Рішення № 16752068, 13.01.2011, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-194/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецьої області у складі:

головуючої –судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Ченченко І.С.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та від імені та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»(далі за текстом ДП «ВК «Краснолиманська») про відшкодування моральної шкоди у зв,язку з загибеллю сина та чоловіка.

У судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_2 пояснила, що позивач у справі ОСОБА_1 є матрі,ю загиблого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та вдовою загиблого ОСОБА_7, з яким 23.06.1979 року було зареєстровано шлюб. В шлюбі у подружжя ОСОБА_7, окрім сина ОСОБА_8, у 1980 році також народилася донька. У грудні 1994 року позивач з чоловіком з дитячого відділення Красноармійської лікарні взяли дитину, яку в квітні 1995 року всиновили, надавши йому прізвище, ім.,я та по батькові –ОСОБА_5. Син позивача ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» в період з 05.05.2004 року до 19.07.2004 року, працюючи гірноробочим підземним, чоловік позивача також працював на підприємстві відповідача з 01.03.2003 року гірноробочим підземним. Обидва працювали на дільниці № 5. 19.07.2004 року у результаті нещасного випадку на шахті чоловік і син позивача загинули під час виконання трудових обов,язків, про що було складено акти по формі Н-1 №№ 48 та 49 від 29.07.2004 року, за якими смерть ОСОБА_6 і ОСОБА_7 настала у результаті впливу вибуху метано-повітряної суміши. Це був груповий випадок, разом загинуло 36 чоловік. Позивач вважає, що загибеллю чоловіка їй та її неповнолітньому сину ОСОБА_9 була спричинена моральна шкода. Чоловік позивача ОСОБА_7 мав досить великий стаж роботи у вугільній промисловості –15 років 1 місяць, син позивача пропарцюівав на шахті трохи більше 2 місяців, встиг отримати тільки один раз заробітну плату, другу його зарплату у розмірі 770,89 грн. позивач отримала у зв.язку з його смертю. Позивач одразу несподівванно втратила найдорожчих для неї людей –чоловіка і сина. Їх смерть була жахливою, поховання відбулося на третій день після загибелі. Ховали загиблих у закритій труні, бо їх тіла були знівечені, через це позивачеві довго не вірилося, що її чоловіка та сина немає, усвідомлення цього прийшло декілька пізніше. Після смерті чоловіка та сина позивачеві потрібно було не тільки додавати додаткових зусиль для організації свого життя, але й заново навчитися жити. У 2004 році позивач не працювала, займалася вихованням сина ОСОБА_9, домашнім господарством, піклувалася про чоловіка та сина, які працювали у шахті. У 2005 році вона вимушена була піти на роботу. Відповідач її влаштував на роботу машиністом насосних установок. Після отриманою психотравми у зв,язку з загибеллю чоловіка та сина позивач лікувалася в кардіологічному відділенні Димитровської центральної міської лікарні з діагнозом: ІХС, стенокардія, атеросклероз, кардіосклероз, гіпертонічна хвороба П ст. в період з 13 до 21.09.2004 року. В грудні 2004 року позивачеві встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням, в подальшому позивач щорічно лікувалася в кардіологічному відділенні та денному стаціонарі. В 2006 році позивачеві встановлена друга группа інвалідності. Загострення хвороби серця, встановлення інвалідності позивач пов,язує саме з наслідками перенесеного стресу, моральних страждань через втрату сина та чоловіка. Позивач втратила надію на жіноче щастя, впевненість у завтрашній день, сину ОСОБА_8 на час смерті був майже 21 рік, в нього була наречена, але онуків від ОСОБА_6 їй не судилося дочекатися. Додаткових страждань додають позивачеві і переживання її молодшого сина ОСОБА_9, який знає, що його всиновили. В сім,ю позивача хлопчик потрапив у дворічному віці, дуже прив,язався до її членів, особливо до ОСОБА_6. Дитина нарешті знайшла родину, та відразу втратила батька та брата. Позивачці дуже потрібне тверде чоловіче слово у вихованні сина, самій їй важко це виконувати. Позивач вважає, що загибеллю чоловіка та сина на виробництві їй та її неповнолітній дитині спричинена моральна шкода, яку вона оцінила у 200000 грн. на свою користь та у 100000 грн. на користь сина ОСОБА_9, і відшкодувати її повинно підприємство, де стався нещасний випадок. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди, заподіяної загибеллю чоловіка та сина, вказані суми.

Позивач у судовому засіданні підтримала свої вимоги і пояснення свого представника.

Представник відповідача –ДП «ВК «Краснолиманська»- ОСОБА_3 позов не визнала, пояснивши, що відповідно до Закону України «Про охорону праці»відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров,я або у разі смерті працівника, перекладено з роботодавця на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Тому підприємство не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, бо ці відносини регулюються нормами законодавства про соціальне страхування.

Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області ОСОБА_4 з позовом не погодилася, зазначивши, що позивачем не надано доказів у підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, а сума морального відшкодування є надмірною.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 23.06.1979 року знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.12).

Подружжя ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (а.с.11, 13).

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи машиністом гірничо-виємочних машин.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 , також перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи гірничим робочим підземним.

19 липня 2004 о 19 год. 55 хв. з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час виконання трудових обов,язків у шахті відповідача стався нещасний випадок –вибух метано-повітряної суміші, через який потерпілі були смертельно травмовані, що підтверджується копіями записів з трудової книжки, свідоцтв про їх смерть, актами про нещасний випадок за формою Н-1 № 48, 49 від 07.02.2005 року (а.с.19-20, 26, 27).

Відповідно до довідки виконкому Димитровської міської ради позивач ОСОБА_1 мешкає разом з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: м.Димитров, вул.Белинського, 178, и на момент смерті чоловіка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, та сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працювала та знаходилася на їх повному утриманні (а.с.28).

          З 13.09.2004 року по 21.09.2004 року, з 07.02.2006 року по 16.02.2006 року, з 16.04.2008 року по 30.04.2008 року, з 28.11.2008 року по 08.12.2008 року, з 28.04.2009 року по 08.05.2009 року, з 01.12.2009 року по 10.12.2009 року, з 01.05.2010 року по 22.05.2010 року, 22.11.2010 року по 07.12.2010 року позивач лікувалася у кардіологічному відділенні, денному стаціонарі Димитровської центральної міської лікарні у зв,язку з ішемичною хворобою серця, стенокардією, атеросклерозом, кардіосклерозом, гіпертонічною хворобою П ст.; в анамнезі хвороби зазначено, що стан здоров,я хворої значно погіршився після психотравми (смерть чоловіка та сина в шахті в 2004 році) (а.с.30-38).

Позивач ОСОБА_5 має другу групу інвалідності за загальним захворюванням, їй рекомендовано лікування у кардіолога, що підстверджкється довідками до акту огляду МСЕК (а.с.29).

Фондом у м.Красноармійськ та у м.Димитров у зв,язку зі смертю ОСОБА_7 його сім,ї сплачено одноразові страхові виплати в сумі 132033,60 грн. і 26406,72 грн. та щомісячно виплачується сину загиблого ОСОБА_5 страхова виплата в сумі 1343,08 грн., що підтверджується постановами Фондів від 29.07.2004 року та від 14.04.2010 року.

          Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім,єю.

Тобто, даною нормою передбачено право дружини та дітей потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Отже, посилання представника відповідача на те, що страховик повинен відшкодовувати шкоду згідно із законодавством про страхування від нещасних випадків у даному спорі є таким, що не відповідає нормам цивільного законодавства.

До того ж на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до внесення змін до Закону України “Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У був покладений обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди лише стосовно застрахованих осіб, які потерпіли на виробництві.

Крім того, згідно за ст.38 Гірничого Закону України до основних обов,язків власника (керівника) гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним особам.

Суд вважає, що діями відповідача позивачеві та її синові, інтереси якого вона представляє, спричинені моральні страждання, пов*язані із безповоротною втратою їх близьких та рідних людей, чоловіка, батька і сина, відчуттям самотності, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого загинули ОСОБА_7 та ОСОБА_6, працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці на вугільному підприємстві.

Відповідно до ст.1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов,язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров,я їх працівників.

Страждання позивача і її неповнолітньої дитини викликають певні зміни у їх житті. Сім’я втратила годувальника, дитина позбавилася належного піклування, що спонукає позивача, яка на час смерті чоловіка та старшого сина не працювала, займалася домашнім господарством, піклувалася про свою сім,ю, вирішувати матеріальні та побутові проблеми, працевлаштуватися, у зв,язку з перенесеним стресом через смерть сина та чоловіка звертатися за допомогою до лікарів, тобто докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину зазнаваних позивачем душевних страждань з приводу втрати чоловіка і батька одночасно та сина, позбавлення на все життя батьківського піклування, вік дитини на час загибелі батька, тяжкість вимушених змін у житті позивача, тривалість негативних наслідків. Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості, вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 80000 грн., на користь сина ОСОБА_9 –15000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

          В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

На підставі ст.ст.23 ч.2, 1168 ЦК України, Гірничим Законом України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої їй загибеллю чоловіка та сина, 80000 (вісімдесят тисяч) грн., у відшкодування моральної шкоди, спричиненої неповнолітньому ОСОБА_5 загибеллю батька, 15000 (п,ятнадцять тисяч) грн., а всього 95000 (дев,яносто п,ять тисяч) грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 січня 2011 року.

Суддя