Рішення № 16717190, 30.06.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2011 р.Справа № 16/5025/746/11 За позовом ОСОБА_1, Польща, м. Люблін (платник ПДВ ЄС ПЛ НОМЕР_1, NIP НОМЕР_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Райські сади „Проскурова”, с. Розсоша Хмельницького району

про стягнення 214226,28 грн. попередньої оплати

Суддя В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 за довіреністю від 10.03.2011р.

від відповідача ОСОБА_3 за довіреністю № 17 від 30.05.2011 р.;

ОСОБА_4 за довіреністю № 19 від 02.06.2011 р.

за участю Машкарук А.О. заступник директора Хмельницького відділення ПАТ „Кредо банк”;

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 214226,28 грн. суми попередньої оплати за невиконання відповідачем умов контракту від 26.08.2008 р. щодо поставки продукції, а саме: яблука сорту „Рубін” в кількості 120 тис. кг. на загальну суму 30 тис. євро.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов контракту, позивачем проведено 100% попередню оплату в сумі 30 тис. євро, що еквівалентно 214226,28 грн. згідно банківської виписки від 01.09.20008р. Оскільки поставка яблук відповідачем не була проведена, позивачем направлена претензія від 01.04.2011р. про повернення попередньої оплати в сумі 214226,28 грн.

У поданому суду додатковому поясненні позивач повідомив наступне: відповідач заявляє, що контракт без номера від 26.08.2008 року на поставку яблук сорту „Рубін” відповідач нібито не укладав, точніше він, відповідач, не згадує такого, щоб між ними укладався даний контракт.

Водночас відповідач заявив, що між ними 26.08.2008 року був укладений контракт на поставку озимого ріпаку сорту „Чорний велетень” на суму 30 000 євро та 29.09.2008 р. ще два контракти без номерів на реалізацію позивачу озимого ріпаку сорту „Чорний велетень” на суму 29000 доларів США та 24 000 долара США (або Євро) відповідно. При цьому відповідач заявив, що умови цих контрактів вони виконали, тобто відвантажили позивачу 276 000 кг. ріпаку на загальну суму 517 106,62 грн. який позивач отримав по накладній № 95 від 27.07.2009 року.

Позивач заперечив укладення з відповідачем договору на поставку ріпаку, зважаючи на наступне:

Згідно розділів 3,4,7,8 контрактів щодо поставки ріпаку від 26.08.2008 р. та від 29.09.2008 р. відповідач (у даному випадку - продавець ТОВ „Райські сади Проскурова”) повинні були підготувати усі необхідні документи (сертифікати якості та походження товару, накладні, інвойси, рахунок-фактуру, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи та інші) для вивезення продукції - озимого ріпаку сорту „Чорний велетень” за межі України.

Як стверджує позивач, такі документи продавцем не готувались і позивачу не надавались. Крім того, не зважаючи на додаток від 02.07.2009 р. до контракту від 26.08.2008 р., яким було внесено зміни з приводу порядку отримання товару, даним додатком не вносились зміни з приводу підготовки документів для відправки товару за межі України. Зміни вносились лише в розділ 2, яким були розширені та уточнені умови з приводу поставки продукції.

Однак, за твердженням позивача, жодних документів, як це було передбачено контрактами, відповідач не надав, що підтверджує той факт, що позивач ніякої продукції у відповідача не отримував.

Представник позивача повідомив, що його довіритель - позивач ОСОБА_1 є громадянином Польщі а тому, згідно Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” являється нерезидентом, тобто особою, яка не сплачує на території України податки, а тому не має право здійснювати купівлю-продаж товару на території України.

Позивач має право лише на придбання товару на території України з подальшим його вивезенням за її митну територію, тобто за кордон. В свою чергу відповідач знав про те, що позивач є нерезидентом, а тому не мав право відвантажувати позивачу продукцію ріпак для торгівлі на внутрішньому ринку України. Відповідач був забов'язаний оформити покупцю усі необхідні документи для вивезення продукції за кордон, однак цього не зробив, що вказує на те, що ніякий ріпак позивач, ОСОБА_1, від ТОВ „Райські сади Проскурова” не отримував.

Що стосується підписаної позивачем, ОСОБА_1, накладної № 95 від 27.07.2009 року про отримання останнім 276000 кг. озимого ріпаку сорту „Чорний велетень” на загальну суму 517 106,62 грн., позивач повідомляє, що у свій час, коли стосунки між партнерами були робочими та діловими, позивач передав відповідачу, ОСОБА_7, який являється директором ТОВ „Райські сади Проскурова”, чисті, незаповнені бланки накладних у кількості 4 штук та 5 незаповнених, чистих стандартних аркушів паперу формату А-4. На накладних та аркушах формату А-4 позивач проставив свій підпис скріпивши його відтиском власної печатки.

Вказані документи були передані ОСОБА_7 супровідним листом від 30.03.2008 року і, на прохання останнього, повинні були використовуватись ТОВ „Райські сади Проскурова” у разі перебування ОСОБА_1 за межами України, з метою забезпечення безперебійної роботи товариства.

У зв'язку із цим, позивач стверджує, що в накладну №95 від 27.07.2009 р. про отримання 276000 кг озимого ріпаку сорту „Чорний велетень” на загальну суму 517 106,62 грн. внесені дані, які не відповідають дійсності, а саме те, що дана продукція була отримана саме позивачем ОСОБА_1.

Представник позивача наполягає на тому, що ОСОБА_1 від відповідача товар по накладній №95 від 27.07.2009 р. ріпак сорту „Чорний велетень” в кількості 276 000 кг на загальну суму 517 106,62 грн. не отримував, за межі України не вивозив і в Україні не реалізовував.

Як стверджує позивач, він не міг отримати продукцію - озимий ріпак сорту „Чорний велетень” саме 27.07.2009 р., оскільки на цю дату знаходився за межами України, про що свідчать відповідні відмітки у паспорті.

З приводу направлення претензії позивач повідомив, що претензію № 2 від 01.04.2011 р. було направлено відповідачу представником за дорученням позивача 08.04.2011 року з вузла поштового зв'язку м. Хмельницького, вул. Проскурівська, 73, про що було видано фіскальний чек. Крім того позивач, ОСОБА_1, перебуваючи у Польщі, особисто 08.05.2011 р. відправив претензію відповідачу про що отримав підтвердження.

З приводу заявлених позовних вимог з огляду на розділ 1,2 контракту від 26.08.2008 р., необхідно зазначити що сума позову визначена у гривнях відповідно до курсу НБУ станом на день проведення авансової оплати, не зважаючи на те, що попередню оплату за товар було проведено у Євро.

Це зроблено позивачем відповідно до вимог ст.55 ГПК України якою визначено, що ціну позову визначає позивач. Крім того позивач веде свій бізнес на території України і його влаштує те, що відповідач проведе з ним розрахунок у національній валюті України. Крім того всі розрахунки на території України проводяться у національній валюті, а тому позивач вважає за необхідне проводити всі розрахунки з ним у гривнях.

Щодо непредставлення в судове засідання оригіналів доказів у справі позивач зазначає наступне: між позивачем та відповідачем було укладено контракт без номера від 26.08.2008 р., в якому у розділі 9 чітко визначено що документи, у тому числі і цей контракт, які підписані та передані факсимільним зв'язком, мають однакову юридичну силу для обох сторін.

Вказаний контракт був підготовлений саме відповідачем і, у зв'язку з відсутністю позивача на території України, 26.08.08р. був підписаний відповідачем і направлений позивачу факсимільним зв'язком. Після підписання контракт був повернутий відповідачу який після підписання не повернув оригінал контракту позивачу. Однак позивач, після того як виконав умови контракту зі своєї сторони, тобто провів 100% попередню оплату продукції, вважав вказаний контракт укладеним, діючим та виконаним зі свого боку.

Позивач стверджує, що оригінал примірника договору повинен знаходитись в ТОВ „Райські сади Проскурова”. Представник відповідача у судовому засіданні 17.05.2011 р. визнав той факт, що по контракту без номера від 26.08.2008 р. позивач провів повну оплату суми яку було вказано у контракті.

З приводу відсутності на копії контракту стрічки з визначенням номера телефону з якого отримано факсокопію, позивач вказує на наступне: в ТОВ „Райські сади Проскурова” факс не був приведений у режим фіксації відправки кореспонденції, а також в ньому режим часу та дати не відповідав реальному стану, а тому необхідності зберігати таку стрічку не було, крім того інформація на факсовому папері у продовж року вигорає а тому, з метою збереження інформації, копія контракту була перезнята на чистий аркуш паперу який зберігся до теперішнього часу.

Додаток до контракту від 02.07.2009 р. змінює розділ 2 контракту „Кількість, ціна і якість товару” хоча розділ 2 контракту від 26.08.2008 р. має назву „Кількість і номенклатура”.

З приводу кількості отриманої позивачем продукції - ріпаку по накладній № 95 від 27.07. 2009 р. в кількості 267 тон, необхідно зазначити, що таку кількість ріпаку можливо вивезти зі складу на 33 машинах самоскидах або і меншою кількістю машин, однак за вказаною кількістю рейсів.

Виконати таку роботу упродовж одного робочого дня не можливо, а зберігати таку кількість продукції необхідно у спеціальному сховищі, яке має значну площу. А якщо у контрактах від 26.08.2008 р. та від 29.09.2008 р. в розділах 4, 7, 8 визначено, що перевезення продукції проводиться продавцем, тобто відповідачем, то по даним Хмельницької міжрайонної податкової інспекції та Пенсійного фонду України у Хмельницькому районі ТОВ „Райські сади Проскурова” не мають такої кількості працівників, власної або орендованої техніки та сховищ.

Кількість нібито відписаного відповідачем (ТОВ „Райські сади Проскурова”) позивачу (ОСОБА_1) ріпаку у кількості 267000 кг. повинна бути вирощена та зібрана з земельної ділянки площею не менше 300 гектар. Згідно даних Управління Деркомзему у Хмельницькому районі Хмельницької районної державної адміністрації ТОВ „Райські сади Проскурова” у продовж 2008-2009 років земельних ділянок загальної площі близько 300 га. ні у приватній власності, ні в оренді не мало.

Позивач також зазначає, що контрактом від 26.08.2008 р. передбачена продаж продавцем (ТОВ „Райські сади Проскурова”) покупцю (ОСОБА_1) яблук сорту „Рубін”, а даним договором не передбачений взаємозалік, тобто реалізація ріпаку замість саджанців.

Представники відповідача в судове засідання прибули та подали додаткове заперечення на позовну заяву, в якій повідомили наступне: у відповідності до ст.525 ЦК України - одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається. Контрактом визначена валюта зобовязання Євро, про що вказує сам позивач у позовній заяві. Позивач змінюючи умови контракту в односторонньому порядку подав позов про стягнення коштів і зокрема гривень за зовнішньоекономічним контрактом де сторони є резидентом та нерезидентом. Сторони не змінили умови контракту, з Євро на гривні, мало того не направлено нашому товариству вимогу сплату гривень і зокрема по якому курсу НБУ.

У відповідності до ст.7 Декрету Кабінету Міністрів №1593 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується, як засіб платежу іноземна валюта. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

Щодо контракту від 26.08.08 р. предметом поставки якого є яблука сорту „Рубін”, відповідач повідомив, що даний контракт ніколи не укладався, а надана копія не є належним доказом по справі так як відсутній оригінал. Посилання позивача на те, що контракт укладався факсимільним зв'язком безпідставне, так як на момент укладання даного договору у відповідача не було факсового апарату, так як він був придбаний 11.09.2008 р. у ТОВ „Діал” (видаткова накладна № Д-1109-009).

Відповідач стверджує, що відповідач у відповідності до змін умов контракту за поставку товару на території України нарахувало та сплатило 20% ПДВ, а при поставці за кордон нарахування ПДВ було б нульовим. Таким чином за вказану операцію проведену одному із засновників ОСОБА_1 нанесено товариству додаткових збитків.

Відповідач не погоджується із твердженням позивача, що відповідачем використані незаповнені бланки з підписами в кількості 4 штуки, та були передані ОСОБА_7 30.03.2008 року, а товариство зареєстроване 10.07.2008 року. В звязку з цим відсутня будь-яка логіка в передаванні пустих бланків ще задовго до реєстрації і проведення господарської діяльності.

Як стверджує відповідач, від імені товариства у відповідності до Статуту господарську діяльність веде одноосібно директор, а не один із засновників.

У додатковому поясненні представник позивача повідомив наступне: згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст.35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до ст. 32 Закону України „Про Національний банк України” встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Відповідно до ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, ст.192 ЦК України визначає гроші як особливий об'єкт цивільного права, який наділені ознакою засобу платежу. Поняття „гроші як об'єкт цивільних правовідносин” в Україні стосується виключно гривні. Стаття 524 ЦК України вимагає визначення договірного зобов'язання у гривні, а сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, дана норма стосується вираження зобов'язання в іноземній валюті лише у якості еквівалента і не стосується розрахунків за договором. Право виражати зобов'язання в іноземній валюті надається лише у випадку, коли сторона договору займається зовнішньоекономічною діяльністю та має відповідні дозволи і ліцензії.

Згідно ст.92 Конституції України, виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Оскільки національна валюта є невід'ємною ознакою суверенітету держави, стосовно іноземної валюти на території України застосовується принцип публічного права „дозволено лише те, що прямо передбачено законом”.

Згідно ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Оскільки єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня, іноземна валюта на території Україні, за загальним правилом, не володіє ознакою платіжного засобу, тобто вона в розумінні законодавства не є грошима. Іноземна валюта відноситься до речей, виражених родовими ознаками, використання яких обмежене законом.

Поняття „грошові кошти” включає в себе іноземну валюту лише у випадках, коли вона може виступати у якості платіжного засобу, наприклад при оплаті зовнішньоекономічних контрактів чи при придбанні товарів у магазинах безмитної торгівлі. Таким чином, статус іноземної валюти, випадки, порядок та умови її використання іноземної валюти повинні визначатися виключно законом.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З огляду на викладене, позивачем заявлено позов в валюті України, а саме в гривні. Як стверджує позивач, це не є зміна в односторонньому порядку істотної умови - ціни контракту від 26.08.08 р., а лише, свого роду, вимога провести розрахунок за поставлений товар у зв'язку з перебігом строків давності, з урахуванням того, що відповідач веде свою діяльність на території України, а тому має на своїх рахунках національну валюту.

Здійснення розрахунків за поставлений товар у валюті України згідно ст.7 Декрету № 15-93 між резидентами та нерезидентами, за твердженням позивача, допускається.

В додаткових запереченнях на позов від 30.06.2011 р. відповідач вказує, що контракт наданий позивачем є підробленою копією, а кошти перераховувались позивачем саме за ріпак „Чорний велетень”.

Присутній в судовому засіданні 30.06.2011 р. Машкарук А.О. заступник директора Хмельницького відділення ПАТ „Кредобанк” пояснив, що від позивача на адресу відповідача було перераховано кошти 30000 євро, що еквівалентно 214226,28 грн. До цього переказу коштів, як підставу, відповідачем було подано копії контракту від 26.08.2008 року на поставку ріпаку. Представник центральної філії ПАТ "Кредобанк" в судовому засіданні 30.06.2011 р. пояснив, що для зарахування коштів банку не обов'язкова наявність реквізитів призначення платежу, та в разі існування розбіжностей реквізитів призначення платежу банк не зобов'язаний з'ясовувати причину останніх.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Позивач по даній справі - ОСОБА_1, АДРЕСА_1, здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрований як платник ПДВ ЄС ПЛ НОМЕР_1, про що Третє Фінансове управління в м. Люблін видало заявнику номер Податкової Ідентифікації НОМЕР_1 згідно із рішенням у справі про присвоєння номеру податкової ідентифікації від 03.12.2002р.

Відповідно до підтвердження реєстрації субєкту як платника податків ПДВ ЄС від 07.05.2008р. начальник Третього Фінансового управління в Любліні підтвердив реєстрацію від 01.05.2008р. платника податку під назвою: ОСОБА_1 з Номером Податкової Ідентифікації ПЛ НОМЕР_1.

Згідно довідки Головного статистичного управління, Варшава (дата 04.06.2008р.) пан ОСОБА_1 отримав ідентифікаційний номер REGON 060368213, діяльність, що виконується сільськогосподарське господарство. Вид діяльності, що переважає: розмноження рослин, вирощування грибів, квітів та декоративних садових рослин, розплідник садових та декоративних рослин.

На підтвердження вказаної інформації про реєстрацію позивача ОСОБА_1 як субєкта господарської (підприємницької) діяльності за законодавством республіки Польща, вищезазначені документи подані суду для огляду в засвідчених нотаріально копіях полькою мовою із відповідним українським перекладом. Їх засвідчені копії додані до матеріалів справи.

Відповідач по справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Райські сади Проскурова” (31362, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша) як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно із витягом станом на 21.04.2001р. №387195.

Із наявних у справі доказів слідує, що 26.08.2008р. між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт б/н, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує яблука сорту „Рубін” по ціні 0,25 євро за кг в кількості 20000 кг загальною вартістю 30 тис. євро (далі - контракт).

Згідно із п.п.2.1 загальна вартість контракту становить 30000 євро.

Пунктом 3.1 контракту передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 100% від загальної вартості товару.

В контракті сторони обумовили, що товар повністю поставляється автомобільним вантажним транспортом продавця відповідно до правил Інкорермс 2000 р., але в будь-якому випадку не пізніше „04” листопада 2009 року. Транспортні послуги включаються у вартість товару (п. 4.1 контракту).

Згідно умов п.5.1 контракту поставка товару здійснюється не пізніше 20-ти днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок продавця. Здавання товару здійснюється комісією за участю представників обох сторін за наявності документів, передбачених п. 4.3. контракту.

Відповідно до ст.8 контракту у випадку виникнення спірних питань, у вирішенні яких сторони не можуть досягти єдиної думки, сторона-позивач залишає за собою право звернутись до Міжнародного Комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій Палаті України, рішення якого є остаточним та не підлягає оскарженню, або до господарського суду Хмельницької області (Україна) за вибором сторони. Всі витрати, пов'язані з судовим процесом, несе винувата сторона. Контракт буде регулюватись та тлумачитись у відповідності до норм матеріального та процесуального права за місцем знаходження відповідача.

Строк дії контракту - з моменту його підписання, в тому числі за допомогою факсимільного зв'язку, до моменту виконання всіх умов контракту. Всі витрати та платежі, включаючи митні платежі, а також витрати по укладенню та виконанню даного контракту, на території України оплачує продавець, а на території Польщі оплачуються покупцем.

Документи, в тому числі і договір, які підписані та передані факсимільним звязком, мають однакову юридичну силу для обох сторін. (ст. 9 контракту).

Контракт від 26.08.2008р. підписаний представниками сторін та скріплений печаткою відповідача.

Наказом-дорученням виплати в валютному обороті від 28.08.2008р. позивачем перераховано відповідачу 30000 євро згідно із контрактом від 26.08.2008р. згідно із пунктом 70.

Згідно виписки банку від 01.09.2008р. кошти в сумі 30000 євро, що еквівалентно сумі 214226,28 грн., надійшли на рахунок ТОВ „Райські сади Проскурова” в якості експортних надходжень.

Згідно листа кооперативного банку в Наленчові від 02.06.2011 р. №PGK-R-KS-/1274/2011, зазначений банк повідомляє, що останній не зобов'язаний архівувати документи, що були представлені клієнтом, які підтверджують призначення засобів, оскільки не несе відповідальності за його фінансові дії. Також згідно листа банк підтверджує, що в період з серпня по грудень 2008 року виконано наступні перекази пана ОСОБА_1 до фірми "Райські сади Проскурова" Україна:

- 28.08.2008 р. сума: 30000 євро - за контрактом від 26.08.2008 р. згідно з пунктом 70;

- 30.09.2008 р. сума: 29000 доларів США за контрактом від 29.09.2008 р. - передоплата за саджанці фруктових дерев;

- 15.10.2008 р. сума: 20000 Євро за контрактом від 29.09.2008 р. - передоплата за саджанці фруктових дерев;

- 07.11.2008 р. сума: 3900 доларів США за контрактом від 29.09.2008 р. - передоплата за саджанці фруктових дерев.

Вказаним листом повідомляється, що вищезазначені суми були надіслані на Україну до Банку "КРЕДО банк" на рахунок №2600301027273 згідно наданих позивачем контрактів та розпоряджень. переказами надсилали згідно з дорученням та представленими документами.

Крім того, до сьогоднішнього дня банк в Налєнчові не отримав підтверджень на отримання позивачем жодних товарів згідно вищезазначених назв переказів від банку бенефіціанта, ні жодного повернення готівки за нереалізовані контракти.

Після отримання з банку сторони бенефіціара підтвердження про отримання вищезазначеної суми, не надходила жодна інформація або питання, які стосувалися б змін або уточнення призначення переказаних грошей.

Відповідно до листа кооперативного банку в Наленчові від 21.06.2011 р. №PGK-R-KS./1292/2011, зазначений банк повідомляє, що останній в період з 2008 року до цього моменту виконав з рахунків позивача наступні валютні перекази:

1) на рахунок підприємства ДП "Глорія" Україна (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша):

- 21.04.2008р. сума 19 000,00 Євро - передоплата за яблука "Golden Delicius Reinders" згідно фактури № 74 (договір купівлі-продажу №12 від 26.03.20008р.);

- 21.04.2008р. сума 10 000,00 дол. США - передоплата за яблука "Рубін" згідно фактури № 75 (договір купівлі-продажу №11 від 26.03.2008р.);

- 09.06.2009р. сума 3000 Євро - передплата за контрактом від 09.06.2009р. (контракт від 09.06.2009р.);

- 17.06.2008р. сума 4000 Євро - передоплата за контрактом від 09.06.2009р. (контракт від 09.06.2009р.);

2) на рахунок підприємства ТОВ "Райські сади Проскурова" Україна (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша):

- 28.08.2008р. сума 30 000,00 Євро - за контрактом від 26.08.2008р. згідно з пунктом 70 (контракт від 26.08.2008р.)

- 30.09.2008р. сума 29 000,00 доларів США за контрактом від 29.09.2008р. - передоплата за саджанці фруктових дерев згідно з контрактом від 29.09.2008р. (контракт від 29.09.2008р.);

- 15.10.2008р. сума 20 000,00 Євро за контрактом від 29.09.2008р. переоплата за саджанці фруктових дерев з контрактом від 29.09.2008р. (контракт від 29.09.2008р.);

- 07.11.2008р. сума 3 900,00 Євро за контрактом від 29.09.2008р. передоплата за саджанці фруктових дерев за контрактом від 29.09.2008р. (контракт від 29.09.2008р.).

Вищезазначені суми були надіслані на Україну до банку "КРЕДО Банк" на рахунки вищезгаданих підприємств згідно з наданими позивачем контрактами і розпорядженнями.

До сьогоднішнього дня банк не отримав підтверджень на отримання позивачем жодних товарів згідно вищезазначених назв переказів від банку бенефіціанта, ні жодного повернення готівки за нереалізовані контракти.

Також, банк повідомляє, що на рахунки клієнта банку розплідника Фруктових Дерев інж. ОСОБА_11 не надходили жодні суми з підприємства ДП "Глорія" за контракти від: 26.03.2008р., 10.06.2008р., 01.08.2008р., 09.02.2009р., 15.03.2010р. З підприємства ТОВ "Райські сади Проскурова" Розплідник Фруктових Дерев інж. ОСОБА_11 отримав суми згідно з контрактом від 04.11.2008р.:

- 11.02.2009р. - 3630 Євро;

- 25.02.2009р. - 3500 Євро.

Із вищенаведеного слідує, що від позивача ОСОБА_1 до відповідача ТОВ „Райські сади Проскурова” надійшли кошти в іноземній валюті 30000 євро, які в еквіваленті до національної валюти України становлять 214226,28 гривень.

Оскільки відповідач не виконав свої зобовязання за контрактом від 26.08.2008р. належним чином, не поставив позивачу товар, а саме: яблука сорту „Рубін” в кількості 120 тис. кг. на суму 30000 євро, позивачем на адресу відповідача направлено претензійне повідомлення №2 від 01.04.2011 р. з вимогою повернути передоплату в розмірі 214226,28 гривень не пізніше 7-ми днів від дати отримання претензійного повідомлення. Вказана претензія надіслана відповідачу, про що свідчить поштова квитанція.

Неповернення відповідачем попередньої оплати в розмірі 214226,28 гривень стала підставою для позивача звернутись до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем в обґрунтування своїх заперечень по контракту від 26.08.2008р. на поставку яблук „Рубін”, подано інший контракт (засвідчена копія), датований „26” серпня 2008 року, м. Хмельницький, відповідно до п. 1.1 якого відповідач - ТОВ „Райські сади Проскурова” зобов'язався продати, а позивач ОСОБА_1, прийняти та оплатити продукцію сільськогосподарського призначення озимий ріпак "Чорний велетень" на умовах, викладених у даному договорі.

З урахуванням додатку від 02.07.2009 р. до контракту від 26.08.2008р. загальна кількість товару складає 108000 кг., ціна товару становить 0,28 євро з тонну. Загальна вартість товару, що продається, становить 30000 євро.

Відповідно до наданого відповідачем контракту від 26.08.2008р. на озимий ріпак „Чорний велетень”, із врахуванням змін, внесених додатком від 02.07.2009р., сторони передбачили (п.п. 2.4 ), що здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками покупця і продавця на складі продавця за адресою: Хмельницький район, с. Розсоша, а також п. 2.4.1, в якому визначено, що товар вважається прийнятим за кількістю - згідно з кількістю, зазначеною в накладній.

Датою передачі вважається дата одержання товару покупцем на складі продавця (п. 2.5 додатку), право власності на товар зберігається за продавцем до моменту прийняття товару покупцем та оформлення документів, вказаних в п. 2.4 - 2.5 даного контракту (п. 2.6 додатку), право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару та оформлення документів, вказаних в п. 2.4 - 2.5 даного контракту (п. 2.7 додатку).

Пунктом 6.1 контракту визначено валюту платежу євро.

Відповідно до п.6.2, 6.3, розрахунки за цим контрактом проводяться в грошовій формі шляхом банківського переказу покупцем продавцю до відвантаження продукції. Покупець зобов'язаний здійснити авансовий платіж продавцю в розмірі 100% від суми, зазначеної в п. 5.2 не пізніше 5 (п'яти) банківських днів від дати виставляння рахунку-фактури (інвойсу) на попередню оплату. Датою оплати вартості партії продукції вважається дата надходження коштів на валютний рахунок продавця в обсязі 100% від вартості партії продукції.

Пунктом 7 контракту „Умови приймання-передачі”, не зміненим додатком від 02.07.2009 р., сторони погодили, що продавець передає покупцю на продукцію, що поставляється, рахунок-фактуру, сертифікати якості, сертифікати походження та накладні. Приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється відповідно до накладної (інвойсу). Місцем передачі продукції вважається місце передачі перевізнику чи безпосередньо покупцю. При постачанні автомомбільним транспортом представник покупця надає продавцю належним чином оформлене доручення.

Як передбачено п. 8.1 контракту, продавець зобов'язаний поставити покупцю продукцію на умовах, викладених у цьому контракті, та виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення продукції за межі митного кордону України, а покупець відповідно до п.8.2 контракту зобов'язаний прийняти продукцію на умовах, визначених у цьому контракті, та оплатити повну вартість продукції на умовах, визначених у даному договорі.

Усі банківські комісії, повязані із виконанням даного договору, на території України оплачує продавець, а за межами України покупець (п. 8.3 контракту).

Як вбачається з п. 11.3 контракту, він діє без зазначення строку. Вказаний контракт від 26.08.2008р. та додаток від 02.07.2009р. підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Із наданого відповідачем в матеріали справи акту передачі-приймання від 27.07.2009 р. вбачається, що представником відповідача в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та представником покупця ОСОБА_1, складено акт на предмет передачі озимого ріпаку "Чорний велетень" в кількості 267000 кг на суму 517106,67 грн.

Здача-приймання проводиться за адресою: Хмельницький район, с. Розсоша. Актом зафіксовано, що сторони претензій одна до одної не мають. Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до накладної №95 від 27.07.2009 р. позивачем отримано від відповідача озимий ріпак "Чорний велетень" в кількості 267 000 кг по ціні 1,94 грн. за 1 кг на загальну суму 517 106,62 грн.

Таким чином, відповідач, посилаючись на вказані вище докази, стверджує, що зобов'язання згідно проведеної позивачем попередньої оплати на підставі наданих платіжних доручень, виконані ТОВ „Райські сади Проскурова” у повному об'ємі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Із наявного в матеріалах справи контракту від 26.08.2008р. слідує, що останній має ознаки зовнішньоекономічного контракту на проведення експорту продукції за межі території України. Метою укладення останнього є здійснення між сторонами підприємницької діяльності, оскільки за умовами даного контракту відповідача взяв на себе обовязки продати, позивач придбати товар, а саме: яблука сорту „Рубін” по ціні 0,25 євро за кг в кількості 20000 кг загальною вартістю 30 тис. євро

Судом зважається на те, що на час укладання зазначеного договору позивач зареєстрований платником ПДВ ЄС з номером податкової ідендифікації - ПЛ НОМЕР_1.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами, за своїм характером являються господарськими (виникли з господарського договору) і відповідно до ст. 1 ГК України є предметом його регулювання.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу.

Згідно ч.1. ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу із врахуванням особливостей, передбачених для укладення договорів поставки та зовнішньоекономічних контрактів.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі продажу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої з нього грошової суми.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що у покупця право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (на його розсуд) виникає одночасно зі спливом встановленого договором строку для передачі товару (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 р. у справі № 42/52).

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В контракті від 26.08.2008р. на поставку яблук „Рубін” визначено дату поставки товару, а саме: не пізніше 20-ти днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.1 контракту), але в будь-якому випадку не пізніше 04.11.2009 р. (п. 4.1 контракту).

Відповідачем не подано суду доказів, які б підтвердили поставку позивачу яблук сорту „Рубін” в обумовленій кількості у вказані в договорі строки.

Натомість, позивачем було проведено попередню оплату в сумі 30000 євро, що підтверджується наказом-дорученням виплати в валютному обороті від 28.08.2008р., яка отримана відповідачем в сумі 30000 євро в еквіваленті 214226,28 грн. згідно банківської виписки від 01.09.2008р.

Дане свідчить про визнання та схвалення сторонами умов укладеного контракту від 26.08.2008р., зокрема його виконання з боку позивача, та існування між сторонами господарських відносин купівлі-продажу.

При цьому судом враховано, що рахунок відповідача у ХФ ВАТ „Кредобанк” №2600301027273 передбачає можливість зарахування платежів як в гривнях, так і в доларах та в євровалюті, без обмежень.

За таких обставин, судом враховується, що перерахування позивачем 30000 євро як попередня оплата згідно із контрактом від 26.08.2008р., та відповідно прийняття відповідачем зазначених вище грошових коштів за даним платежем, є схвалення сторонами здійснення такої оплати саме в євровалюті.

Також відповідач на вимогу позивача (претензійне повідомлення №2 від 01.04.2011 р.) грошові кошти в сумі 214226,28 грн. не повернув.

Відповідач вказує на те, що кошти в сумі 30000 євро надійшли на рахунок ТОВ „Райські сади Проскурова” як попередня оплата по контракту від 26.08.2008р. про поставку озимого ріпаку в кількості 108000 кг на суму 30000 євро, і даний контракт виконаний з боку відповідача. На підтвердження цього відповідач надав суду накладну від 27.07.2009р. та акт передачі-приймання від 27.07.2007р. із відміткою про те, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ „Райські сади Проскурова” 267000 кг озимого ріпаку „Чорний велетень” на суму 517106,67 грн.

Вищенаведені доводи відповідача судом не приймаються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються наступним:

Із змісту наданих суду листів кооперативного банку в Наленчові від 02.06.2011 р. №PGK-R-KS-/1274/2011; від 21.06.2011 р. №PGK-R-KS./1292/2011 слідує, що кошти в сумі 30000 євро були перераховані згідно контракту від 26.08.2008р. за відсутності будь-яких посилань на озимий ріпак.

Крім того, банк повідомив інформацію про те, що до сьогоднішнього дня (станом на 21.06.2011р.) банк не отримав підтверджень на отримання позивачем жодних товарів згідно вищезазначених назв переказів від банку бенефіціанта, ні жодного повернення готівки за нереалізовані контракти.

Згідно п.4.1 „Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”, затвердженого постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 р. №216 уповноважений банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунки банку та бенефіціарів на підставі отриманих повідомлень.

При цьому, з врахуванням п. 4.3 даного Положення, в разі, якщо в призначенні платежу вказана помилкова інформація уповноважений банк бенефіціара звертається до банку, що обслуговує платника, та/або до бенефіціара для з'ясування цього реквізиту в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку.

Зміст листа кооперативного банку в Наленчові від 02.06.2011 р. №PGK-R-KS-/1274/2011, свідчить проте, що до кооперативного банку не надходила жодна інформація або питання, які стосувалися б змін або уточнення призначення переказаних грошей.

Однак переказ здійснювався згідно доручень та представлених документів позивача (контракту, договору, фактури, тощо), які відповідно до законодавства республіки Польща не зберігаються у банку (архівуються). Отже, лише у разі отримання контракту, умовами якого б було зазначено „купівля-продаж озимого ріпаку”, кооперативний банк в Наленчові здійснював би переказ грошових коштів за кордон Європейської Спільноти саме з призначенням платежу передоплата озимий ріпак. Натомість, така інформація банком суду не надана.

Не доведено жодними доказами звернення уповноваженого банку бенефіціара безпосередньо до самого бенефіціару для з'ясування цього реквізиту в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку.

Листом від 22.06.2011 р. №22.06-9366/11 публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернуло увагу суду на те, що на банк не покладено функції контролю виконання умов контрактів клієнтів, правильності заповнення SWIFT повідомлень та їх відповідності будь-яким іншим документам, підписаних сторонами спільно чи одноособово.

Представник центральної філії ПАТ "Кредобанк" в судовому засіданні 30.06.2011 р. пояснив, що для зарахування коштів банку не обов'язкова наявність реквізитів призначення платежу, та в разі існування розбіжностей реквізитів призначення платежу банк не зобов'язаний з'ясовувати причину останніх.

Натомість, ПАТ „Кредобанк” на вимогу суду були подані: контракт від 26.08.2008р. на поставку 108000 кг озимого ріпаку „Чорний велетень” на суму 30000 євро, а також додаток від 02.07.2009р. із відповідним SWIFT повідомленням про перерахування коштів.

При цьому, представник банку в судовому засіданні підтвердив інформацію відповідача про те, що саме ТОВ „Райські сади Проскурова” надало банку копії контракту від 26.08.2008р. та додатку від 02.07.2009р. на підтвердження попередньої оплати.

Із врахуванням вищевикладеного, надані банком угоди (контракт та додаток) не можуть розцінюватись судом як такі, згідно із якими відбулося перерахування 30000 євро попередньої оплати.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що кошти в сумі 30000 євро надійшли на рахунок товариства як попередня оплата по контракту від 26.08.2008р. на поставку позивачу 267000 кг озимого ріпаку „Чорний велетень” на суму 517106,67 грн.

Згідно із умовами контракту (п.п. 6.3) передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити авансовий платіж продавцю в розмірі 100% від суми, зазначеної в п. 5.2 не пізніше 5 (п'яти) банківських днів від дати виставляння рахунку-фактури (інвойсу) на попередню оплату.

Тобто, лише у разі наявності рахунку відповідача виникає обов'язок позивача щодо здійснення авансованого платежу. Натомість, відповідач не надав суду рахунок на оплату, який передбачено п. 6.3 контракти, а також докази про їх направлення позивачу. Із усних пояснень представників відповідача в судовому засіданні вбачається, що рахунки на поставку ріпаку не виставлялись.

Пунктом 7 контракту „Умови приймання-передачі”, не зміненим додатком від 02.07.2009 р., сторони погодили, що продавець передає покупцю на продукцію, що поставляється, рахунок-фактуру, сертифікати якості, сертифікати походження та накладні. Приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється відповідно до накладної (інвойсу). Місцем передачі продукції вважається місце передачі перевізнику чи безпосередньо покупцю. При постачанні автомобільним транспортом представник покупця надає продавцю належним чином оформлене доручення.

Суд ухвалою від 17.05.2011р. зобовязував відповідача надати для огляду в засіданні вказані документи, а саме: сертифікати якості, сертифікати походження на кожну партію товару - ріпак озимий „Чорний велетень”, доручення на отримання товару.

Вказані документи також не були подані позивачем на вимогу суду із посиланням на їх відсутність.

При цьому, представник позивача в судовому засіданні та у поданих письмових поясненнях повідомив суд про те, що „27” липня 2009 року ОСОБА_1 не отримував 267000 кг озимого ріпаку „Чорний велетень”, оскільки в цей час знаходився за межами України.

На підтвердження цього, суду надано засвідчену копію паспорта ОСОБА_1 (із перекладом українською мовою) серія НОМЕР_2, виданого 26.05.2006р. Люблінським воєводством. Згідно відміток про перетин митного кордону України зазначено: „дата в`їзду в Україну 16.07.2009р., виїзду з України 22.07.2009р.”, наступний запис: „дата в`їзду в Україну 02.08.2009р., виїзду з України 06.08.2009р.”.

Позивач також повідомив суд про те, що будь-яких доручень іншим особам на отримання озимого ріпаку від ТОВ „Райські сади Проскурова” в с. Розсоша Хмельницький район, ОСОБА_1 на видавав. Таке доручення також не було надано відповідачем.

Судом також приймається до уваги, що ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність на території Польщі, м. Люблін, офіційного представництва або зареєстрованої філії відповідно до вимог Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” в Україні, за твердженням представника позивача, не має.

Судом також прийнято до уваги, що п. 8.1 контракту на поставку озимого ріпаку передбачено, що продавець зобов'язаний поставити покупцю продукцію на умовах, викладених у цьому контракті, та виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення продукції за межі митного кордону України, Усі банківські комісії, повязані із виконанням даного договору, на території України оплачує продавець, а за межами України покупець (п. 8.3 контракту).

Із змісту даного пункту вбачається, що передача ріпаку передбачала його переміщення через митну територію України.

Натомість, Хмельницька митниця на вимогу суду надала інформацію (лист від 01.06.2011р. за вих.№10/2-13/3325) про те, що згідно електронної бази даних Хмельницької митниці ТОВ „Райські сади Проскурова”, митне оформлення товару „ріпак” в період з 01.01.2008р. по 26.05.2001р. в зоні діяльності Хмельницької митниці не проводило.

Крім того, Головне управління статистики в Хмельницькій області надало інформацію за виз.№08-01-107/206 від 01.06.2011р. про те, що звіти ТОВ „Райські сади Проскурова” за формою №37-сг „збирання врожаю та проведення інших польових робіт” за вересень-жовтень 2008р., за липень листопад 2009р., звіт за формою №21-заг „реалізація сільськогосподарської продукції” за січень липень 2009 р. до органів статистики останнім не подавалась. Із наявного у справі звіту „реалізація сільськогосподарської продукції за 2009 рік” відсутня інформація про реалізацію товару „зерно ріпаку” в 2009 році.

Встановлені судом факти та добуті в ході розгляду справи докази оцінюються судом критично та не спростовують доводи позивача про те, що попередня оплата проведена за яблука „Рубін” відповідно до контракту від 26.08.2008р.

Натомість, доводи відповідача про проведення попередньої оплати за ріпак озимий „Чорний велетень” згідно наявних у справі: контракту від 26.08.2008р., додатку від 02.07.2009р., судом до уваги не приймаються, оскільки спростовані вищевикладеними фактами та доказами.

Надані відповідачем докази про передачу ріпаку, а саме по накладні від 27.07.2009р. та акту передачі-приймання від 27.07.2007р. оцінюються судом критично.

Судом також враховується, що укладання господарських договорів, у відповідності з п. 1 ст. 181 ГК України, допускається у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а підпис шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення давнього виду договорів.

Доводи відповідача проте, що договір від 26.08.2008р., предметом якого є купівля-продаж яблук „Рубін” на суму 30000 євро між сторонами не укладався, також не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

В даному випадку судом враховується, що зазначений вище контракт укладався факсимільним зв'язком та згідно абзацу 6 ст. 9 контракту передбачає те, що останній підписаний та переданий факсимільним зв'язком має однакову юридичну силу для обох сторін.

Відповідно до пункту 3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Натомість, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту укладення договору від 26.08.2008 року, предметом якого є купівля - продаж яблук „Рубін” на загальну суму 30000 євро, за допомогою факсимільного зв'язку.

Із пояснень позивача вбачається, що належним чином засвідчена копія договору, який міститься в матеріалах справи, зроблена з факсимільного оригіналу, який на час звернення до суду не зберігся.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно вимог ст.198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Судом взято до уваги те, що позовні вимоги заявлені в національній валюті України - гривні та відповідають офіційному курсу національної валюти до іноземної валюти (ЄВРО) на день виконання грошового зобов'язання щодо перерахування попередньої оплати за контрактом від 26.08.2008р., що підтверджується банківською випискою від 01.08.2008р. та довідкою ПАТ "Кредобанк".

При цьому, судом враховано, що навіть у разі коригування суми позову відповідно до курсу євро станом на час винесення рішення або на час виникнення обов'язку щодо повернення суми попередньої оплати, останнє не призведе до зменшення позовних вимог.

Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів сторін, зокрема такий спосіб як примусове виконання обов'язку в натурі. При цьому, норми даних кодексів не містять жодних обмежень, в тому числі до резидентів чи нерезидентів, щодо звернення останніх з вимогами стягнення заборгованості в національній валюті.

Отже доводи відповідача проте, що оскільки позовні вимоги заявлені у національній валюті, то останнє є односторонньою зміною умов договору судом до уваги не приймаються з огляду на те, що звернення до суду з вимогою про стягнення коштів в національній валюті не є за своєю правовою природою односторонньою зміною умов договору, а є лише обраний позивачем спосіб захисту, що не забороняється чинним законодавством України.

Посилання відповідача на п.7 Декрету КМ України №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” суд вважає безпідставним, оскільки даний Декрет встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, а не регулює питання, пов'язані з обраними сторонами способами захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, судом враховано, що договором від 26.08.2008р. сторони не погоджували виконання відповідачем зобов'язань саме в іноземній валюті, будь-яких застережень про сплату коштів в національній валюті України, в договорі не зазначено.

Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що погодження сторонами застосування гривні, відповідає їх правам, тому предявлення позивачем позовних вимог у гривнях не суперечить чинному законодавству.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд критично відноситься до висновку спеціаліста №47Т від 24.06.2011 р., оскільки даний висновок спеціаліста проведений на замовлення відповідача без наявності оригіналу контракту від 26.08.2008р., та не є судовою експертизою в розумінні ст.41 ГК України. При цьому, навіть висновки судового експерта для господарського суду не є обов'язковими і оцінюються судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.

Із наданих пояснень позивача слідує, що контракт від 26.08.2008р. на придбання у ТОВ „Райські сади Проскурова” яблук сорту „Рубін” був надісланий відповідачем позивачу факсимільним звязком, тому за всі графічні неточності, які могли бути в нього внесені, несе відповідальність саме відповідач. Крім того, зазначає, що позивачу немає необхідності якимось-чином підробляти контракт, який позивачем виконаний в повному обсязі.

Натомість, виходячи із наявних у справі доказів та встановлення фактів суд вважає, що у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати в сумі 30000 євро, що еквівалентно сумі 214226,28 грн. Наданий відповідачем висновок спеціаліста №47-Т від 24.06.2011 р. не спростовує доводи позивача щодо перерахування суми попередньої оплати.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази в сукупності та враховуючи факт виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати в сумі 214226,28 грн. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення судом прийнято до уваги, що письмові докази надані в матеріали справи в належним чином засвідчених копіях, що не суперечить п.2 ст.36 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у звязку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИРІШИВ:

Позов Адама ОСОБА_1, Польща, м. Люблін (платник ПДВ ЄС ПЛ НОМЕР_1, NIP НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Райські сади „Проскурова”, с. Розсоша Хмельницького району про стягнення 214226,28 грн. попередньої оплати задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Райські сади Проскурова”, с. Розсоша Хмельницького району (код ЗКПО 36016591) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, за номером Податкової Ідентифікації - ПЛ НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок №НОМЕР_3 у Хмельницькому відділенні АКБ „Кредобанк”, м. Хмельницький) 214226,28 грн. (двісті чотирнадцять тисяч двісті двадцять шість гривень 28 коп.) попередньої оплати, 2 142,27 грн. (дві тисячі сто сорок дві гривні 27 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяВ.В. Магера

Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2011р.

Віддруковано 3 прим.:

1-до матеріалів справи

2-позивачу;

3-відповідачу.