Рішення № 16665795, 26.05.2011, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 2-1638/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 року                               Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Музичук Н.Ю.

при секретарі Ярема Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК»до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення заборгованості по договору кредиту на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Рівненського міського суду знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК»до ОСОБА_1, згідно якого позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації його на прилюдних торгах та стягнути понесені ним судові витрати.

В обґрунтуваня позову, позивач покликається на те, що між Акціонерним комерційним банком „Індустріалбанк” правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство Акціонерний ОСОБА_3 «ІНДУСТРІАЛБАНК»та Приватним підприємством «Анкор»укладено договір кредитної лінії(в іноземній валюті) № КЛ/0800/07/07 від 20.06.2007 р., а також додаткові угоди до нього № 1 від 15.10.2008 р. та № 2 від 28.01.2009 р. Відповідно до умов кредитного договору Приватне підприємство «Анкор»зобов’язано:

- повернути Позивачу кредит у сумі 299 669,60 доларів США частинами шляхом сплати щомісячних платежів по 50 000 доларів США починаючи з 31.01.2010 року по 18.06.2010 року (п.п. 1.1, 4.1 кредитного договору);

- щомісячно, не пізніше 2-х робочих днів наступного місяця сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі: 14,5% річних, а при невиконанні п.4.14 кредитного договору 16,5% річних (п.п. 1.1, 4.6, 4.14 кредитного договору);

- за порушення строків повернення кредиту та процентів сплачувати пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу, але не більше подвійного розміру діючої облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання від суми заборгованості (п. 7.1 кредитного договору).

В забезпечення договірних зобов’язань між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір застави нерухомого майна (іпотеки) №КЛЗ/0800/12/07 від 20.06.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 20.06.2010 року за реєстровим № 3319.

Відповідно до умов договору іпотеки, в забезпечення вимог Позивача до Приватного підприємства «Анкор»за кредитним договором Відповідач передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: приміщення магазину господарської групи товарів, що знаходиться за адресою: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 36, загальною площею 398,89 кв.м, реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 2128737. Предмет іпотеки оцінено Сторонами по ринковій вартості на загальну суму 2403563,00 грн. без врахування ПДВ.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 992817 від 04.08.2003 р., видане виконавчим комітетом Рівненської міської ради, зареєстрованого в КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»04.08.2003 р., вказане майно належить Відповідачу, як власнику, на праві приватної власності.

ПП «Анкор»не виконало зобов’язання відповідно до умов кредитного договору, а саме: у встановлені кредитним договором строки не повернуло кредит у сумі 2165 974,09 грн. (що становить еквівалент 274 427,52 доларів США, за офіційним курсом НБУ на 02.08.2010р.), чим порушило зобов’язання. За порушення термінів повернення кредиту, Позивач на підставі п.7.1. кредитного договору нарахував пеню у розмірі 116876,43 грн. У зв’язку із невиконанням ПП «Анкор»зобов’язання за кредитним договором, у Позивача виникло право, для задоволення своїх вимог за кредитним договором, звернути стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку за договором іпотеки.

Згідно наданих суду письмових заперечень відповідача, останній не погоджується із заявленим позовом, вважає відсутніми необхідні та достатні підстави для прийняття обґрунтованого рішення. По-перше, позивач не врахував норм Закону України «Про іпотеку», згідно яких звернення стягнення є сукупністю способів задоволення вимог іпотеко держателя за рахунок реалізації предмета іпотеки. Позивач, всупереч вимогам ст..39 Закону, не надав суду будь-якого обґрунтування та доказів стосовно: способу реалізації предмета іпотеки; наявності вимоги інших кредиторів, які підлягають задоволенню із вартості предмета іпотеки; початкової ціни продажу, яка, відповідно до ч.2 ст.43 «Закону про іпотеку», встановлюється зокрема рішенням суду. Відповідач вважає, що позивач, заявляючи даний позов, повинен був в позовній заяві вказати та обґрунтувати, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки та початкову ціну, надати докази стосовно інших кредиторів, тощо. Позовна вимога «Звернути стягнення на предмет іпотеки»не надає правової можливості суду приймати рішення без припущень того, який спосіб реалізації мав позивач на увазі, та більше того, за яку ціну це має бути здійснено. Відповідно позовні вимоги є незаконними з причини відсутності законодавчого підґрунтя для них. Та інформує про вартість предмета іпотеки станом на 30.11.2009 року 5080700,00 грн. згідно до висновку /додаток 1/ про вартість майна приватного підприємства «Експерт-Рівне-Консалт», яке має всі необхідні повноваження і дозволи на здійснення оціночної діяльності і, крім того, у позивача та рекомендоване позивачем для здійснення оцінки. Листом від 09.02.2010 року позивач був проінформований про вказаний висновок та вартість предмета іпотеки.

По-друге - відповідач не погоджується із заявленою позивачем сумою боргу, оскільки відповідачу відомо, що приватне підприємство «Анкор»не здійснювало зовнішньоекономічної діяльності, банківські рахунки в іноземній валюті не відкривало, відповідно, не могло отримати суму кредитних коштів в іноземній валюті в безготівковому порядку. Також підприємство не могло отримати зазначену позивачем суму готівкою, оскільки, відповідно до постанови Правління НБУ №32 від 09.02.2005 року «граничною сумою готівкового рахунку одного підприємства …. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами»встановлено в сумі 10000 грн. Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження розміру та валюти сум, з яких складається заборгованість. Доданий до заяви розрахунок заборгованості з боку позивача не може бути достатнім доказом наявності та розміру зобов’язання, а лише припущенням або безпідставним твердженням позивача про ці обставини. Заявляючи вимоги в національній валюті , як такі що виникли із зобов’язання в іноземній валюті, позивач не обґрунтовує підстави зазначення загально суми вимог в національній валюті та застосування офіційного курсу НБУ гривні до долара США для переведення частини позовних вимог валюти на довільно обрану позивачем дату –02.08.2010 року. Не обґрунтовані підстави нарахування пені та сплати державного мита в національній валюті по нечеб-то інвалютному зобов’язанню.

Додатковими запереченнями відповідач вказує на те, що не заперечує проти проведення прилюдних торгів /аукціону/ поза межами Закону України «Про виконавче провадження»та запропонував позивачу організувати і провести такий аукціон сумісно, про що свідчить лист від 10.12.2010 року через великі витрати на виконавчий збір. Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 559 ЦК України, предмет позову в даній справі відсутній через припинення 15.10.2008 року договору іпотеки внаслідок укладення позивачем і ПП «Анкор»додаткової угоди від 15.10.2008 року про збільшення процентної ставки по кредиту, внаслідок чого збільшується відповідальності відповідача, без згоди відповідача у даній справі. Задоволення вказаного позову не має ні договірних /в іпотечному договорі не вказаного можливості здійснення примусових процедур, в тому числі державною виконавчою службою/, ні законних підстав. Адже доказів того, що відповідач порушив положення іпотечного договору /уникав передачі предмета іпотеки у власність позивача, чинив перешкоди особі, яка намагалася придбати предмет іпотеки у позивача на підставі договору купівлі-продажу чи з прилюдних торгів, перешкоджав проведенню прилюдних торгів/, у справі немає, а відсутність законних підстав випливає з цих та попередніх заперечень відповідача.

Згідно наданих суду письмових заперечень, залученого до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2, останній вказав, що ПП «Анкор», як позивальник за кредитами, не вів зовнішньоекономічної діяльності та не отримував валютної виручки від експортних операцій. Перша частина отриманих від позивача кредитних коштів була надана позивачем 22.06.2007 року у сумі 1330919,50 грн., що стверджується меморіальним ордером банку №884 від 22.06.2007 року. Відповідно до якого позивач зі свого рахунку №29007080000001 перерахував на поточний рахунок №26008080000025 ПП»Анкор»вказану суму. Відповідно до п. 1.19-1 Закону України»«Про платіжні валютні системи та переказ коштів в Україні», меморіальний ордер -0 розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій. Як вбачається із меморіального ордеру та банківського рахунку №29007080000001, незважаючи на оформлення кредитного договору в доларах США, дійсна воля при цьомуу була на отримання кредитних коштів в національній валюті, оскільки розрахунки кредитними коштами відповідно до мети кредитування проводились в національній валюті. Основна частина коштів була направлена на оплату придбаного приміщення по вул.. Соборній у місті Рівне, що стверджується п. 1.3,1.4,2.1 договору від 06.06.2007 року. Аналогічним шляхом ПП «Анкор»отримало кошти 50.130 грн. по меморіальному ордеру №88-4 від 28.08.2007 року, 50080,62 грн. по меморіальному ордеру №88-2 від 17.09.2007 року, крім того були отримані кошти в розмірі близько 50000 грн. Заявлена позивачем сума боргу не відповідає отриманій сумі орієнтовним розміром 1482000 грн. та поточній заборгованості. Крім того, відповідачем погашено до подачі позову 208177,58 грн. та під час провадження в справі 8000,00 грн. Збільшена сума кредиту, яку позивач заявляє в позовній заяві може пояснюватися здійсненням ним обліку заборгованості по кредиту в доларах США. Вказані обставини з’ясовуються між сторонами шляхом переписки. Крім того, вирішуються пропозиції щодо проведення прилюдних торгів сторонами спільно шляхом продажу комерційної нерухомості в центрі міста, в тому числі і такої, що не є не предметом іпотеки. У цьому зв’язку ОСОБА_2 вважає, що предмет спору і позову в справі відсутній, підстав для примушування здійснення дій по зверненню стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації його на прилюдних торгах немає. Відсутні підстави та економічна доцільність здійснення продажу через органи державної виконавчої служби під час виконавчого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнила, про що подала заяву № 805 від 03.11.2010 року. Просить звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: приміщення магазину господарської групи товарів, яке розташоване за адресою 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 36, реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 2128737, що належить на праві власності ОСОБА_1 (інд.номер НОМЕР_1), місце проживання: 33000, м. Рівне, вул. Котляревського, 26-б та є предметом іпотеки за договором застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0800/12/07 від 20.06.2007 р. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідач, представник відповідача і третя особа ОСОБА_2 підтримали надані суду заперечення, після проголошення перерви в судове засідання не з’явилася, про час та місце судового розгляду справи повідомлялася судовою повісткою у встановленому порядку, про що свідчать долучені до справи розписка про отримання судової повістки.

Суд вважає за можливе завершити судовий розгляд справи у відсутності відповідача та третьої особи, які належним чином повідомлялися про день розгляду справи, на підставі наявних у ній доказів згідно вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

З оглянутого судом договору кредитної лінії(в іноземній валюті) № КЛ/0800/07/07 від 20.06.2007 р. та додаткових угод вбачається, що ОСОБА_3 надав ПП «Анкор»кредит в сумі 299 669,60 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,5% річних, а при невиконанні п.4.14 кредитного договору 16,5% річних (п.п. 1.1, 4.6, 4.14 кредитного договору), терміном по 18.06.2010 р.

Оглянутим судом розрахунком заборгованості за кредитним договором підтверджується, що заборгованість ПП «Анкор»станом на 02.08.2010 р. становить 2282 850,52 грн., яка складається з заборгованості по простроченій сумі кредиту - 2165974,09 грн., що становить еквівалент 274 427,52 доларів США, за офіційним курсом НБУ на 02.08.2010р., пені за порушення умов кредитного договору станом на 02.08.2010 року, яка нарахована в сумі 116 876,43 грн.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ПП «Анкор»не виконало зобов’язання відповідно до умов кредитного договору, а саме: у встановлені кредитним договором строки не повернуло кредит у сумі 2165 974,09 грн. (що становить еквівалент 274 427,52 доларів США, за офіційним курсом НБУ на 02.08.2010р.), що є порушенням зобов’язання згідно зі ст.610 ЦК України.

За порушення термінів повернення кредиту, Позивач на підставі п.7.1. кредитного договору нарахував пеню у розмірі 116876,43 грн.

Згідно ст.11 Закону України “Про іпотеку” Відповідач(майновий поручитель) несе відповідальність перед позивачем (іпотеко держателем) за невиконання боржником (ПП “Анкор”) основного зобов’язання (кредитного договору).

Згідно ч. 1 ст.20 Закону України “Про заставу”, ч.2 ст.590 ЦК України, ст.33 Закону України “Про іпотеку” Позивач набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі, коли зобов'язання, що забезпечене іпотекою, не буде виконано у встановлений строк (термін).

Відповідно до п.4.1. договору іпотеки «ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЬ»набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки … в судовому або іншому передбаченому чинним законодавством порядку та його реалізацію у наступних випадках: - якщо у момент настання строку виконання зобов’язань за Кредитним договором вони не будуть виконані”. Таким чином, у зв’язку із невиконанням ПП «Анкор»зобов’язання за кредитним договором, у Позивача виникло право, для задоволення своїх вимог за кредитним договором, звернути стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку за договором іпотеки.

Згідно ч.1 ст.590 ЦК України і ч.3 ст.33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ч.1 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст.41 Закону України “Про іпотеку” встановлює, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.589 ЦК України, ст.19 Закону України „Про заставу”, ст.7 Закону України “Про іпотеку”, п.3.3.3 договору іпотеки за рахунок предмета іпотеки Позивач має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення.

Таким чином, сукупністю достовірно наведених доказів підтверджується, що позовна заява обґрунтована і підлягає до задоволення.

Доводи заперечень відповідача і третьої особи не заслуговують на увагу, оскільки в судовому засіданні на підставі наданих доказів і пояснень сторін встановлено, що договір кредитної лінії(в іноземній валюті) № КЛ/0800/07/07 від 20.06.2007 р. та додаткові угоди, з яких вбачається, що вбачається, що ОСОБА_3 надав ПП «Анкор»кредит в сумі 299 669,60 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,5% річних, а при невиконанні п.4.14 кредитного договору 16,5% річних (п.п. 1.1, 4.6, 4.14 кредитного договору), терміном по 18.06.2010 р., не змінені не скасовані та не визнані недійсними у встановленому порядку, у відповідності до яких та наданого розрахунку підтверджується наявність визначеної розрахунком позивача кредитної заборгованості, а пропозиції сторони відповідача і третьої особи щодо вирішення питання погашення заборгованості поза межами Закону України «Про виконавче провадження»та організації і проведення такого аукціону сумісно не підтримані позивачем, який наполягає на задоволенні позовних вимог, початкова ціна предмету іпотеки була визначена договором іпотеки між сторонами та може бути уточнена в ході виконання рішення суду. Внаслідок тривалого порушення виконання зобов’язань відповідачем, що підтверджено наданою стороною відповідача перепискою, заперечення вважаються не обґрунтованими.

Беручи до уваги те, що: ПП «Анкор»не виконало зобов’язання за кредитним договором, забезпечені іпотекою нерухомого майна, яке належить Відповідачу; у Позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором; законодавством України встановлено такий спосіб захисту права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог за кредитним договором: за рішенням суду реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням даної вимоги процесуального кодексу підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 1820,00 грн. понесених судових витрат: судовий збір в сумі 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 589, 590, 591 ЦК України, ст.ст. 19-21 Закону України „Про заставу”, ст.ст. 33, 39, 41 Закону України “Про іпотеку”, керуючись ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 213, 214, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

          Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний ОСОБА_3 «Індустріалбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення заборгованості по договору кредитної лінії № КЛ/0800/07/07 від 20 червня 2007 року на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме приміщення магазину господарської групи товарів, яке розташоване за адресою 33028, в місто Рівне, вул. Соборна,36, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2128737. що належить на праві власності ОСОБА_1 /ідентифікаційний номер 2294312926/, проживаючій 33000 в м. Рівне вул. Котляревського, 26-б, та є предметом іпотеки за договором застави нерухомого майна /іпотеки /№ КЛЗ/0800/12/07 від 10 червня 2007 року шляхом реалізації зазначеного предмету іпотеки з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 2403563, 00 грн.

За рахунок коштів від реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний ОСОБА_3 «Індустріалбанк» /місцезнаходження 33028, м. Рівне, вул. Соборна,40, код ЄДРПОУ 13857564/ до Приватного підприємства «Анкор»за договором кредитної лінії /в іноземній валюті/ № КЛ/0800/07/07 від 20 червня 2007 року у загальній сумі 2282850,52 грн., а саме 2165974,09 грн. /еквівалент 274427,52 доларів США за офіційним курсом НБУ на 02.08.2010 року/ - заборгованість по простроченій сумі кредиту; 116876, 43 грн. –пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний ОСОБА_3 «Індустріалбанк» судові витрати в сумі 1820 грн.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук