Рішення № 16680574, 27.01.2011, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-1021/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"27" січня 2011 р.

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Бондаренко О.В.

при секретарі Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду приватизації комунального майна Святошинського району м. Києва про визнання договору укладеним та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Фонду приватизації комунального майна Святошинського району м. Києва та просить суд визнати укладеним договір купівлі-продажу нежилих приміщень, загальною площею 31,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 між ОСОБА_1 та Фондом приватизації комунального майна Святошинського району м. Києва з моменту набрання рішенням законної сили, на умовах визначених договором, в редакції, запропонованій ОСОБА_1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що орендує зазначені нежилі приміщення з 2000 року на підставі договору оренди укладеного з держаним комунальним підприємством житлового господарства Ленінградського району, строк оренди до 30.12.2009 р. Приміщення передавалось для розміщення магазину продовольчих товарів. Договір було пролонговано до 01.04.2019 р. Позивач звернувся до Святошинської районної ради з проханням включити приміщення до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Святошинська районна у м. Києві рада своїм рішенням від 22.01.2008 року № 175 затвердила перелік обєктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу. Нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 32,7 кв. м., було включене до цього переліку під номером 23. Відповідач є органом приватизації на який покладено обовязок по підготовці та продажу обєктів малої приватизації. Для укладення договору купівлі-продажу позивач 16.11.2010 року надіслав на адресу відповідача два примірники договору купівлі-продажу нежитлових приміщень. Відповідач договір купівлі-продажу не підписав та залишив його без відповіді, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права на приватизацію.

В попередньому судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Позивач в попереднє судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник відповідача в попереднє судове засідання не зявився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Надіслав заяву в якій зазначив, що перебуває в стані припинення та просив провести розгляд справи за відсутності його представника і винести рішення у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст.174 ЦПК України. Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності законних для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 09.10.2000 року № 1512 було прийняте рішення про передачу нежитлового приміщення площею 30,8 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 в орендне користування Приватному підприємцю ОСОБА_1 для розміщення магазину продовольчих товарів.(а.с.9-копія розпорядження)

16.10.2000 року між Держаним комунальним підприємством житлового господарства Ленінградського району та ПП ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 200 нежитлового приміщення площею 30,8 кв. м. розташованого в АДРЕСА_2. Згідно пункту 1.4 строк дії договору оренди становить з 09 жовтня 2000 р. по 30грудня 2009 року. (а.с. 10-13-копія договору)

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про приватизацію держаного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка з сторін договору оренди надсилала заяву іншій стороні договору оренди про припинення його дії, а тому договір оренди від 16.10.2000 року продовжив свою дію до 01.04.2019 року.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 звернувся до Святошинської районної в м. Києві ради із заявою про включення приміщення до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Так, Рішенням Святошинської районної у м. Києві ради від 22.01.2008 року № 175 було затверджено перелік обєктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу. Серед іншого під пунктом 23 переліку було включено нежитлове приміщення загальною площею 32,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.-14-15- копія рішення та додаток до нього)

Згідно технічного паспорта Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» виготовленого 18.10.2010 року площа спірних нежитлових приміщень була уточнена та становить 31,1 кв. м., адреса будівлі також була уточнена: АДРЕСА_2.(а.с.16-18- копія технічного пасорту)

В матеріалах справи міститься висновок від 16.11.2010 року про ринкову вартість майна, який було виготовлено субєктом оціночної діяльності ТОВ «Українські інноваційні консультанти» - який має Сертифікат субєкта оціночної діяльності № 8998/09, виданий Фондом держаного майна України 16.10.2009 року, на замовлення фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) згідно з укладеним договором № 11/1-СВ від 12.11.2010 року, здійснив станом на 31.10.2010 року незалежну оцінку нерухомого майна нежитлового будинку загальною площею 31,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з метою приватизації шляхом викупу. Ринкова вартість обєкта оцінки станом на 31.10.2010 року з урахуванням ПДВ, складає: 142176 (сто сорок дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 00 коп. (а.с. 19-77- копія звіту про оцінку майна)

Згідно частин 1 та 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» підготовка обєкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації. Строк підготовки обєкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку обєктів, що підлягають приватизації.

Судом встановлено, що з метою укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень позивачем було передано для укладення відповідачу два примірники договору оренди, що вбачається з відмітки Фонду комунального майна Святошинського району м. Києва на договорі купівлі-продажу наявного в матеріалах справи. Договір було отримано відповідачем 16.11.2010 року під вхідним № 80/58. Позивач зазначив строк для підписання договору відповідачем до 01 грудня 2010 р. (а.с.79-81-копія договору)

Станом на час розгляду справи в суді відповідач не підписав договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень. В матеріалах справи міститься лист від 17.11.2010 року № 80/410 в якому відповідач зазначає, що укладення договору купівлі-продажу можливе лише після отримання свідоцтва про право власності на нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2. Оскільки Фондом не отримано свідоцтво, що нежиле приміщення по АДРЕСА_2 належить територіальній громаді Святошинського району, Фонд не має повноважень щодо підписання договору купівлі-продажу вказаного приміщення. (а.с.88-копія листа)

Згідно пункту 7 статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи відповідних місцевих рад. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та підконтрольними.

Згідно статті 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» продавцями обєктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи створені місцевими радами.

Органом приватизації, який було створено Святошинською районною у м. Києві радою є Фонд приватизації комунального майна Святошинського району м. Києва, який є відповідачем по справі.

В матеріалах справи міститься розпорядження Святошинської районної у м. Києві ради від 01.12.2010 року № 87-р згідно якого, рада вирішили припинити шляхом ліквідації Фонд приватизації комунального майна Святошинського району м. Києва. (а.с.87-копія рішення)

Згідно частини 4 статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи, що відповідач не припинив свою діяльність, а знаходиться в стані припинення він здатен мати права та виконувати обовязки.

Стаття 643 ЦК України передбачає, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Стаття 649 ЦК України передбачає, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень укладається на підставі рішення Святошинської районної у м. Києві ради від 22.01.2008 року № 175 то спір який виник між позивачем та відповідачем повинен вирішуватись в судовому порядку.

Згідно звіту про оцінку майна від 16.11.2010 року виготовленого ТОВ «Українські інноваційні консультанти» вартість нежитлового будинку загальною площею 31,1 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 становить 142176,00 грн. (а.с. 19-77- копія звіту про оцінку майна)

Згідно підпункту 1.3 Договору купівлі-продажу, запропонованого позивачем для укладення відповідачу, вартість нежитлових приміщень становить 142176,00 грн.

Позивачем було здійснено повну оплату вартості нежитлових приміщень, що вбачається з квитанції від 26.01.2011 року про оплату 142176,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача. (а.с.93-копія квитанції)

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 виконав всі залежні від нього дії для укладення з відповідачем договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень. Відповідач, як орган приватизації на який законом покладено обовязок по підготовці обєктів приватизації до продажу та укладенню договорів купівлі-продажу не має повноважень на вирішення питань по укладенню або не укладенню відповідних договорів купівлі-продажу. Власник майна, Святошинська районна у м. Києві рада, ще в 2008 році надала згоду на продаж спірних нежилих приміщень, а тому відповідач неправомірно ухиляється від укладення з позивачем договір купівлі-продажу нежилих приміщень. Фактично відповідач не визнає право власності позивача.

Ст. 328 ЦК України передбачається, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 345 ЦК України передбачається, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 392 ЦК України передбачається, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідач не визнає право власності позивача яке винило на підставі та в порядку встановленому законом позивач правомірно заявляє вимогу про визнання за ним права власності на спірні нежилі приміщення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання договору укладеним та визнання за позивачем права власності на майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 345, 392, 509, 626, 628, 629, 631, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 15, 60, 88, 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фонду приватизації комунального майна Святошинського району м. Києва про визнання договору укладеним та визнання права власності задовольнити.

Визнати укладеним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, загальною площею 31,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 між ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фондом приватизації комунального майна Святошинського району м. Києва (м. Київ, проспект Перемоги, 97, ЄДРПОУ 24736065) з моменту набранням рішенням законної сили, на умовах визначених договором, в редакції, запропонованій ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нежилі приміщення площею 31,1 (тридцять одна ціла одна десята) кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя