Рішення № 16752067, 13.01.2011, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-6760/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецьої області у складі:

головуючої –судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Ченченко І.С.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»(далі за текстом ДП «ВК Краснолиманська») про відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні в обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_2 пояснила, що позивач є вдовою загиблого ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи у період з 19.03.2004 року по 19.07.2004 року гірничим робітником очисного забою. 19.07.2004 року у результаті нещасного випадку на шахті ОСОБА_5 загинув під час виконання трудових обов,язків. Відповідно до акту про нещасний випадок № 47 від 07.02.2005 року смерть ОСОБА_5 настала у результаті впливу вибуху метано-повітряної суміши. Смерть чоловіка для позивача була несподіваною, оскільки на час смерті ОСОБА_5 виповнилося лише 45 років, він не хворів і міг би ще довго жити. На шахті «Краснолиманська»загиблий пропрацював всього чотири місяці, до цього він тривалий час працював на інших гірничих підприємствах. . Це був масовий смертельний випадок на підприємстві, 19.07.2004 року загинуло 35 чоловік. Волосся на голові чоловіка обгоріло, його тіло було знівечено, поховання чоловіка, як і інших працівників підприємства було дуже жахливим через велику кількість людей, які, як і вона, страждали, що ще більше посилювало її горе. 16.01.2009 року позивач вдруге одружилася, проте до теперішнього часу страждає при згадуванні про загибель чоловіка. Після смерті чоловіка позивачці доводилося докладати багато зусиль для організації свого життя. На час загибелі ОСОБА_5 у позивача залишилася їх сумісна донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, їй тоді виповнилося 12 років. Дитина важко переживала смерть батька, тривалий час перебувала у стресовому стані, майже виросла без батьківської турботи, у 16 років у неї раптово виникла кіста на яєчнику. Лікарі відразу визначили, що ця хвороба з,явилася через перенесений стрес. Доньці позивача видалили 25 % яєчника. Все це додає позивачеві ще більше моральних страждань. Через смерть чоловіка позивач залишилась сама і не змогла втілити в життя все, чого хотіла разом з померлим. Після загибелі чоловіка відповідач не приділяв належної уваги, щирого співчуття родині позивача, були гарні обіцянки, працевлаштування позивача було лише для відмітки. Позивач вважає, що загибеллю чоловіка на виробництві їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінила у 100000 грн., і відшкодувати її повинно підприємство, де стався нещасний випадок. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди, заподіяної загибеллю чоловіка, вказану суму.

Позивач у судовому засіданні підтримала свої вимоги і пояснення свого представника, додавши, що на час гибелі свого чоловіка вона не працювала, оскільки спочатку лікувалася, щоб народити дитину, а після народження доньки доглядала її. Після загибелі чоловіка вона вимушена була піти на роботу.

Представник відповідача –ДП «ВК «Краснолиманська»- ОСОБА_3 позов не визнала, пояснивши, що відповідно до Закону України «Про охорону праці»відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров,я або у разі смерті працівника, перекладено з роботодавця на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Тому підприємство не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, бо ці відносини регулюються нормами законодавства про соціальне страхування.

Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області ОСОБА_4 з позовом не погодилася, зазначивши, що позивачем не надано доказів у підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, а сума морального відшкодування є надмірною.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 25.07.1981 року знаходилася у зареєстрованому шлюбі з загиблим ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.7).

01.03.1992 року у подружжя ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_6, яка мешкає разом з позивачем, що підтверджується копією свідоцтва про її народження, поясненням позивача.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи гірничим робітником очисного забою підземним 5-го розряду. 19 липня 2004 о 19 год. 55 хв. з ОСОБА_5 під час виконання трудових обов,язків у шахті відповідача стався нещасний випадок –вибух метано-повітряної суміші, через який потерпілий був смертельно травмований, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть, акту про нещасний випадок за формою Н-1 № 47 від (29.07.2004 року) 07.02.2005 року, пояснень сторін (а.с.8, 9-10).

З 31.01.2005 року по 09.02.2005 року позивач лікувалася у денному стаціонарі Димитровської центральної міської лікарні у зв,язку з дисбактеріозом кишечника; в анамнезі хвороби ззазначено, що хвора перебуває на диспансерному обліку з хронічним гастритом багато років, погіршення її стану відбувається з липня 2004 року після загибелі чоловіка (а.с.18).

14.12.2005 року позивач звертається за медичною допомогою до лікарів терапевта та кардіолога Димитровсьткої центральної міської лікарні, де їй встановлено діагноз: гіпертонічне захворювання 1 ст., про що свідчать записи з її медичної карти, з яких вбачається, що погіршення стану позивача сталося після психоемоційного навантаження (а.с.17).

16.01.2009 року позивач вдруге одружилася (а.с.5-6).

          Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім,єю.

Тобто, даною нормою передбачено право дружини потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Отже, посилання представника відповідача на те, що страховик повинен відшкодовувати шкоду згідно із законодавством про страхування від нещасних випадків у даному спорі є таким, що не відповідає нормам цивільного законодавства.

До того ж на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до внесення змін до Закону України “Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У був покладений обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди лише стосовно застрахованих осіб, які потерпіли на виробництві.

Крім того, згідно за ст.38 Гірничого Закону України до основних обов,язків власника (керівника) гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним особам.

Суд вважає, що діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов*язані із безповоротною втратою її близької людини, відчуттям самотності, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого загинув ОСОБА_5, працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці на вугільному підприємстві.

Відповідно до ст.1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов,язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров,я їх працівників.

Страждання позивача і її дитини викликають певні зміни у її житті. Сім’я втратила годувальника, дитина позбавилася належного піклування, що спонукає позивача вирішувати матеріальні та побутові проблеми, влаштовуватися на роботу, тобто докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину зазнаваних позивачем душевних страждань з приводу втрати чоловіка, тяжкість вимушених змін у її житті, тривалість негативних наслідків. Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості, вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 35000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

          В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

На підставі ст.ст.23 ч.2, 1168 ЦК України, Гірничим Законом України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відшкодування моральної шкоди, завданої їй загибеллю чоловіка, 35000 (тридцять п,ять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 січня 2011 року.

Суддя