Рішення № 16717034, 05.07.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2011 р.Справа № 22/5025/888/11 за позовом Приватного агропромислового підприємства "Таурус", м. Чортків Тернопільської області

до Фермерського господарства "Поділля-Агро", с. Писарівка Волочиського району Хмельницької області

про стягнення 130769,01 грн., з яких 128299,50 грн. - сума основного боргу, 673,32 грн. - 3% річних, 1796,19 грн. - індекс інфляції

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю від 05.05.2011 р.

відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю від 11.01.2011 р.

Рішення приймається 05.07.2011 року, оскільки в судовому засіданні 20.06.2011 р. та 06.06.2011 р. оголошувалась перерва.

Повне рішення складено та підписано 05.07.2011р.

Суть спору: позивач приватне агропромислове підприємство "Таурус" звернулося з позовом до суду про стягнення з Фермерського господарства "Поділля-Агро" 130769,01 грн., з яких 128299,50 грн. сума основного боргу, 673,32 грн. три процента річних, 1796,19 грн. індекс інфляції, в обґрунтування якого зазначає, що згідно усної домовленості між сторонами позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності, а саме пшеницю кількістю 1180,1 центнерів на загальну суму 128299,50 грн., що підтверджується накладними №53 від 11.08.2008р., №75 від 02.09.2008р., однак, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 128299,50 грн., що стало підставою для останнього нарахувати відповідачу до сплати три процента річних та індекс інфляції та звернутися до суду з даним позовом. Також, позивач зазначає, що 14.02.2011р. ПАП "Таурус" надіслало ФГ "Поділля-Агро" вимогу щодо перерахування в семиденний строк з дня отримання даної вимоги заборгованості в сумі 128299,50 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 18.02.2011р., однак залишена без відповіді та задоволення.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем подано до суду копії накладних №53 від 11.08.2008р., №75 від 02.09.2008р., довіреностей від 11.08.2008р., від 22.08.2008р., податкових накладних від 11.08.2008р. №17, від 02.09.2008р. №19, вимоги від 14.02.2011р.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Представник відповідача подав суду відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги визнає частково в сумі 93092,50 грн. та підтверджує, що згідно накладної №53 від 11.08.2008р. відповідач одержав пшеницю кількістю 809,5 центнерів, за яку станом на час розгляду справи не розрахувався. Натомість суму в розмірі 35207,00 грн. відповідач не визнає, оскільки пшеницю в кількості 370,6 центнерів згідно накладної №75 від 02.09.2008р. не одержував. При цьому, пояснює, що 21.08.2008р. голова ФГ "Поділля-Агро" Гудима Н.Г. одержала від директора ПАП "Таурус" грошові кошти в сумі 21810,50 грн. Подалі, ПАП "Таурус" оформило накладну №75 від 02.09.2008р. на отримання ФГ "Поділля-Агро" більшої кількості зерна пшениці ніж зазначено у довіреності від 22.08.2008р. (330 ц), а саме 370,60 центнерів, відповідно збільшивши суму боргу з 114903,00 грн. до 128 299,50 грн. Цей факт підтверджується змістом претензії від 31.08.2010р., надісланої на адресу ФГ "Поділля-Агро" за підписом керівника ПАП "Таурус". Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 16.11.2009р. скасовано рішення Волочиського районного суду від 22.09.2009р. в частині позовних вимог ОСОБА_3 до фермерського господарства "Поділля-Агро" про стягнення 114903,00 грн. боргу за договором позики, 14759,54 грн. витрат внаслідок інфляції, 2010,80 грн. трьох відсотків річних і в задоволені позову в цій частині відмовлено. Таким чином, відповідач робить висновок про те, що накладна №75 від 02.09.2008р. та довіреність ФГ "Поділля-Агро" від 22.08.2008р. являються бухгалтерськими документами, якими фактично оформлено удаваний правочин купівлі-продажу зерна пшениці в кількості 370,6 центнерів. За таких обставин, відповідач вважає, що він зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в сумі 21810,50грн., які він одержав від останнього 21.08.2008р. Враховуючи те, що відповідачем фактично визнається загальна сума заборгованості в розмірі 114903,00 грн. (93092,50 грн. + 21810,50 грн.) сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції становить 116511,64 грн. (114903,00 х 101,4%)=116511,64 грн., три процента річних становить 604,42 грн. (114903,00 х 3% х 64/365).

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи приватне агропромислове підприємство "Таурус" зареєстровано як юридична особа за адресою: 48500, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Князя Володимира Великого, 8А, код 31274736.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Фермерське господарство "Поділля-Агро" зареєстровано як юридична особа за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, с. Писарівка, код 32810281.

У відповідності до накладної №53 від 11.08.2008р. на суму 93092,50 грн. відповідач, згідно довіреності від 11.08.2008р. отримав від приватного агропромислового підприємства "Таурус" товарно-матеріальні цінності, а саме пшеницю кількістю 809,50 центнерів.

Вказані вище накладні підписані представниками сторін.

Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим у нього, на думку позивача, наявна заборгованість перед приватним агропромисловим підприємством "Таурус" у розмірі 128299,50 грн.

З підстав існування у відповідача заборгованості за отриманий товар позивач надіслав ФГ "Поділля Агро" вимогу від 14.02.2011р. з проханням в семиденний термін з дня отримання вимоги сплатити борг в сумі 128299,50 грн. З наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вказана вимога була отримана відповідачем 18.02.2011р., однак залишена без відповіді та задоволення.

В зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості в повному розмірі та в добровільному порядку за накладними №53 від 11.08.2008р., №75 від 02.09.2008р. позивач нарахував до сплати відповідачу індекс інфляції в сумі 1796,19 грн., три процента річних в розмірі 673,32 грн. та звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 22.09.2009р. у справі №2-495/09 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, фермерського господарства "Поділля-Агро" про стягнення боргу за договором позики задоволено. Вирішено стягнути з фермерського господарства "поділля-Агро" на користь ОСОБА_3 114903 грн. боргу за договором позики, 14759,54 грн. витрат внаслідок інфляції, 2010,80 грн. три процента річних. ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_4. про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 16.11.2009р. рішення Волочиського районного суду від 22.09.2009р. в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Поділля-Агро" про стягнення боргу за договором позики скасовано, в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті частині рішення залишено без змін.

Так, під час перегляду в апеляційному порядку рішення місцевого суду було встановлено, що договір позики між ОСОБА_3. та ФГ "Поділля-Агро" не укладався, позивач не є позикодавцем, а борг виник між сторонами у зв'язку з передачею ПАП "Таурус" відповідачу - ФГ "Поділля-Агро" зерна пшениці. Також в своїх поясненнях в апеляційному суді ОСОБА_3 підтвердив, що ним особисто гроші голові ФГ "Поділля-Агро" ОСОБА_4. не передавалися. Борг є наслідком не проведених розрахунків між фермерським господарством "Поділля-Агро" та ПАП "Таурус", власником і засновником якого є ОСОБА_3

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави звільнення обставин від доказування у розгляді господарського спору. Зокрема, відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського спору під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, позивач передав відповідачу товар, останній прийняв його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем дотримані всі вимоги, передбачені ст.530 Цивільного кодексу України, що підтверджується претензією від 14.02.2011р., доказами її надсилання відповідачу та отримання останнім 18.02.2011р. (поштове повідомлення про вручення від 18.02.2011р.). Таким чином, у позивача виникло право вимагати від відповідача оплатити вартість отриманого товару в судовому порядку. При цьому, судом враховується позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2010 р. по справі №15/2385, згідно якої положення ч.1 ст. 692 ЦК України встановлюють подію, з настанням якої пов'язане виникнення обов'язку щодо оплати, а не строк чи термін здійснення такої оплати.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Наявна в матеріалах справи накладна №53 від 11.08.2008р. на суму 93092,50 грн. свідчить про отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей на суму 93092,50 грн., що не заперечується сторонами.

При цьому позивачем не доведено факт приймання-передачі відповідачем пшениці за накладною №75 від 02.09.2008р. на суму 35207,00 грн., оскільки з наявних в матеріалах справи претензії від 31.08.2010 р. та заперечень на апеляційну скаргу директора ПАП "Таурус", які надавались в процесі розгляду цивільної справи, вбачається, що позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 21810,50грн., а не товар - пшеницю на суму 35 207,00 грн. Вказане не спростовано представником позивача в судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема не надано товаро-транспортних накладних, які б свідчили про відвантаження саме відповідачу 370 ц. пшениці.

Відповідач у відзиві на позов також зазначив, що товар за накладною №75 від 02.09.2008 р. останній не отримував, натомість були отримані грошові кошти в сумі 21810,50 грн. під які, в забезпечення виконання зобов'язання, була виписана накладна на суму більшу отриманих коштів. Представник позивача в судовому засіданні не спростував та не заперечив проти доводів відповідача.

Також судом враховано, що довіреність виписана на 330 ц., а накладна №75 від 02.09.2008 року містить посилання на кількість товарно-матеріальних цінностей 370,60 ц., що є більшою ніж вказано в довіреності.

Крім того, відповідач стверджує, що підпис на вказаній вище накладній не належить голові ФГ "Поділля - Агро" ОСОБА_4.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, з врахуванням вище встановленого, позовні вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості за поставлені відповідачу товарно-матеріальні цінності підлягають задоволенню судом частково в сумі 93092,50 грн.

У позові в частині стягнення 35207 грн. заборгованості за поставлені відповідачу товаро-матеріальні цінності належить відмовити, в зв'язку тим, що останні заявлені безпідставно, за недоведеністю самого факту поставки ФГ "Поділля Агро" пшениці.

При цьому судом враховані позиції самого позивача та відповідача, проте, що за накладною №75 від 02.09.2008р. на суму 35207,00 грн. фактично не відбулося поставки товарно-матеріальних цінностей, а вказана накладна лише підтверджувала отримання грошових коштів в сумі 21810,50 грн. наданих відповідно до розписки від 21.08.2010 р. Дане твердження також не спростовано рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 16.11.2009 р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача індекс інфляції в розмірі 1796,19грн., розрахований за березень та квітень 2011р., а також три процента річних в розмірі 673,32 грн., розрахованих за період з 26.02.2011р. по 30.04.2011р. з врахуванням заборгованості в сумі 128299,50 грн. (при цьому, зазначає, що кінцевий термін оплати заборгованості, з врахуванням отримання відповідачем 18.02.2011р. вимоги, настав 25.02.2011р.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами повязаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

З врахуванням встановлення судом заборгованості відповідача в сумі 93092,50 грн., правомірним буде нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції саме на цю суму, тому за розрахунком суду з огляду на визначений позивачем період нарахування, три процента річних складатимуть 489,69 грн., індекс інфляції - 1303,30 грн.

За таких обставин суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 489,69 грн. та інфляційних в сумі 1303,30 грн., в решті частині відмовляє з огляду на безпідставність.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 94885,49 грн., з яких 93092,50грн. - основний борг, 1303,30грн. - індекс інфляції, 489,69 грн. три процента річних, яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам (72,56%).

Керуючись ст. 44, ст. 49, ст. 82, ст. 84-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного агропромислового підприємства "Таурус", м. Чортків Тернопільської області до Фермерського господарства "Поділля-Агро", с. Писарівка Волочиського району Хмельницької області про стягнення 130769,01 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Поділля-Агро" (Хмельницька область, Волочиський район, с.Писарівка, код 32810281) на користь Приватного агропромислового підприємства "Таурус" (48500, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Князя Володимира Великого, 8А, код 31274736) 93092,50 грн. (дев'яносто три тисячі дев'яносто дві гривні 50 копійок) основного боргу, 489,69 грн. (чотириста вісімдесят дев'ять гривень 69 копійок) три процента річних, 1303,30грн. (одну тисячу триста три гривні 30 копійок) інфляційних втрат, 948,86грн. (дев'ятсот сорок вісім гривень 86 коп.) державного мита та 171,24грн. (сто сімдесят одну гривню 24 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя С.В. Заверуха

Віддруковано 3 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу.

Повне рішення складено та підписано 05.07.2011 р.

Помічник судді Гураль Л.Л.