Ухвала суду № 16643489, 28.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6467/10/13/0170

28.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняБєланова О.О.

без участі представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 14.10.10 у справі №2а-6467/10/13/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія" (вул. Федько, 45, м.Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Кримська, 82-в, м.Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Версія".

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем неправомірно нарахована орендна плата за земельну ділянку у сумі 9635,57грн., оскільки підставою нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку є додаткова угода, яка укладена між позивачем та Береговою сільською радою 06.02.2009, згідно якої позивачем розрахована орендна плата з вересня 2009 року.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 12.09.2007 між позивачем та Береговою сільською радою укладений договір оренди строкового платного користування земельної ділянки, яка знаходиться : м. Феодосія, с. Берегове, район ДОЛ "Родина миру", зона VIII, оцінний район № 19, кадастровий № ділянки - 01.116.903.00.01.0010579 (а.с.8). Згідно п.8 договір укладений строком на один рік, до 07.09.2008.

Згідно акту прийому - передачі орендодавцем передано, а орендатором - Позивачем у справі - прийнято у користування зазначену земельну ділянку (а.с.13).

06.02.2009 між орендодавцем - Береговою сільською радою та позивачем укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, згідно п.п.1.1 якої, продовжено строк дії договору від 12.07.2009 з 08.09.2008 до 08.09.2010 (а.с.15).

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Позивачем 06.11.2009 самостійно надана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, у якій до сплати визначено зобов'язання з орендної плати за землю за період з вересня до грудня 2009 у сумі 3141,28грн., по 785,32грн. щомісячно (а.с.16).

01.12.2009 за результатами камеральної перевірки податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності позивача, відповідачем складений акт №2863/15-3/24492671, яким встановлено заниження позивачем суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на суму 8850,25грн. (а.с.6).

Згідно до п.4.2.2 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі акту перевірки №2863/15-3/24492671 від 01.12.2009 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0009751503/0 від 14.12.2009, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у сумі 8850,25грн. та нараховані штрафні (фінансові санкції) у сумі 442,51грн. (а.с.7).

Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року №2535-XII зі змінами та доповненнями визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Частиною першою статті 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Згідно зі статтею 5 Закону України “Про плату за землю” об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі сплачують земельний податок. Обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні (ст. 5 Закону України “Про плату за землю”).

Згідно ст. 24 Закон України “Про оренду землі”, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендатор зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендатор не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Версія" не повернула земельну ділянку після припинення договору оренди землі від 12 вересня 2007 року, а звернулася до Беріговської сільської ради з листом № 54 від 20 жовтня 2008 року про продовження договору оренди.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також оренда плата за земельні ділянки державної і комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. У зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують повернення земельної ділянки орендодавцію, фактично ТОВ "Версія" не припиняла користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди від 12 вересня 2007 року.

Положеннями частини першої статті 14 Закону України “Про плату за землю” визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Стаття 17 Закону України “Про плату за землю” передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно до ст. 15 Закону України “Про плату за землю” власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Позивачем не надано суду доказів повернення орендодавцю земельної ділянки (акт прийому передачі, тощо), а також не надано доказів не користування земельною ділянкою у період з 08.09.2008 до моменту укладення додаткової згоди від 06.02.2009.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що посилання позивача як на підставу виникнення обов'язку сплати орендної плати за земельну ділянку з моменту укладення додаткової угоди є необґрунтованим, оскільки позивач користувався зазначеною ділянкою весь цей час та зобов'язаний був сплачувати орендну плату.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.10 у справі №2а-6467/10/13/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 квітня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис С.Ю. Яковенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко