Рішення № 16717194, 24.06.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2011 р.Справа № 16/20/1384 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВІКО”,м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області

до Відкритого акціонерного товариства „Адамс”, с. Жовтневе Кам'янець-Подільського району

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Державного підприємства „Ресурс постач”, м. Київ

- Закритого акціонерного товариства „Західно-Український консорціум”, м. Львів

про - стягнення 42 549,62 грн. збитків;

- зобов'язання негайно, після набрання рішенням господарського суду Хмельницької області чинності, виконати розпорядження (наряд) № 247/5 від 15.05.2008 р., виданий Державним комітетом з державного матеріального резерву України;

- зобовязання передати ТОВ „ВВІКО” наступних товарно-матеріальних цінностей:

- жерсть біла у кількості 72 тонни 500 кілограм;

- ящики із гофрокартону у кількості 29 000 одиниць

Суддя В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю від 20.05.20111р.

від відповідача: не з`явився

від третіх осіб: не з`явився

Суть спору: Позивач ТОВ „ВВІКО”, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ВАТ „Адамс”, с. Жовтневе Кам'янець-Подільського району Хмельницької області 42549,62 грн. реальних збитків та зобов'язання останнього негайно, після набрання рішенням господарського суду Хмельницької області чинності, виконати розпорядження (наряд) № 247/5 від 15.05.2008 р. виданий Державним комітетом з державного матеріального резерву України, та передати ТОВ „ВВІКО”, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області наступні товарно-матеріальні цінності: жерсть біла у кількості 72 тонни 500 кілограм; ящики із гофрокартону у кількості 29 000 одиниць.

Ухвалою господарського суду області від 13.04.2010 р. провадження у справі № 16/20/1384 було зупинено до вирішення Львівським апеляційним адміністративним судом повязаної із нею справи №2-а-8843/09/2270/8.

14.06.11 р. від позивача на адресу суду надійшло письмове клопотання про поновлення провадження у справі. Своє клопотання позивач мотивує прийняттям Львівським апеляційним адміністративним судом постанови по справі №2-а-8843/09/2270/8 (присвоєно №24634/10/9104) , якою апеляційні скарги Державного комітету України з державного матеріального резерву та ТОВ „ВВІКО” задоволено частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.10 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ВАТ „Адамс” до Державного комітету України з державного матеріального резерву, третя особа ТОВ „ВВІКО”, про визнання протиправним і скасування розпорядження (наряду) на відпуск товарів і матеріалів із мобілізаційного резерву відмовлено. Постанова набрала законної сили 21.02.11 р.

У звязку із цим, ухвалою від 14.06.2011р. провадження у даній справі було поновлено та призначено судове засідання із викликом представників сторін.

Представник позивача в засідання суду прибув, позовні вимоги підтримав та просив про задоволення позову із викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в засідання суду не прибув, проте у направленому суду письмовому відзиві проти позову заперечив, повідомивши наступне: як слідує із позовних вимог та їх обґрунтування, позивач хоче зобов'язати відповідача передати у власність майно та стягнути завдані збитки на суму 42549,62 грн., мотивуючи це тим, що він у відповідності до договору купівлі-продажу купив, а ДП „Ресурспостач”, діючи від імені Державного комітету України з державного матеріального резерву, продав, товар - жерсть білу у кількості 72 тонни 500 кг вартістю 100 393,03 грн. та ящики із гофрокартону у кількості 29 000,00 одиниць, вартістю 13 088,57 грн., які знаходяться на відповідальному зберіганні у відповідача.

Проте, відповідач вважає, що даний висновок позивача щодо перебування даного майна у відповідача, є хибним, вважає, що відповідач є неналежний.

Вказує, що продавець фактично продав товар, якого у нього не було, тому і господарські відносини (зобов'язання), мають вирішуватися саме між позивачем та третьою стороною (ДП „Ресурс постач”).

Відповідач звертає увагу, що жодних договірних відносин між відповідачем та Держкомрезервом (ДП „Ресурспостач”), не існувало.

Посилається на те, що згідно зі ст.208 ЦК України договір між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, і це є обов'язковим, незалежно від виду договору, сфери його застосування, організаційно-правової форми юридичної особи та форми власності.

Частина 2 ст.547 ЦК України встановлює загальні наслідки недодержання письмової форми договору, тобто усна домовленість не створює юридичних наслідків, не породжує обов'язків для сторін.

Згідно ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі незалежно від вартості речі, яка передається на зберігання.

У зв'язку з цим, відповідач стверджує, що він не здійснював відповідального зберігання майна, зазначеного в позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, відповідач повністю просить відмовити в задоволені позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП „Ресурспостач” в письмових поясненнях по справі від 05.08.09р. №2048 вказує, що при укладенні договору купівлі-продажу матеріальних цінностей державного матеріального резерву, ДП „Ресурспостач” діяло від імені Держкомрезерву України згідно договору доручення Юр-234/2006р., за умовами якого ДП „Ресурспостач” здійснювало організацію конкурсу, укладення з переможцем конкурсу ТОВ „ВВІКО” договору купівлі-продажу матеріальних цінностей, перерахування коштів від продажу продукції до Держкомрезерву, від якого отримано наряд на відпуск проданої продукції в порядку визначеному Договором

Відповідно до п.4.3. Договору купівлі-продажу №1-3011 зобовязання продавця щодо поставки продукції вважаються виконаними з моменту передачі покупцю вказаного розпорядження. А оскільки згідно п.4.4. та п. 4.5. Договору право власності і ризик випадкової втрати речі на куплену продукцію переходить до покупця з моменту отримання розпорядження, тому вважає свої зобовязання як продавця продукції виконаними в повному обсязі і відповідальності за неотримання продукції позивачем не несе.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство „Західно-Український консорціум”, м. Львів - письмових пояснень по справі не надав, повноважного представника в судове засідання не направив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

05.05.2008р. між ДП „Ресурспостач”, що діяло від імені та в інтересах Держкомрезерв та ТОВ „ВВІКО” на умовах, визначених попереднім договором від 21.04.08р. №4-3011, укладено договір №1-3011 про купівлю продаж матеріальних цінностей з державного матеріального резерву (зазначених в додатку №1 до Договору), а саме:

1) жерсть біла в кількості 72,5т., вартістю 100390,03 грн.

2) ящики із гофрокартону у кількості 29 тис. одиниць, вартістю 13088,57 грн.

В якості оплати вказаного товару перед ДП „Ресурспостач”, позивачем перераховано кошти в розмірі 113478,60 грн. (платіжні доручення №2013 від 06.05.08р., №960 від 26.05.08р., №928 від 16.05.2008р.), отримані за кредитним договором №151307К15 від 28.02.07р., укладеним із ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”.

В свою чергу, позивачем укладено договір купівлі-продажу із ЗАТ „Західно-Український консорціум” №1205/1-08 від 12.05.08р. про продаж останньому частини вищезазначеного товару, а саме: 1) жерсть біла в кількості 36 тис. тон 250 кг., 2) ящики з гофрованого картону у кількості 14500 одиниць.

Дані товари знаходилися на складі ВАТ „Адамс”, с. Жовтневе Камянець-Подільського району.

15.05.08р. ТОВ „ВВІКО” було отримано від Держкомрезерву розпорядження (наказ) №247/5 від 15.05.08р. із зобовязанням ВАТ „Адамс” передати проданий товар уповноваженим представникам покупця.

27.05.08р. та 07.11.08р. ТОВ „ВВІКО” та ЗАТ „Західно-Український консорціум” направляли своїх повноважних представників на склад відповідача для отримання товару, однак вони не були допущені на склад ВАТ „Адамс”, а в отриманні товару було відмовлено, про що свідчать відповідні акти про відмову у видачі товару №б/н від 27.05.08р. та №б/н від 07.11.08р. Причинами невідвантаження товару зі складу відповідачем у листі до Держрезерву від 21.04.08р. вказується сезонний характер виробництва та відсутність на ньому відповідальних працівників.

Направлений позивачем на адресу відповідача лист із вимогою передати оплачений ТОВ „ВВІКО” товар (Вих. №305 від 28.08.08р.) також залишений відповідачем без розгляду.

ВАТ „Адамс” є зберігачем матеріальних цінностей держрезерву, згідно умов договору від 07.08.2001р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей матеріального резерву №121 від 07.08.2001р., укладеного між Агентством з управління матеріальним резервом та ВАТ „Адамс”.

Актом від 14.05.08р. „Про результати перевірки з питань наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку, звітності та руху матеріальних цінностей мобрезерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ „Адамс” за період з 09.08.04р. по 14.05.2008р. ” підтверджено факт передачі ВАТ „Адамс” на відповідальне зберігання відчуженої ТОВ „ВВІКО” продукції, вказано на незадовільні умови її зберігання та встановлено факт самовільного її відчуження.

Пояснювальною запискою №397 від 14.05.08р. ВАТ „Адамс” підтверджувало факт самовільного використання продукції Держрезерву, а саме жерсті білої для потреб власного виробництва, з мотивів закінчення строку її зберігання та погіршення її якості та зобовязалося повернути використану жерсть в повному обємі до резерву.

Крім того, ВАТ „Адамс” звернулося з адміністративним позовом до Державного комітету України з Державного матеріального резерву про скасування розпорядження (наряду) №247/5 від 15.05.08р. , в звязку з чим провадження у справі зупинялося.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.09р. позов ВАТ „Адамс” задоволено та скасовано розпорядження (наряд) Держкомрезерву від 15.05.08р. Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.11р. вказана постанова Хмельницького окружного адміністративного суду скасована та прийнято нову постанову, якою в позові ВАТ „Адамс” до Держкомрезерву відмовлено. З огляду на вищезазначене, провадження у даній справі поновлено.

На обґрунтування позовних вимог щодо стягнення 42549,62 грн., позивачем долучено до матеріалів додаткові угоди до кредитного договору №151307К15 від 28.02.07р. та графіки зниження ліміту заборгованості до них, а також банківські виписки., з яких вбачається збільшення кредитної заборгованості позивача внаслідок коливання курсу долара США.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України „Про державний матеріальний резерв”, державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання), частиною якого є мобілізаційний резерв (запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції...) (ст.2 Закону).

Згідно п. 3, 4 ст.11 Закону, перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.

З огляду на вищезазначене, судом приймається до уваги, що ВАТ „Адамс” є зберігачем матеріальних цінностей держрезерву, згідно умов договору від 07.08.2001р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей матеріального резерву №121 від 07.08.2001р., укладеного між Агентством з управління матеріальним резервом та ВАТ „Адамс”.

У відповідності до п.п.11 п.4 Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затв. Постановою КМ України №810 від 08.06.06р., Держкомрезерв здійснює відповідно до законодавства відпуск розброньованих матеріальних цінностей із державного, в тому числі мобілізаційного, резерву.

При цьому, п.7 даного Положення передбачено, що рішення Держкомрезерву, прийняті в межах його повноважень, є обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Судом враховується, що розпорядження (наказ) Держкомрезерву №247/5 від 15.05.08р. із зобовязанням ВАТ „Адамс” передати проданий товар уповноваженим представникам ТОВ „ВВІКО” прийняте в межах повноважень Держкомрезерву і є правомірним, що також підтверджується постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2011р. по справі №24634/10/9104.

Судом критично сприймаються твердження відповідача про відсутність доказів перебування жерсті білої в кількості 36 тис. тон 250 кг. та ящиків з гофрованого картону у кількості 14500 одиниць на складі ВАТ „Адамс”, оскільки в даний факт спростовується пояснювальною запискою президента ВАТ „Адамс” №397 від 14.05.08р. та актом перевірки від 14.05.08р. „Про результати перевірки з питань наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку, звітності та руху матеріальних цінностей мобрезерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ „Адамс” за період з 09.08.04р. по 14.05.2008р.”, якими підтверджено факт передачі ВАТ „Адамс” на відповідальне зберігання відчуженої ТОВ „ВВІКО” продукції, а також встановлено факт самовільного її відчуження ВАТ „Адамс”. При цьому, в матеріалах справи наявний лист відповідача, в якому він визнає факт самовільного відчуження вищезазначених матеріальних цінностей та зобовязується повернути їх до Держрезерву.

Також судом враховується, що у відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на вищезазначене, судом враховується, що 05.05.2008р. між ДП „Ресурспостач”, який діяв від імені та за дорученням Держкомрезерв та ТОВ „ВВІКО” укладено договір №1-3011 про купівлю продаж матеріальних цінностей з державного матеріального резерву (зазначених в додатку №1 до Договору), а саме:

1) жерсть біла в кількості 72,5т., вартістю 100390,03 грн.

2) ящики із гофрокартону у кількості 29 тис. одиниць, вартістю 13088,57 грн., які знаходилися на відповідальному зберіганні ВАТ „Адамс”.

Факт виконання сторонами умов даного договору зі сторони позивача підтверджується платіжними дорученнями ТОВ „ВВІКО” №2013 від 06.05.08р., №960 від 26.05.08р., №928 від 16.05.2008р. на загальну суму 113478,60 грн..), а зі сторони Держкомрезерву видачею розпорядженням (наряду) від №247/5 від 15.05.08р., тобто позивач набув право власності на придбаний ним товар.

Оскільки згідно ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, суд прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача, що полягали у відмові видати повноважним представникам ТОВ „ВВІКО” та ВАТ „Західно-Український консорціум” придбану продукцію (акти про відмову у видачі товару №б/н від 27.05.08р. та №б/н від 07.11.08р.).

Тому позовні вимоги позивача щодо зобов'язання негайно, після набрання рішенням господарського суду Хмельницької області чинності, виконати розпорядження (наряд) № 247/5 від 15.05.2008 р., видане Державним комітетом з державного матеріального резерву України та передати ТОВ „ВВІКО” наступні товарно-матеріальних цінностей: жерсті білої у кількості 72 тонни 500 кілограм та ящиків із гофрокартону у кількості 29 000 одиниць є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі доказами і підлягають задоволенню

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача прямих та непрямих збитків в розмірі 42 549,62 грн., судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом враховується, що для придбання продукції у Держкомрезерву, позивачем використано кошти, отримані за кредитним договором №151307К15 від 28.02.07р., укладеним із ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, в сумі 113478,60 грн. (за офіційним курсом долара на 29.04.08р. та 06.05.08р. дні оплати товару 5,05 грн./дол.) З огляду на те, що частину товару було одразу реалізовано ВАТ „Західно-Український консорціум” та отримано за це кошти, на момент звернення позивача з позовом сума потрачених позивачем на придбання товару коштів склала 56739,27 грн.

Однак, в звязку з відмовою відповідача видати придбаний ТОВ „ВВІКО” товар вчасно, тобто 27.05.08р., на момент подання позовної заяви офіційний курс долара США зріс до 7,67 грн./дол., що спричинило необхідність переплати позивачем вартості товару - 29436,99 грн. Враховуючи, що до неможливості отримати придбаний товар вчасно, призвели саме неправомірні дії відповідача, що виражалися в умисному ухиленні від видачі продукції зі складу, суд вважає суму 29436,99 грн. реальними збитками, понесеними позивачем.

Враховуючи, що за умовами кредитного договору №151307К15 від 28.02.07р., за користування кредитними коштами позивач зобовязувався сплатити 13,25% (з 23.04.08р.) та в звязку з невиконанням договору вчасно - 16,25% (з 22.10.08р.), до суми реальних збитків також відносяться і 13112,63 грн. відсотків за користування кредитом (при офіційному курсі долара США станом на 12.05.09р.)

Тому, загальна сума реальних збитків, які поніс позивач в звязку з невиконанням відповідачем розпорядження Держкомрезерву № 247/5 від 15.05.2008 р., яка складає 13112,63 грн. + 29436,99 грн. = 42549,62 грн., є обґрунтованою, підтверджується наявними у справі матеріалами і підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1,2, 4, 29, 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВІКО”, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області до Відкритого акціонерного товариства „Адамс”, с. Жовтневе Кам'янець-Подільського району за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства „Ресурспостач”, м. Київ та Закритого акціонерного товариства „Західно-Український консорціум”, м. Львів про стягнення 42 549,62 грн. збитків, зобов'язання негайно, після набрання рішенням господарського суду Хмельницької області чинності, виконати розпорядження (наряд) № 247/5 від 15.05.2008 р., виданий Державним комітетом з державного матеріального резерву України, зобовязання передати ТОВ „ВВІКО” наступних товарно-матеріальних цінностей: жерсть біла у кількості 72 тонни 500 кілограм; ящики із гофрокартону у кількості 29 000 одиниць, задовольнити.

Зобовязати Відкрите акціонерне товариство „Адамс” (Хмельницька обл. Камянець-Подільський район с. Жовтневе, вул. Матросова,1) негайно, після набрання рішенням господарського суду Хмельницької області чинності, виконати розпорядження (наряд) №247/5 від 15.05.2008 р., видане Державним комітетом з державного матеріального резерву України та передати ТОВ „ВВІКО” наступні товарно-матеріальні цінності: жерсть біла у кількості 72 тонни 500 кілограм; ящики із гофрокартону у кількості 29 000 одиниць.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Адамс” (Хмельницька обл. Камянець-Подільський район с. Жовтневе, вул. Матросова,1, р/р 26007890126702 в ФАКБ „Укрсоцбанк” м. Хмельницький, МФО 3150189, код ЄДРПОУ 21332108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВІКО” (Київська область Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Остапа Вишні 1, п/р 26004010032287 в ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, м. Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 13300531) 42549,62 грн. (сорок дві тисячі пятсот сорок девять гривень 62 коп.) реальних збитків, 426,00грн. (чотириста двадцять шість гривень 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяВ.В. Магера

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2011 р.

Віддруковано 5 прим.:

1-до матеріалів справи,

2-позивачу,

3- відповідачу

4-5-третім особам