Постанова № 16639490, 15.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2011 року 11:27 № 2а-5867/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Четвертак Я. І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система-Київ"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення №0020751540/0 від 28.10.2010 р.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 22.02.2011 р.

від відповідача:ОСОБА_2, довіреність № 1859/9/10 від 26.04.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система-Київ" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0020751540/0 від 28.10.2010 р., згідно з яким Позивачу нараховано штраф у розмірі 340,00 грн. за неподання розрахунків по збору за право використання місцевої символіки за 1-й та 2-й квартали 2010 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, Відповідачем зроблено помилкові висновки за результатами невиїзної документальної перевірки, що призвело до невірно визначених порушень та застосування санкцій до Позивача.

В судовому засіданні представник Позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі. Зазначила, що підприємство не використовує символіку з комерційною метою, а слово "Київ" у назві підприємства слугує виключно для визначення його місця знаходження, оскільки Позивач входить до групи російсько-шведської компанії "Єдина торгова система" (ЄТС), які знаходяться в різних містах країн СНД, Європи та Азії.

Представник Відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила та просила відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, доданих до матеріалів справи. Зазначила, що оскаржуване рішення прийнято в межах, в порядку та у спосіб, що встановлені законодавством України, так як відповідно до ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 р., Позивач повинен був подавати розрахунки по збору за право використання символіки м. Києва, так як в назві підприємства використано слово "Київ", яке входить до "Переліку назв об"єктів та історичних пам"яток, що відносяться до міцевої символіки".

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дніпровькому районі міста Києва складено Акт № 1666 (7916-15/32959643) від 18.10.2010 р. перевірки неподання ТОВ "Єдина торгова система-Київ" розрахунку по збору за право використання місцевої символіки, яким встановлено неподання розрахунків по збору за право використання місцевої символки за 1-й та 2-й квартали 2010 р., чим порушено вимоги п.п 6.5 р. 6 Рішення Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994 р. № 7 "Про введення збору за право використання символіки м. Києва".

На підставі вказаного Акту, відповідно до вимог п.п.17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2010р. №0020751540/0, яким до Позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 340,00 грн.

Сума штрафних санкцій визначена у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржив його в порядку адміністративного оскарження.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Як передбачено положеннями ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків зобовязані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.

Відповідно до положень статті 10 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право, зокрема, оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року № 56-93 визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 1 вказаного Декрету № 56-93, до місцевих податків і зборів належить, зокрема, збір за право використання місцевої символіки.

Статтею 12 вказаного Декрету № 56-93 встановлено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд звертає увагу, що ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 № 56-93 “Про місцеві податки і збори” визначено, що до місцевої символіки, яка є предметом справляння місцевого збору, відносяться герб міста або іншого населеного пункту, назва чи зображення архітектурних, історичних пам"яток. При цьому, назва міста або іншого населеного пункту, якщо таке місто або такий населений пункт не віднесено до архітектурних чи історичних пам'яток, до місцевої символіки відповідно до норм вказаного Декрету не відноситься.

Згідно ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", визначено, що список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 878 затверджено список історичних населених місць України, до якого включено і м. Київ.

До архітектурних та історичних пам'яток, що складають об'єкти культурної спадщини, відносяться історичні центри, вулиці, квартали, площі, архітектурні ансамблі, залишки давнього планування та забудови, окремі архітектурні споруди, а також пов'язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, будинки, споруди їхні комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів, які є об'єктами культурної спадщини національного або місцевого значення та занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що назва міста або іншого населеного пункту, якщо місто або населений пункт не відносяться до архітектурних чи історичних пам'яток, відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори", не належить до місцевої символіки.

Згідно статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.

Згідно з розділом III Положення про збір за право на використання місцевої символіки міста Києва, затвердженого рішенням XII сесії четвертого скликання Київської міської ради № 149/3240 від 09.03.2006р., платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які в установленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують у найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Відповідно до п. 1.1. Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 65 від 09.06.2004р. «Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу», юридична особа повинна мати своє найменування. У найменуванні юридичної особи зазначаються її організаційно-правова форма (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим) та назва. Найменування юридичної особи викладається державною мовою. Згідно п. 2.4. вищевказаного Наказу, назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб'єкта господарювання. Будь-яких інших вимог, крім вимог вищевказаного Наказу щодо написання найменування юридичної особи, зокрема, вимог щодо написання слів з переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, чинним законодавством не встановлено.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгова система-Київ», використання в його назві слова "Київ", обумовлено місцем знаходження підприємства: м. Київ, вул. Сосюри, 68. Використання слова "Київ" в назві з іншою метою, ніж визначення місця знаходження підприємства, не здійснюється. Товариство входить до групи компаній російсько-шведської компанії "Єдина торгова система" (ЄТС), які знаходяться в різних містах країн СНД, Європи та Азії. Серед інших, підприємствами, що входять до зазначеної групи компаній є, зокрема, такі суб'єкти господарювання як Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдина торгова система-Урал», «Єдина торгова система-Казахстан», «Єдина торгова система-Україна», «Єдина торгова система-Скандинавія».

Враховуючи вимоги чинного законодавства України та рішення Київської міської ради № 149/3240 від 09.03.2006р., назва підприємства, яка вказує лише на його місцезнаходження за територіальною ознакою, і не використовується у комерційних цілях, не може відноситись до елементів місцевої символіки, які могли би бути об'єктом оподаткування збором за право використання місцевої символіки.

Крім того, суд не погоджується з твердженнями представника Відповідача про використання Позивачем в комерційній діяльності слова "Київ", оскільки ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких висновків, а комерційна діяльність сама по собі не може підтверджувати обставини з якими законодавець пов"язує виконання обов"язку сплати збору за використання місцевої символіки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 18.01.2011 р. у справі № К-26752/10.

Також, суд зазначає, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі у 2008 р. проводилась виїзні планові перевірки позивача, що підтверджується актом перевірки, проте в пунктах 3.1.11.7 акту зазначено, що підприємство не було платником податку за місцеву символіку та порушень в цій сфері податковим органом не зазначено.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням того, що Відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, суд прийшов до висновку, що Відповідачем необгрунтовано застосовано до Позивача штрафні (фінансові) санкції за неподання звітів по збору за право використання місцевої символіки.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система-Київ" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 28.10.2010 р. № 0020751540/0.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система-Київ" (код ЄДРПОУ 32959643) за рахунок Державного бюджету України

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 21 червня 2011 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко