Постанова № 16639663, 06.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2011 року 14:10 № 2а-17804/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)"

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю:

позивача Хижняк І.О.

відповідач Купельський О.М.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 6 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009р. №0007842307/0, від 20.01.2010р. №0007840702/1, від 08.04.2010р. №0007840702/2, від 05.07.2010р. №0007840702/3, якими зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року на суму 4029151,00грн.

В обґрунтування позовних вимог пояснив, що не погоджується із висновком податкового органу про заниження податку на додану вартість, що виникло у звязку із віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним отриманим не в звітному періоді, оскільки суми ПДВ включались позивачем у звітні періоди відповідно до надходжень таких податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в період що перевірявся. Дане заниження виникло в наслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним отриманим не в звітному періоді, у звязку з чим і були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" за результатами якої 02.11.2009р. складено акт №1910/23-07/20027449 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень, серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009р. по 30.06.2009р., з 01.07.2009р. по 31.07.2009р. (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року в розмірі 4029 151,00грн.; п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)" завищено в червні 2009 року від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі 1258705,00грн., в липні 2009 року в розмірі 11469 762,00грн., в серпні в розмірі 1 987,00грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 10.11.2009р. №0007842307/0, яким за порушення п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі: сума завищення бюджетного відшкодування всього у сумі 4029151,00грн. у тому числі не відшкодована на момент перевірки 4029151,00грн.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21 грудня 2000 року податкове зобов'язання може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Позивач скористався правом наданим йому п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»оскаржив податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження позивачу відмовлено в задоволенні його скарг і відповідно податкове повідомлення-рішення від 10.11.2009р. №0007842307/0 залишено без змін. Крім того, прийнято ряд інших податкових повідомлень-рішень, а саме: податкове повідомлення-рішення від 20.01.2010р. №0007840702/1, податкове повідомлення-рішення від 08.04.2010 №0007840702/2, податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 №0007840702/3.

Дані податкові повідомлення-рішення прийнятті на підставі Акту перевірки від 02.11.2009р. №1910/23-07/20027449.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що протягом попередніх 12- ти місяців ТОВ «АСТІ Україна»декларувало до сплати ПДВ в сумі 0грн. Фактично сплачено 0грн. при обсягах оподаткованих операцій в сумі 4467069548,00грн.

За липень 2009 року підприємством подано декларацію з ПДВ (вх. №447190 від 22.09.2009р.) та з урахуванням уточнюючого розрахунку (вх. №448669 від 24.09.2009р.) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 6306592,00грн.

В акті перевірки вчинено напис, згідно Розшифровок податкового кредиту в розрізі контрагентів до звітних податкових декларацій з ПДВ ТОВ «АСТІ Україна»за липень 2009 року завищено суму податкового кредиту за рахунок податкових накладних виписаних в грудні 2008 року, лютому та березні 2009 року на загальну суму 11469762,00грн.

З акту перевірки вбачається не встановлення подання ТОВ «АСТІ Україна»до податкових декларацій з ПДВ заяв зі скаргами на постачальників, з метою включення сум податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, ТОВ «АСТІ Україна»завищено в серпні 2009 року відємне значення податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 4029151,00грн.

З акту перевірки судом встановлено, що заниження податку на додану вартість позивачем на думку податкового органу виникло у звязку із віднесенням до складу податкового кредит ПДВ по податковим накладним отриманим не в звітному періоді.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.97р. № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) відповідно до п.п 7.4.5. п. 7.4. ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.97р. № 168/97-ВР, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.97р. № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Суд погоджується з посиланнями позивача на п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” яким визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Однак при цьому суд вважає за необхідне зазначити, що законодавцем також і передбачено заходи впливу на недобросовісних постачальників товарів (послуг).

Зокрема підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Виходячи з зазначеної вище норми, суд приходить до висновку, що позивач в разі не отримання вчасно від постачальника податкових накладних вправі був включити суми сплаченого податку на додану вартість в поточний податковий період та одночасно з такою декларацією подати до податкового органу і скаргу.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи позивач у звітних періодах в яких і було сплачено кошти за придбання товарів, в тому числі і сплачено ПДВ, не відніс ці суми до податкового кредиту, жодних заяв з приводу не надання постачальником товару податкових накладних до податкового органу не подавав. Дана обставина позивачем не заперечується.

За таких обставин та враховуючи норму закону викладену в п.п. 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР, суд приходить до переконання про безпідставність віднесення позивачем вказаних сум сплаченого податку на додану вартість в іншому податковому періоді ніж той в якому виписана така податкова накладна.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009р. №0007842307/0, від 20.01.2010р. №0007840702/1, від 08.04.2010р. №0007840702/2, від 05.07.2010р. №0007840702/3, якими зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року на суму 4029151,00грн., позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позові вимоги, тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" задоволенню не підлягає.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь субєкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 13.07.2011р.

Суддя В.В. Амельохін