених пунктом 4.2 цього Порядку, від платника ПДВ (отримувача) працівник підрозділу оподаткування юридичних осіб передає вказані матеріали:- підрозділу податкового контролю - для проведення виїзної перевірки;- підрозділу податкової міліції - для оперативного супроводження такої перевірки.

«6.2. Працівник підрозділу податкової міліції після отримання інформації від підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб про незнаходження платника ПДВ за вказаними в реєстраційних документах даними, переліку платників ПДВ, які не надали відповідні документи на запит органу ДПС (з наданням працівником підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо) зобов'язаний встановити місцезнаходження платника ПДВ, суб'єкта господарювання незареєстрованого платником ПДВ. У разі підтвердження відсутності платника ПДВ, суб'єкта господарювання, не зареєстрованого платником ПДВ, за його місцезнаходженням, встановити місцезнаходження його засновників, посадових осіб, провести їх опитування щодо здійснення господарських операцій (поставки товарів, послуг, відвантаження товарів, фактичного виконання робіт, транспортування, зберігання товарів по ланцюгу постачання товару до його споживача), виписки податкових накладних, виявлення активів платника ПДВ та ін. Проводиться перевірка згідно з вимогами ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України на предмет наявності ознак фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, інших злочинів.

У разі встановлення місцезнаходження платника ПДВ, суб'єкта господарювання, не зареєстрованого платником ПДВ, підрозділ податкової міліції надає таку інформацію підрозділу оподаткування фізичних осіб, податкового контролю з метою проведення позапланової перевірки. Про проведену роботу підрозділ податкової міліції зобов'язаний повідомити підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб та податкового контролю в письмовому вигляді протягом п'яти днів з моменту отримання службової записки від вказаних підрозділів.

Однак, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не представлено доказів повідомлення позивача про проведення перевірки у встановленому законом порядку, доказів запрошення посадових осіб платникіа податку на вказану перевірку, відсутні матеріали зустрічних перевірок з постачальником, запитів про надання первинних документів, документів, які б вказували про вжиті заходи підрозділами податковоі міліції (в тому числі в порядку ст.97 Кримінально - процессуального кодексу України), тобто доказів, на підставі яких податковий орган повинен дійти висновку про відсутність у платника податку податкових накладних чи інших фінасово-господарських документів по операціях з ТзОВ «Вадерстад».

Також з усних пояснень позивача вбачається, що всі первинні документи по фінансового господарських операціях ТзОВ «Вадерстад» за період з 01.03.2010 по 31.03.2010 року було надано до ДПІ до підписання акта перевірки, але не враховано при прийнятті податкового рішення.

Відповідно до пп.7.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість» зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцеві ПДВ, складати і видавати йому податкові накладні.

З матеріалів справи та й самого Акту перевірки бачається, що ТзОВ «Вадерстад» на момент здійснення операцій з позивачем та надання йому податкових накладних зареєстрований у ДПІ Шевченківського району м. Києва, якому присвоєно відповідний індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Закон України «Про податок на додану вартість» містить кілька умов для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту:

1. (пп.7.4.1 Закону про ПДВ) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп.7.4.1 Закону про ПДВ);

2. (п.7.5 Закону про ПДВ) має настати дата виникнення права на податковий кредит (дата отримання податкової накладної);

3. (пп.7.2.6, 7.2.7, та 7.4.5 Закону про ПДВ) податковий кредит повинен бути підтверджений податковими накладними.

Вказані умови ТзОВ «ТД «Професіонал» при включенні суми ПДВ до податкового кредиту у розмірі 390204,00 грн. по господарських операціях з ТзОВ «Вардестад» у період з 01.03.2010 по 31.03.2010 рік дотримало.

Як вбачається з матеріалів справи, товаро-матеріальні цінності, які отримало підприємство від ТзОВ «Вардестад» у періоді з 01.03.2010 по 31.03.2010 року, підтверджуються відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними і розрахунками до них, а також платіжними документами. Ці документи є первинними у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відтак, висновок Тернопільського окружного суду про відсутність податкових накладних, що підтверджують придбання товару у ТзОВ «Вадерстад», спростовується матеріалами справи.

Згідно з п.1.3. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», обов'язок розрахунків з бюджетом лежить на продавцеві. Покупець саме йому перераховує ПДВ, який потім продавець сплачує до бюджету. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань (ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»). Подібні функції у компетенції виключно податкової служби, про що зазначено у ст.20 Закону України «Про систему оподаткування» та ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Чинне законодавство не ставить дійсність належно оформлених документів з контрагентом у залежність від подання звітності, декларування продавцем своїх податкових зобовязань, наявності продавців за своїм місцем знаходженням. Усі наведенні факти можуть бути самостійними підставами для притягнення продавців та їх посадових осіб до фінансової та адміністративної відповідальності, але не мають ніякого відношення до покупця і дійсності первинних документів.

З огляду на вищенаведене, висновок суду про правомірність проведення перерахунку податкових зобовязань позивачу та донарахуавння йому податку на додану вартість у сумі 390204,00 грн., не може грунтуватись на тому, що згідно інформаціі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТзОВ «Ведерстад» у додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість за березень місяць 2010 року не відобразило контрагента ТзОВ «ТД «Професіонал» в податкових зобовязаннях. Також у матеріалах справи наявна засвідчена копія податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Вардестад» від 16.04.2010 року за березень 2010 року, у додатку № 5 якої відображений контрагент ТзОВ «ТД «Професіонал».

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 та підпункту 2.3.4 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року за N327, виявленні порушення податкового і валютного законодавства повинні викладатися в акті перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують наявність вказаних порушень. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень працівників ДПА.

Таким чином, податковим органом безпідставно донараховано позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 390204,00 грн. Застосування штрафної (фінансової) санкції за ст.17 ЗУ „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є також безпідставним, оскільки відсутні підстави, визначені у п.п.б п.4.2.2. ст.4 ЗУ „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а відтак винесене податкове повідомлення - рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно з статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні, грунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90р. №509-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, визначено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Жодних аргументів, доказів, які б спростовували позовні вимоги ТзОВ «Торговий дiм «Професiонал» відповідачем не було надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги їх спростовують, а тому рішення підлягає скасуванню з прийнятям нового про задоволення позову.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198, 202 п.4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дiм «Професiонал» задовольнити, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року у справі № 2-а 2805/10 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції №0005631602/0 від 02.08.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.В. Гуляк

В.В. Святецький

Повний текст постанови виготовлений 01 липня 2011 року.