Рішення № 16751855, 11.03.2011, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-392/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої –судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»(далі за текстом ДП «ВК «Краснолиманська») про відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні в обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_2 пояснила, що позивач –є батьком загиблого ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи у період з 19.03.2004 року до 19.07.2004 року гірничим робітником очисного забою. 19.07.2004 року у результаті нещасного випадку на шахті ОСОБА_4 загинув під час виконання трудових обов,язків. Відповідно до акту про нещасний випадок, пов,язаний з виробництвом, № 27 від 07.02.2005 року за формою Н-1 смерть ОСОБА_4 настала у результаті впливу вибуху метано-повітряної суміши. Позивач вважає, що загибеллю сина йому спричинена моральна шкода, яка ані Фондом, ані підприємством не виплачувалася. Смерть сина для позивача була несподіваною, ОСОБА_4 13 років працював на підприємствах вугільної промисловості, на шахті відповідача він пропрацював до загиблі три місяці, на час смерті йому виповнилося лише 37 років. У зв,язку з загибеллю сина йому та дружині, як батькам загиблого, було сплачено тримісячний заробіток сина по 7809,90 грн. кожному. Поховання ОСОБА_4 відбувалося на третій день після загибелі. Ці дні для нього з дружиною були дуже важкими, як і саме поховання. Через велику кількість загиблих їх тіла були доставлені до моргу м.Донецьк, куди позивач разом з невісткою вимушений був їздити на упізнання, під час якого невістка втратила свідомість. Дружина позивача, мати загиблого, ОСОБА_5 померла 01.04.2010 року від ішемічної хвороби серця. Після загибелі сина ї стан здоров,я дуже погіршився, вона не впоралася з лихом, таким чином, позивач залишився без сина та дружини. За життя загиблий був своїм батькам підтримкою та опорою, хорошим, турботливим та люблячим сином, гарним батьком. Позивач є інвалідом третьої групи за трудовим каліцтвом з 1991 року, внаслідок травми він втратив око, замість ока у нього вставлений протез. Після загибелі сина позивачеві дуже важко жити. На руках позивача залишилася старша донька, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з дитинства страждає на психічний розлад, визнана за рішенням суду від 15.11.2010 року недієздатною, позивач є опікуном над нею. Позивач та його дружина через таке становище в родині завжди розраховували на допомогу та підтримку з боку сина. Загибеллю сина позивач позбавлений спокійної старості, стан здоров,я його вимагає кращого, невизначеність у майбутньому додає йому хвилювань і моральних страждань. Останні шість років ніякою уваги з боку відповідача позивач і його дружна не відчували, залишившись зі своїм лихом насамоті. Тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди, заподіяної загибеллю сина, 10000 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої вимоги і пояснення свого представника.

Представник відповідача –ДП «ВК «Краснолиманська»- ОСОБА_3 позов не визнала, пояснивши, що відповідно до Закону України «Про охорону праці»відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров,я або у разі смерті працівника, перекладено з роботодавця на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Тому підприємство не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, бо ці відносини регулюються нормами законодавства про соціальне страхування.

Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області (далі за текстом - Фонд у м.Димитров) до суду не з,явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутності, поклавшись на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.7).

ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи гірничим робітником очисного забою підземним. 19 липня 2004 року о 19 год. 55 хв. з ОСОБА_4 під час виконання трудових обов,язків у шахті відповідача стався нещасний випадок –вибух метано-повітряної суміші, через який потерпілий був смертельно травмований, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть, акту про нещасний випадок за формою Н-1 № 27 від 07.02.2005 року, поясненнями сторін (а.с.8, 20-21).

Позивач ОСОБА_1 з 1991 року є інвалідом третьої групи за трудовим каліцтвом з втратою працездатності у розмірі 50%, про що свідчить довідка ЛТЕК (а.с.12-14).

Дружина позивача та мати загиблого - ОСОБА_5 померла 01.04.2010 року через хронічну ішемічну хворобу серця, що встановлено на підставі свідоцтв про одруження, про смерть, довідки про причину смерті (а.с.6, 15).

Позивач ОСОБА_1 являється опікуном своєї доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом другої групи з дитинства і яка за рішенням Димитровського міського суду від 15.11.2010 року визнана недієздатною, що підтверджується свідоцтвом про народження, довідкою ЛТЕК, рішенням суд (а.с.17, 18, 19).

          Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім,єю.

Тобто, даною нормою передбачено право батьків потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Отже, посилання відповідача на те, що страховик повинен відшкодовувати шкоду згідно із законодавством про страхування від нещасних випадків у даному спорі є таким, що не відповідає нормам цивільного законодавства.

До того ж на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У був покладений обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди лише стосовно застрахованих осіб, які потерпіли на виробництві.

Крім того, згідно за ст.38 Гірничого Закону України до основних обов,язків власника (керівника) гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним особам.

Суд вважає, що діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов*язані із безповоротною втратою його рідної людини, відчуттям самотності та відчаю, невизначеності у майбутньому, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого загинув ОСОБА_1, працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці на вугільному підприємстві.

Відповідно до ст.1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов,язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров,я їх працівників.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину зазнаваних позивачем душевних страждань з приводу втрати своєї дитини, тяжкість вимушених змін у його житті, тривалість негативних наслідків. Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості, вважає, що на користь позивача має бути стягнуто по 45000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

          В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

          На підставі ст.ст.23 ч.2, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відшкодування моральної шкоди, завданої йому загибеллю сина, 45000 (сорок п,ять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2011 року.

Суддя