Рішення № 16717203, 24.06.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2011 р.Справа № 16/5025/823/11 За позовом Відкритого акціонерного товариства „Житомироблпаливо”, м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Понінківський картонно-паперовий комбінат”, смт. Понінка Полонського району Хмельницької області

про стягнення 96 473,16 грн., з яких: 82 000,77 грн. - основного боргу; 1 439,81 грн. - 3% річних, 5 594,03 грн. - інфляційних нарахувань та 7 438,55 грн. - пені

Суддя В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_1. за довіреністю від 01.04.2011р.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача 96 473,16 грн., з яких: 82 000,77 грн. основного боргу; 1 439,81 грн. 3% річних; 5 594,03 грн. - інфляційних нарахувань та 7 438,55 грн. пені за неналежне виконання умов договору № 30/09 від 30.09.10 р. про постачання камяного вугілля.

Позивач повноважного представника в судове засідання 24.06.2011р. не направив, проте від останнього на адресу суду надійшло письмове клопотання від 23.06.2011р. за вих.№820, згідно якого просить суд розглянути зазначену справу за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі документів.

Крім того, того у направленому суду письмовому поясненні від 23.06.2011р. за вих.№119 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, повідомив, що факт отримання відповідачем товару підтверджується накладними із підписами повноважного представника відповідача, довіреностями на отримання товару, копії яких долучені до матеріалів справи.

Вказує на те, що відповідач частково сплачував суму боргу за поставлену продукцію, і цим самим визнав заборгованість. Позивач посилається на п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, згідно якого, до дій які свідчать про визнання боргу боржником можуть відноситись повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу.

Тому, вважає правомірним нарахування суми боргу, річних, інфляційних та пені.

Представник відповідача в засідання суду 24.06.2011р. та у письмовому відзиві на позов повідомив суду наступне: на підтвердження проведення господарських операцій між позивачем та відповідачем суду було надано товаротранспортні накладні, проте ці докази, на думку відповідача, не можуть бути враховані, оскільки Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вказує, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (ч.1 та 2 ст.9 Закону ).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Про первинні документи також зазначається у підпункті 135.2. статті 135 та підпункті 138.2. статті 138 ПК України, відповідно до яких доходи та витрати платників податку на прибуток визначаються на підставі первинних документів, відповідно до вимог правил ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженої наказом №363 від 14.10.1997 року (з усіма змінами та доповненнями). Зареєстровано в Мінюсті 20.02.1998 р. за № 128/2568 „Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.”

Відповідач вказує, що у товарно-транспортних накладних відсутні відомості про отримання вантажу (кількість тонн., вартість, грн.).

Відповідач посилається на те, що у позивача відсутні підстави для нарахування сум інфляційних, пені та три відсотка річних, оскільки поставки вугілля здійснювались без письмового договору, тобто не визначався строк сплати боргу, як того вимагає ст. 530 ЦК України.

Фактично такою вимогою відповідач вважає лист №204 від 14.02.2011 року.

Тому, відповідач, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві на позов, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Відкрите акціонерне товариство „Житомироблпаливо”, м. Житомир зареєстрована як юридична особа 12.05.1998р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №466627.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Понінківський картонно-паперовий комбінат” як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки головного управління статистики в Хмельницькій області №111499 від 10.04.2009р.

30.09.2010р. між ТОВ „Житомироблпаливо” (постачальник) та ТОВ „Понінківський картонно-паперовий комбінат” (покупець) було укладено договір №30/09, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, що встановлюються в специфікації, яка додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його обумовлену вартість (п.п.1.1 договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вказаного договору сторони передбачали, що товар передається на підставі замовлення (заявки, рознарядки) покупця партіями, при цьому замовлення на товар має бути заявлене покупцем не раніше ніж за 15 днів до дня передання товару. Сторонами оформлюється специфікація, в якій зазначаються: марка вугілля, вартість за одну тону, кількість тон, загальна вартість, порядок та строки поставки, інші умови, що можуть бути істотними.

Вказаним договором сторони передбачили, що розрахунки за цим договором здійснюються безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків-фактур та товарно-транспортних накладних. Покупець здійснює розрахунки за поставлений товар на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Згідно п.п.7.5 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику від несвоєчасно сплаченої суми пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за кожен день такого прострочення.

Позивачем в період з 07.10.2010р. по 15.10.2010р. було поставлено відповідачу товар (вугілля) на загальну суму 117000,77 грн. згідно товарно-транспортних накладних, а саме: №061385 від 07.10.2010 р. на суму 37093,75 грн., №061386 від 11.10.2010р. на суму 22 327,91 грн., №061387 від 12.10.2010р. на суму 24567,10 грн., №061388 від 15.10.2010р. на суму 33012,02 грн. із підписами про отримання товару представником відповідача ОСОБА_2 та відтиском печатки ТОВ „Понінківський картонно-паперовий комбінат”.

Факт отримання товару підтверджено наявною в матеріалах справи довіреністю №485878/213 від 07.10.2010р., виданою Драгану Д.Г. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач частково розрахувався із позивачем, сплативши останньому кошти в сумі 35000,00 грн., решта заборгованість в сумі 82000,77 грн. залишилась непогашеною.

16.02.2011р. між позивачем та відповідачем було погоджено графік погашення заборгованості, відповідно до якого відповідач зобовязувався сплачувати заборгованість починаючи з 16.02.2011р. по 28.02.2011р.

У зв`язку із несплатою боргу, позивач направив на адресу відповідача претензію (за вих.№204 від 14.02.2011р.) із вимогою сплатити борг. Докази про сплату боргу в сумі 82000,77 грн. у суду відсутні.

У звязку із цим, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача 96 473,16 грн., з яких: 82 000,77 грн. основного боргу, 1 439,81 грн. 3% річних, 5594,03 грн. інфляційних нарахувань та 7 438,55 грн. пені згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку про наступне:

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи слідує, що зобовязання по договору поставки №30/09 від 30.09.2010р. позивач виконав в повному обсязі, що підтверджено поданими в матеріали справи товарно-транспортними накладними №061385 від 07.10.2010 р., №061386 від 11.10.2010р., №061387 від 12.10.2010р., №061388 від 15.10.2010р. із підписами про отримання товару відповідачем, довіреністю на отримання вугілля серія ААА №485878/213.

При цьому, доказів про сплату заборгованості в сумі 82000,77 грн. суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем проведено нарахування пені в сумі 7 438,55 грн. за період з 31.10.2010р. по 20.04.2011р. із врахуванням часткового погашення боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБ України за кожний день прострочення платежу згідно п.п.7.5 договору.

Судом в даному випадку приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобовязання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із наявного у справі договору від 30.09.2010р., зокрема п.п.5.2 слідує, що відповідач зобовязаний був провести розрахунки за поставлений товар на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів.

Натомість, в договорі не передбачено строк, від якого обраховується термін відстрочки платежу, оскільки в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні за відсутності вказівок на термін оплати, а товарні (видаткові) накладні, про наявність яких зазначено в п.п. 2.3 договору при передачі товару, суду не подані.

За таких обставин, судом при нарахуванні пені приймаються до уваги вимоги ст.530 ЦК України, відповідно до яких боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тому, лист позивача із вимогою про сплату боргу від 14.02.2011р. за вих.№204 судом приймається як претензійна вимога про сплату боргу із врахуванням приписів ст.530 ЦК України. Тому правомірним суд вважає нарахування пені починаючи з 22.02.2011р. по 20.04.2011р. згідно наступного розрахунку:

- за період з 22.02.2011р. по 11.03.2011р. за 15 днів прострочення (07.03. та 08.03. святкові неробочі дні) = 92 000,77 х 15,5% /365 дн. х 15 днів = 586,03 грн.;

- за період з 11.03.2011 р. по 15.03.2011р. за 5 днів прострочення = 87 000,77х 15,5%/365 х 5 днів = 184,73 грн.

- за період з 15.03.2011 р. по 17.03.2011р. = 3 дні прострочення = 84 500,77 х 15,5% /365 х 3 дні = 107,65 грн.;

- за період з 17.03.2011р. по 20.04.2011р. за 35 дні прострочення = 82000,77 х 15,5%/365 х 35 днів = 1218,78 грн.

Таким чином, сума пені, яку необхідно стягнути з відповідача за період з 22.02.2011р. по 20.04.2011р., становить 2097,19 грн. Натомість вимогу позивача щодо стягнення решти пені в сумі 5341,36 грн. суд вважає безпідставною, тому в позові в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо заявлених позивачем інфляційних витрат за період з листопада 2010р. по січень 2011р. в сумі 5594,03 грн., то судом враховується, такі витрати позивачем заявлені безпідставно, оскільки прострочення зобовязань за претензійною вимогою позивача необхідно обраховувати починаючи з березня 2011р.

Натомість, позивачем при нарахуванні визначено період з листопада 2010р. по січень 2011р., а суд із власної ініціативи не вправі встановлювати нові періоди прострочення за позивача.

Тому в позові в частині 5 594,03 грн. інфляційних витрат необхідно відмовити із вищевикладених підстав.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 1439,81 грн. 3% річних за період прострочення з 31.10.2010р. по 20.04.2011р., то судом приймається до уваги термін прострочення, а саме: з 22.02.2011р. по 20.04.2011р. згідно наступного проведеного судом розрахунку:

- за період з 22.02.2011 р. по 11.03.2011р. за 15 днів прострочення (07.03. та 08.03. святкові неробочі дні) = 92 000,77 грн. х 3% /365 х 15 днів = 113,42 грн.

- за період з 11.03.2011 р. по 15.03.2011р. за 5 днів прострочення = 87 000,77 грн. х 3%/ 365 х 5 днів = 35,75 грн.

- за період з 15.03.2011р. по 17.03.2011р. за 3 дні прострочення = 84 500,77 грн. х 3% / 365 х 3 дні = 20,83 грн.

- за період з 17.03.2011 р. по 20.04.2011р. за 35 днів прострочення = 82 000,77 грн. х 3% / 365 х 35 днів = 235,89 грн.

Тому, правомірним суд вважає нарахування 3% річних в розмірі 405,89 грн., у стягненні решти 3% річних в сумі 1033,92 грн. суд вважає за необхідне відмовити із підстав, викладених вище.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 82 000,77 грн. основного боргу, 2097,19 грн. пені та 405,89 грн. 3% річних, всього в сумі 84503,85 грн.

В решті позову щодо стягнення 5341,36 грн. пені, 5 594,03 грн. інфляційних витрат та 1033,92 грн. 3% річних, всього в сумі 11969,31 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

У відповідності із ст.49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Житомироблпаливо”, м. Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю „Понінківський картонно-паперовий комбінат”, смт. Понінка Полонського району Хмельницької області про стягнення 96 473,16 грн., з яких: 82 000,77 грн. - основного боргу; 1 439,81 грн. - 3% річних; 5 594,03 грн. - інфляційних нарахувань та 7 438,55 грн. пені, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Понінківський картонно-паперовий комбінат”, смт. Понінка Полонського району Хмельницької області, вул. Перемоги,34 (код ЗКПО 36475570) на користь Відкритого акціонерного товариства „Житомироблпаливо”, м. Житомир, вул. Ватутіна,63-а (код ЗКПО 01881706) 82000,77 грн. (вісімдесят дві тисячі гривень 77 коп.) основної заборгованості, 2097,19 грн. (дві тисячі девяносто сім гривень 19 коп.) пені, 405,89 грн. (чотириста пять гривень 89 коп.) 3% річних, 845,06 грн. (вісімсот сорок пять гривень 06 коп.) витрат по оплаті державного мита, 206,72 грн. (двісті шість гривень 72 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові щодо стягнення 11969,31 грн., яких 5341,36 грн. пені, 5 594,03 грн. інфляційних витрат та 1033,92 грн. 3% річних, відмовити.

СуддяВ.В. Магера

Віддруковано 3 прим.:

1 - до матеріалів справи;

2 - позивачу;

3 відповідачу,