Постанова № 16639532, 15.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2011 року10:27 № 2а-14080/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Качура І.А. , суддів Амельохіна В.В. Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Черненко О.В. вирішив адміністративну справу

за позовомПідприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА-Україна"

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2010р. №0060241502/0/35165

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 30.03.2011 №б/н), ОСОБА_2 (дов.від 30.03.11 №б/н)

від відповідача: ОСОБА_3 (дов.від 04.01.11 №7)

від прокуратури: не зяв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Білла Україна»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0060241502/0/35165 від 23.09.2010р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.06.2011 року о 10 год. 27 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білла-Україна»звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача зазначили, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючи.

Обгрунтовуючи позовні вимоги представники позивача зазначають, що у липні 2010 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість в якій включені суми ПДВ, що були сплачені у липні 2010 року. Позивачі вважають, що включені суми ПДВ були сплачені (нараховані ) у попередніх податкових періодах, але не були задекларовані з тієї причини, що були відсутні підтверджуючі податкові накладні від постачальників.

Крім того, позивач посилається на ті обставини, що Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує право платника податку на відображення податкового кредиту у майбутньому податкову періоді за податковою накладною, отриманою у періодах інших, ніж дата виникнення податкових зобовязань, без документального підтвердження факту отримання податкової накладної із запізненням. При цьому, порядком заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженої Наказом ДПАУ від 30.05.1997р. №166, передбачені способи коригування/уточнення податкових зобовязань/податкового кредиту, які застосовуються на розсуд платника податку - це подання уточнюючого розрахунку; врахування уточнених показників у складі декларації за будь-який наступний звітний період з урахуванням строку позовної давності.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що правомірно включив до податкового кредиту з ПДВ у деклараціях суми ПДВ, які були сплачені (нараховані) у попередніх податкових періодах, але не були задекларовані з тієї причини, що були відсутні підтверджуючі податкові накладні від постачальників, і такі, податкові накладні фактично отримані у липні 2010 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що під час проведеної перевірки встановлено, що розмір податку, зазначеного позивачем у декларації, є меншим (більшим), ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації з ПДВ позивачем в частині формування податкового кредиту, включено податкові накладні період виписки, яких не відповідає вимогам п.п.7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вчинення таких дій, призвело до порушення позивачем п.7.2.3. п.7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобовязань латників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що стало наслідком збільшення суми, яка за результатами звітного періоду підлягала сплаті платником податку до бюджету за липень 2010 року в сумі 6645215,00 грн.

В підстав виявленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010р. №0060241502/0/35165, яке на думку відповідача є правомірним, а заявлені позовні вимоги не обґрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.

Державної податкової інспекцією у дарницькому районі міста Києва (далі - відповідач) проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»(далі - позивач) подану за липень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.09.2010р. №5843/1502/25288083, яким встановлено порушення п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»що стало підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6 статті 1 Закону).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону). Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

За визначенням, наданим пунктом 1.5 статті 1 Закону, звітний (податковий) період - це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Таким чином, за результатами звітного періоду платник податку зобов'язаний сформувати як суму податкових зобов'язань такого звітного періоду, так і суму дозволеного в цьому ж звітному періоді податкового кредиту.

Правила, які передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податкового кредиту покупця в одному звітному періоді, та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування свого податкового кредиту, встановлено прямими нормами Закону.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. При цьому ні даним пунктом Закону, ні будь-яким іншим не передбаченого жодних причин для отримання можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.

Датою виникнення податкових зобов'язань (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше;

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також; передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

На дату, яка припадає на податковий період (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону) продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обов'язком платника податку, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку на підставі реєстру отриманих та виданих податкових накладних відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 p. N 166 (з урахуванням змін і доповнень), визначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації, а дані, наведені ним в декларації, мають відповідати даним його бухгалтерського та податкового обліку, оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку {пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 p. N 996-XIV "Про бухгалтерський обпік та фінансову звітність в Україні").

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону), та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 p. N 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за N 168/704 (далі - Положення N 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням N 88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Тобто, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення N 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

У разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових

Як вбачається з матеріалів справи позивач у звітних періодах в яких і було сплачено кошти за придбання товарів, в тому числі і сплачено ПДВ, не відніс ці суми до податкового кредиту, жодних заяв з приводу не надання постачальником товару податкових накладних до відповідача не подавав.

З огляду на вищевикладене, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, про відмову в заявлених позовних вимогах.

На думку суду, відповідач, як субєкт владних повноважень довів обставини, якими позивачем безпідставно віднесено суми сплаченого податку на додану вартість в іншому податковому періоді ніж той в якому виписана податкова накладна.

Вказані дії призвели до заниження податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010р. №0060241502/0/35165 на думку суду прийнято в межах законодавства України, та є правомірним.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, судова колегія Окружного адміністративного суду м. Києва, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України

Головуючий Суддя І.А. Качур

Судді В.В. Амельохін А.Б. Федорчук