Рішення № 16751852, 11.03.2011, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-385/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої –судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі за текстом ДП «ВК «Краснолиманська») про відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні в обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_2 пояснила, що позивач –є батьком загиблого ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи у період з квітня 2004 року до 19.07.2004 року гірничим робітником очисного забою. 19.07.2004 року у результаті нещасного випадку на шахті ОСОБА_4 загинув під час виконання трудових обов,язків. Відповідно до акту про нещасний випадок, пов,язаний з виробництвом, № 31 від 07.02.2005 року за формою Н-1 смерть ОСОБА_4 настала у результаті впливу вибуху метано-повітряної суміши. Позивач вважає, що загибеллю сина йому спричинена моральна шкода, яка ані Фондом, ані підприємством не виплачувалася. Смерть сина для позивача була несподіваною, він загинув у віці 21 року, повним сил, енергії і планів на життя. 19.07.2004 року на шахті трапився масовий смертельний випадок, разом загинуло ще 35 чоловік. Поховання ОСОБА_4 відбувалося тільки через 57 днів після його загибелі. Позивача двічі запрошували до моргу лікарні ім.Калініна м.Донецьк на упізнання тіла сина, але з груди тіл він не міг впізнати свою дитину. І тільки у вересні 2004 року спочатку його колишня дружина впізнала тіло загиблого, а потім і він. ОСОБА_5 сина 14.09.2004 року на День народження позивача, для нього це якийсь фатальний рок, бо кожного року на своє свято він сумує про свою дитину. Важко знайти слова, щоб передати увесь біль та жах, який відчував позивач, як батько, 57 днів до того часу, як тіло загиблого передали землі. ОСОБА_5 у закритій труні. За життя загиблий був позивачеві надією та опорою, хорошим, турботливим та люблячим сином. Через свій молодий вік ОСОБА_4 не встиг одружитися і народити дітей. Позивач також тривалий час відпрацював на підприємствах вугільної промисловості, втратив працездатність у зв,язку з професійним захворюванням у розмірі 45%. З власного досвіту він добре знає про роботу в шахті та про небезпеку в ній. Окрім виплати 3948,40 грн. через Ощадбанк та встановлення пам,ятника відповідач не приділяв достатньої уваги та щирого співчуття родині загиблого. Тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди, заподіяної загибеллю сина, 75000 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої вимоги і пояснення свого представника.

Представник відповідача –ДП «ВК «Краснолиманська»- ОСОБА_3 позов не визнала, пояснивши, що відповідно до Закону України «Про охорону праці»відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров,я або у разі смерті працівника, перекладено з роботодавця на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Тому підприємство не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, бо ці відносини регулюються нормами законодавства про соціальне страхування.

Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області (далі за текстом - Фонд у м.Димитров) до суду не з,явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутності, поклавшись на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.6).

ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи гірничим робітником очисного забою. 19 липня 2004 року о 19 год. 55 хв. з ОСОБА_4 під час виконання трудових обов,язків у шахті відповідача стався нещасний випадок –вибух метано-повітряної суміші, через який потерпілий був смертельно травмований, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть, акту про нещасний випадок за формою Н-1 № 31 від 07.02.2005 року, поясненнями сторін (а.с.7-8, 12).

Позивач ОСОБА_1 з лютого 2003 року є інвалідом третьої групи через професійне захворювання з втратою працездатності у розмірі 45%, про що свідчить довідка МСЕК (а.с.14-15).

          Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім,єю.

Тобто, даною нормою передбачено право батьків потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Отже, посилання відповідача на те, що страховик повинен відшкодовувати шкоду згідно із законодавством про страхування від нещасних випадків у даному спорі є таким, що не відповідає нормам цивільного законодавства.

До того ж на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У був покладений обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди лише стосовно застрахованих осіб, які потерпіли на виробництві.

Крім того, згідно за ст.38 Гірничого Закону України до основних обов,язків власника (керівника) гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним особам.

Суд вважає, що діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов*язані із безповоротною втратою його рідної людини, відчуттям самотності та відчаю, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого загинув ОСОБА_4, працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці на вугільному підприємстві.

Відповідно до ст.1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов,язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров,я їх працівників.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину зазнаваних позивачем душевних страждань з приводу втрати своєї дитини, тяжкість вимушених змін у його житті, тривалість негативних наслідків. Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості, вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 40000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

          В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

          На підставі ст.ст.23 ч.2, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у відшкодування моральної шкоди, завданої йому загибеллю сина, 40000 (сорок тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2011 року.

Суддя