Постанова № 16643609, 18.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-2313/08/7/0170

18.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняБєланова О.О.

за участю сторін:

представнику позивача, Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим- ОСОБА_2 довіреність № 12890/10/10-0 від 30.11.10

представник відповідача, Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" та Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим ( головуючий суддя Маргарітов М.В., судді Яковлєв С.В., Сидоренко Д.В.) від 23.07.09 у справі №2а-2313/08/7

за позовом Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим (вул. Дм. Ульянова 2/40,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97416)

доДержавного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" (пл. Моряків, 1,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97416)

про стягнення заборгованості у сумі 2708624,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2009 ( головуючий суддя Маргарітов М.В., судді Яковлєв С.В., Сидоренко Д.В.) у справі №2а-2313/08/7 частково задоволений позов Державної податкової інспекції в м. Євпаторії до Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт». Постановлено: стягнути з Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт»у дохід держави грошові кошти, одержані без встановлених законодавством підстав, у розмірі 82217,02 грн.

Не погодившись з постановою суду Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не призначено проведення повторної експертизи, оскільки висновки експертизи були не прийняти судом у повному обсязі. Крім того, відповідач зазначив, що судом не застосовані норми Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», яком суперечать норми п.1.6 Наказу Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.01.2002.

Також з апеляційною скаргою звернувся позивач. В скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення лише прибутку, не врахував, що законодавство передбачає стягнення коштів, отриманих буз встановлених законом підстав. Також позивач не погоджується з висновками суду про необґрунтованість позову в частині стягнення доходу за перевезення пасажирів та перевезення до місця перевалки морського піску.

В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу ДПІ в м. Євпаторії, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідач надав до суду клопотання про зупинення провадження по справі до набрання чинності вироку відносно керівника ОСОБА_3

Судова колегія вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.. 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі;

Заявник у своєму клопотанні не зазначив зв'язок з кримінальною справою, вирішення якої може вплинути на результат розгляду, відсутні також докази існування такої справи та конкретний номер справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга ДПІ в м. Євпаторії підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт»не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 27.06.2008 по 25.07.2008 Державною податковою інспекцією в м. Євпаторії проведена виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Державним підприємством «Євпаторійський морський торгівельний порт»за період з 01.04.2007 по 31.03.2008.

За результатами перевірки складений акт №1467/23-2/01125583 від 01.08.2008, яким встановлено порушення відповідачем п.32 ст.9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а саме здійснення відповідачем діяльності, яка повязана з наданням послуг з перевезення пасажирів, вантажів, буксирування, в період з 21.09.2007 по 31.03.2008 без наявності ліцензії.

Так, позивачем встановлено, що за вищевказаний період Державним підприємством «Євпаторійський морський торгівельний порт»отриманий дохід від надання послуг з перевезення пасажирів на суму 30245 грн., від надання маневрових та буксирувальних послуг на суму 233478 грн., від надання послуг по перевезенню вантажів РБ СДП 1028, РБ «Кримська-21»у сумі 358927,66 грн. від надання послуг по перевезенню вантажів теплоходом «Ока»у сумі 2085974,02 грн.

Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до вимог статті 9 цього Закону ( редакції, що діяла на момент перевірки), ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності, зокрема: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом (пункт 32 статті 9 Закону).

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Здійснення контролю за наявністю ліцензії за здійснення деяких видів підприємницької діяльності, згідно пункту 4 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", також віднесено до функцій державних податкових інспекції.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують певні функції, а саме: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

В п.1.4. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 30 січня 2002 року № 11/50, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.02.02 за № 152/6440, вказано, що послуги з перевезення пасажирів і вантажів морським та річковим транспортом - здійснення будь-якою юридичною та фізичною особою (суб'єктом підприємницької діяльності) переміщення пасажирів, вантажів, багажу, пошти за допомогою морського і річкового транспорту, у тому числі круїзі.

Відповідно до ст.184, 187 Кодексу торгового мореплавства України від 23.05.95 № 176/95-ВР за договором морського перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира і його каютний багаж у пункт призначення, а в разі здачі пасажиром багажу - також доставити багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі; пасажир повинен сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і плату за провезення багажу. Перевезення охоплює час перебування пасажира водним шляхом з берега на судно і назад, якщо плата за доставку входить у вартість квитка або якщо судно, що використовується для цього допоміжного перевезення було надано перевізником. Доказом укладення договору морського перевезення пасажира і сплати вартості проїзду є виданий перевізником квиток.

Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що оскільки відповідачем надавались послуги з морських прогулянок, то ці послуги не мають характеру перевезення.

Проте, ні Кодекс торговельного мореплавства України, ні Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.00 № 1775-III, ні Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом, не ставлять обов'язковість ліцензування перевезення (переміщення) пасажирів морським транспортом в залежність від мети такого перевезення. Більш того в п.1.4. Ліцензійних умов, що були розроблені відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Закону України "Про транспорт", Кодексу торговельного мореплавства України, постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування", Державного класифікатора України "Державний класифікатор продукції та послуг" - ДК 016-97, взагалі мається на увазі, що під визначення послуг з перевезення пасажирів підпадають будь-які переміщення пасажирів за допомогою морського транспорту.

Виходячи з вищенаведеного, діяльність з проведення морських прогулянок, що здійснювалась відповідачем є такою, що підлягає ліцензуванню відповідно до вимог законодавства

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30245 грн. суми доходу, отриманого за здійснення перевезення пасажирів, підлягають задоволенню.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача, як доходу, отриманого від проведення господарської діяльності з надання маневрових та буксирувальних послуг.

Суд першої інстанції не врахував, що в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати" визначено поняття дохід (збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів, або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу).

Пунктом 11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу України" № 509-XII від 04.12.1990 року визначено право органів державної податкової служби подавати до судів позови до підприємств, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав. Отже, діюче законодавство не передбачає врахування витрат, понесених відповідачем під час здійснення такої діяльності.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 233478,06 грн. суми доходу, отриманого за надання маневрових та буксирувальних послуг, підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення доходу, отриманого позивачем від проведення господарської діяльності з перевезення вантажів РБ СДП 1028, РБ «Кримська 21»у сумі 358927,66 грн. та перевезенню вантажів теплоходом «Ока»у сумі 2085974, 02 грн. судова колегія зазначає, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок про відмову у задоволені позову у цій частині.

Відповідно до розділу 3.8.3. акту перевірки, позивачем, на підставі наданих до перевірки документів зроблений висновок про отримання відповідачем без наявності ліцензії доходу від проведення господарської діяльності з перевезення вантажів РБ СДП 1028, РБ «Кримська - 21»у сумі 358927,66грн. та перевезенню вантажів теплоходом «Ока»у сумі 2085974,02грн.

Такий висновок зроблений позивачем виходячи з оцінки договорів про надання послуг, укладених між відповідачем та контрагентами, за якими, як вказано в акті перевірки, відповідач надає замовнику послуги по видобуванню, перевезенню до місця перевалки та перевальці морського піску. В обовязки замовників входить сплачувати послуги Порту згідно виставленим рахункам. Видобування піску та його перевезення з міста видобування до причалу згідно укладених договорів здійснювалося силами теплоходу «ОКА», рефулерної баржи «Кримська-21», рефулерної баржи СПД-1028.

Поняття договору морського перевезення вантажу встановлено статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

З матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем у період з перевезення вантажу з порту відправлення в порт призначення, як це передбачено статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що процес видобування піску, що включає в себе його прийняття з дна озера, доставку до берегу та вивантаження є невідємними складовими частинами добування піску та не може бути кваліфікований як перевезення вантажів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому у судовій колегії достатні підстави для скасування постановленого по справі судового рішення.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2009 у справі №2а-2313/08/7 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт»(ідент. Код 01125583) у доход держави грошові кошти, одержані без установлених законом підстав, у розмірі 263723,06 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис С.Ю. Яковенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко