Постанова № 16639665, 16.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2011 року 15:34 № 2а-3134/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Сіті Терм Плюс"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0002792302/0 від 14.09.2010року, № 0002792302/1/48576 від 15.12.2010року Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002792302/0 від 14.09.2010 та №0002792302/1 від 15.12.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення прийняті на підставі хибних висновків податкового органу про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту.

Позивач оскаржував в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення, проте його скарга була залишена без задоволення та в процесі розгляду даної справи податковим органом прийняте нове податкове повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що під час перевірки було встановлено завищення позивачем податкового кредиту, сформованого під час здійснення правочинів з ТОВ «Травітас».

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Травітас»січень, лютий, травень, червень 2010 року.

Результати перевірки оформлені Актом № 5423/23-02/34841002 від 30.08.2010.

Під час перевірки податковим органом встановлено розбіжності між сумою податку на додану вартість, задекларованою ТОВ «Травітас»та сумою податкового кредиту позивача за січень, лютий, травень, червень 2010 року, яка становить 3201662,43грн.

Також в акті перевірки зазначено, що позивач не набув належним чином цивільної право-дієздатності, а фінансово-господарські взаємовідносини позивача та ТОВ «Травітас»є фіктивними правочинами, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України (стор.4 акта перевірки).

На сторінці 5 Акта перевірки зазначено, що правочини ніби-то укладені між позивачем та його постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків. Такий висновок відповідача підтверджується тим, що відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту (стор.5 Акта).

Також в акті перевірки зазначено, що оскільки у позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції позивача не є господарською діяльністю в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 № 0002792302/0, яким позивачу донараховано податкових зобовязань в сумі 4385142,16 грн. з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем - 3201662,43 грн. та штрафних санкцій 1283479,73 грн.

Суд вважає, що дії та висновки відповідача, зроблені під час перевірки суперечать чинному законодавству з огляду на таке.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, що діяла на час проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Згідно з Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Як вбачається з п.3 Акта перевірки під час перевірки було використано інформацію баз даних «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень, лютий, травень червень 2010 року».

Зазначена інформація, на думку суду, не може бути віднесена до документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже не може бути використана під час проведення невиїзної документальної перевірки. Суду не було надано будь-яких пояснень щодо нормативного врегулювання та легітимності використання електронної бази даних. Порядок та алгоритм наповнення БД знаходиться поза контролем не може бути перевіреним у содовому засіданні з огляду на обмеження доступу. За таких підстав інформація на яку посилався відповідач не може бути використана в суді яка доказ.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкових накладних, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України „Про податок на додану вартість”.

Суд звертає увагу, що зазначені вище норми Закону України „Про податок на додану вартість»не обумовлюють момент виникнення права на нарахування податкового кредиту, обовязком покупця перевірити виконання постачальником обовязку щодо сплати податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу, що висновки, зроблені відповідачем під час перевірки про нікчемність право чинів, укладених позивачем та його контрагентами, про відсутність у позивача право- та дієздатності не підтверджені належними та допустимими доказами, тому є безпідставними.

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та зменшення заявленої ним суми податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З досліджених судом під час розгляду справи доказів було встановлено, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення суперечить положенням ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами доводи позивача про протиправність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства "Сіті Терм Плюс" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0002792302/0 від 14 вересня 2010 року та № 0002792302/1/48576 від 15 грудня 2010 року.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Дочірнього підприємства "Сіті Терм Плюс" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій