Ухвала суду № 16644038, 06.06.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12020/09/8/0170

06.06.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняБєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Антарес К"- Мішин Сергій Миколайович, паспорт НОМЕР_1, виданий 1-м відділом Керченського МУ ГУ МВС України в Криму, від 04.09.1997 року, приказ б/н, від 01.06.07 року,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим- не зявився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 18.05.10 у справі №2а-12020/09/8/0170

за позовом Приватного підприємства "Антарес К" (вул.Козлова, 6, оф.53; вул.Пролетарська, 30 кв.26,Керч,Автономна Республіка Крим,98330)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК (вул. Борзенко, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.10 частково задоволений позов Приватного підприємства "Антарес К" до Державна податкова інспекція в м. Керчі АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Постановлено: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК №0000032301/0 від 16.01.2009 в частині визначення Приватному підприємству "Антарес К" податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 92563,00 грн. основного платежу та 46281,50 грн. штрафних санкцій. в іншій частині позовних вимог відмовити.

Не погодившись з постановою суду Державна податкова інспекція в м. Керчі АРК звернулась з апеляційною скаргою, в які просить постанову суду скасувати, у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, оскільки позивачем завищений податковий кредит, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 25.12.2008 Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим проведена документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства «Антарес К»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Буддемонтаж»та ПП «Еріка»за період з 01.03.2008 по 30.06.2008.

В ході перевірки виявлені порушення позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 1984,00грн., в тому числі: за березень 2008 в сумі 290,00грн. та за квітень 2008 в сумі 1694,00грн., а також порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 92563,00грн., у тому числі: за березень 2008 в сумі 14482,00грн., за квітень 2008 в сумі 17183,00грн., за травень 2008 в сумі 33694,00грн. та червень 2008 в сумі 27204,00грн.

За результатами перевірки складено акт № 2673/23-1/35168001 від 26.12.2008 (а.с. 21-32).

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим №0000032301/0 від 16.01.2009, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 141820,50грн., в тому числі 94547,00грн. основного платежу та 47273,50грн. штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000, в розмірі 50% від донарахованої суми податкового зобовязання за основним платежем (а.с.19).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Положення норм Закону України “Про податок на додану вартість”не містять приписів щодо обовязку платника податку доказувати призначення придбаних товарів, робіт, послуг для подальшого їх використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності, а також не містить норм, які б встановлювали порядок таких дій платника податку.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до положень п.п. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно до п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Буддемонтаж», а саме: № 45 від 03.03.2008 на суму 1740,00грн., в т.ч. ПДВ 290,00грн., та № 55 від 02.04.2008 на суму 10162,00грн., в т.ч. ПДВ 1694,00грн. Всього у березні-квітні 2008р. позивачем за операціями з ТОВ «Буддемонтаж»віднесено до податкового кредиту 1984,00грн.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 даного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону). П. 9.1 ст. 9 даного Закону визначає, що центральний податковий орган веде реєстр платників податку.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Як свідчать матеріали справи, згідно наданої ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва інформації, ТОВ «Буддемонтаж»визнано банкрутом і його свідоцтво платника ПДВ № 19059001 від 20.04.2005 анульовано 31.10.2007 за ініціативою податкової служби у звязку з непредставленням декларації більше року, у звязку з чим суд погоджується з висновками ДПІ в м. Керчі АР Крим про те, що ТОВ «Буддемонтаж »після анулювання його свідоцтва платника ПДВ (31.10.2007) не мав права на виписку податкових накладних № 45 від 03.03.2008 на суму 1740,00грн., в т.ч. ПДВ 290,00грн., та №55 від 02.04.2008 на суму 10162,00грн., в т.ч. ПДВ 1694,00грн. (а.с. 35, 36).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 16.01.2009 по донарахування податного зобовязання з ПДВ в розмірі 1984,00грн. основного платежу та 992,00грн. штрафних санкцій (1984,00грн. х 50%), оскільки на підставі п. 35 Наказу ДПА України № 79 від 01.03.2000р. «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», для інформування платників податку ДПА України не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця оприлюднює на веб-сайті ДПА України дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по-батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його видачі, а також інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв, у звязку з чим ПП «Антарес К»мало можливість отримати інформацію щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Буддемонтаж».

Стосовно завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Еріка»за період березень-червень 2008 на суму 92563,00грн. судова колегія зазначає наступне.

10.01.2008 між ПП «Антарес К»(Покупець) в особі директора Мішина С.М. та ПП «Еріка»(Постачальник) в особі директора Лисенко О.І. був укладений договір купівлі-продажу № 40, відповідно до п. 2.2 якого перелік наданого Постачальником товару, його найменування, кількість, комплектність та ціна містяться у накладних та податкових накладних, які є невідємною частиною даного договору (а.с. 56).

Транспортні витрати по доставці товару сплачуються за рахунок постачальника (п. 2.3 договору). Прийомка товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця по фактичній кількості (п. 2.4 договору). Термін дії договору визначений з моменту його підписання (10.01.2008) до 31.12.2008 (п. 6.1 договору).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, в силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи містять накладні № 25 від 05.03.2008 та № 38 від 07.03.2008, позивачем було отримано від Постачальника (ПП «Еріка») металоконструкції на суму 86889,60грн. (в т.ч. ПДВ 14481,60грн.) та 103099,00грн. (в т.ч. ПДВ 17183,17грн.) (а.с. 44, 46).

В свою чергу, ПП «Еріка»виписані податкові накладні № 62 від 03.03.2008 на суму 202164,00грн., в т.ч. ПДВ 33694,00грн.; № 62а від 15.03.2008 на суму 163223,00грн., в т.ч. ПДВ 27204,00грн.; № 25 від 05.03.2008 на суму 86889,60грн., в т.ч. ПДВ 14481,60грн.; № 38 від 07.03.2008 на суму 103099,00грн., в т.ч. ПДВ 17183,17грн. (а.с. 42, 43, 45, 47)

Вказані податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 112-117).

У довідці від 25.02.2010 позивач повідомив, що бухгалтерський облік ведеться ним по обліковим регістрам в ручному режимі, до ДПІ звіти здаються на паперових носіях та на дискетах, програма 1С не встановлена (а.с. 95).

Крім того, в матеріалах справи містяться квитанції до прибуткових касових ордерів, якими підтверджується внесення позивачем до каси ПП «Еріка»грошових коштів за металоконструкції (а.с. 48-55).

Відповідно до преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон визначає основні принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи»- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

За таких обставин, суд вважає, що оформлення накладної свідчить про передачу товару продавцем покупцеві, тобто є доказом здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Суд вважає, що відповідач не вправі робити висновки щодо бухгалтерської, фінансової звітності та економічної доцільності підприємства, тому що це виходить за межі його компетенції.

Системний аналіз норм Законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи накладні від ПП «Еріка», суд вважає, що в розумінні бухгалтерського обліку вони є первинними документами, а тому вказані накладні безпідставно не були прийняті до уваги відповідачем по справі в якості доказів фактичного отримання та відвантаження товарів ПП «Антарес К».

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б визначала, що відсутність транспортних та супроводжувальних документів на товар, а також трудових ресурсів та умов для зберігання продукції є безумовним доказом нікчемності правочину, також завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по операціям з ПП «Еріка»за березень 2008 свідчить невідображення останнім у податковій декларації з ПДВ за березень 2008р. у додатку № 5 «Розшифровки в розрізі контрагентів»податкових зобовязань за березень 2008 по операціям з ПП «Антарес К», у звязку з чим судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем вимог ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції оскільки необґрунтоване донарахування відповідачем сум податкового зобовязання, то й нарахування штрафних санкцій на суму 46281,50грн. також неправомірне.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.10 у справі №2а-12020/09/8/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 червня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис С.Ю. Яковенко підпис Т.В. Дадінська З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко