Постанова № 16637985, 30.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 року 17:33 Справа № 2а-0870/3485/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМалиш Н.І.,

при секретарі Рожик О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання №9” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2010 №0000522302/3,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Виробниче Ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання №9» (далі КП «ВРЕЖО №9» або Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі ДПІ або Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2010 №0000522302/3.

В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що висновок податкового органу на порушення Позивачем п.3.1 ст.3 , п.5.1 , п.п 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до завищення валових витрати за 2009 рік на суму 44162 грн. за рахунок безпідставного включення до валових витрат вартості послуг ЗАТ «ЗАПОРІЖЗВ'ЯЗОКСЕРВІС» зі збору із споживачів грошових коштів для КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕЛОВІ МЕРЕЖІ», неправомірне віднесення до складу валових витрат було віднесено суми фінансових санкцій, згідно актів ВАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (енергопостачальника) за порушення правил користування електричною енергією, та завищено валові витрати на суму 30664грн. за рахунок безпідставного включення до валових витрат, витрат на послуги електрозв'язку ЦОСПП ЗФ ВАТ «УКРТЕЛЕКОМ» та теплоносії ЗАПОРІЗЬКОЮ ЦРЛ, які фактично платником податку не понесені, безпідставні, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та доказах. Також Відповідачем неправомірно були відповідно до п. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані штрафні санкції у розмірі 199669,90грн.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав надав пояснення аналогічні позовним вимогам та письмовим поясненням.

Представник Відповідача щодо позову заперечив, зазначив, що порушення виникли за рахунок безпідставного віднесення до складу валових витрат послуг ЗАТ «Запоріжзвязоксервіс» зі збору із споживачів грошових коштів для концерну «Міські теплові мережі»; фінансові санкції за порушення правил користуванням електричною енергією; витрати на послуги зв'язку ЦОСП ЗФ ВАТ «Укртелеком» та теплоносії Запорізької ЦРЛ, які фактично платником податку не понесені.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно матеріалам справи, фахівцями Відповідача було проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009. За наслідками перевірки складено акт від 20.04.2010р. № 851/23/24516932.

Перевіркою встановлено порушення порядку ведення податкового обліку: п. 3.1.ст.3, п. 5.1, пп.5.2.1., п.5.2, пп. 5.3.5 п.5.3 ст.5, пп 12.1.2, пп.12.1.5. п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». На підставі Акту перевірки винесено оскаржене податкове повідомлення рішення, яке за результатами адміністративного оскарження Позивачем відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Державною податковою адміністрацією України скасоване (податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 16.04.2010 року №0000522302/0 та рішення ДПА у Запорізькій області від 16.09.2010 року №4154/10/25-020), прийняте за розглядом повторних скарг в частині визначення податку на прибуток за рахунок збільшення перевіркою валового доходу на 10336 грн. з посиланням на пп. 12.1.2 п.12 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та за рахунок зменшення перевіркою валових витрат на 13281 грн. з посиланням на п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по операціях віднесення до складу валових витрат експлуатаційних послуг, що не компенсовані орендарями та співвласниками майна і у відповідній частині штрафну санкцію, та в зазначеній частині рішення, прийняті за розглядом первинних і повторної скарг, а в іншій частині податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 16.04.2010 року №0000512302/0 та рішення, прийняті за розглядом скарг, залишено без змін.

15.12.2010р. Відповідачем враховуючи рішення ДПІ України, винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000522302/3 від 15.12.2010р.

Згідно Акту перевірки, порушення виникли за рахунок безпідставного віднесення до складу валових витрат послуг ЗАТ «Запоріжзвязоксервіс» зі збору із споживачів грошових коштів для концерну «Міські теплові мережі»; фінансові санкції за порушення правил користуванням електричною енергією; витрати на послуги зв'язку ЦОСП ЗФ ВАТ «Укртелеком» та теплоносії Запорізької ЦРЛ, які фактично платником податку не понесені.

Щодо завищення валових витрат за рахунок безпідставного включення до складу валових затрат вартості послуг за збір грошових коштів за теплову енергію для Концерну «Міські теплові мережі» при визначенні об'єкту оподаткування декларації про прибуток підприємства за 1 квартал, перше півріччя, 3 квартали 2009 року, 2009 рік.

Так, перевіркою встановлено, що за січень 2009 року вартість робіт ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс» за збір грошових коштів за теплову енергію та гаряче водопостачання, за абонплату за опалення складає 52994,47грн., у т.ч. ПДВ 8832,41грн. (акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.01.09 №010/01-2009).

Перевіркою зроблено висновок про те, що вказані витрати безпідставно віднесено до складу валових витрат у 1 кварталі 2009 року, оскільки починаючи з січня 2009 року Концерн «Міські теплові мережі» здійснює поставку теплової енергії за договорами з населенням. КП «ВРЕЖО №9» згідно Договору від 30.01.09 №105201 є повіреним Концерну «Міську теплові мережі» по нарахуванню теплової енергії. Тому витрати пов'язані зі збором грошових коштів за теплову енергію є витратами Концерну «Міську теплові мережі».

Проте суд не погоджується з висновками перевірки з наступних підстав.

За Договором, укладеним між Концерном «Міські теплові мережі» та КП «ВРЕЖО №9» № 100705 від 01.01.2007, останній виступав покупцем теплової енергії та повіреним виконавця послуг з постачання теплової енергії. За Договором, укладеним між КП «ВРЕЖО №9» та ЗАТ «Запоріжзвязоксервіс», останній виступав виконавцем та здійснював збір та перерахування грошових коштів в рахунок оплати теплової енергії. Виконання цього договору підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт №010/01-2209 від 31.01.2009.

Лише згідно договору доручення №105201 від 30.01.2009р., на який посилаються перевіряючи, Позивач Повірений бере на себе зобовязання від імені Довірителя - між Концерн «Міські теплові мережі» виконувати умови цього договору. Договір діє з 01.01.20009р. до 31.12.2009р.

Згідно п.3.2.4. вказаного Договору, до 30 числа звітного місяця проводиться нарахування за послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання по особистим рахункам населення.

Таким чином, те що нараховане до 30 числа звітного місяці, у даному випадку січень 2009р., споживачем сплачується у лютому місяці.

Розрахунки у січні місяці2009р. проводились споживачами за грудень місяць 2008р. за послуги, які надавались враховуючи договор між Концерном «Міські теплові мережі» та КП «ВРЕЖО №9» № 100705 від 01.01.2007, про що надані Позивачем суду відповідна розрахунки.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Отже, КП «ВРЕЖО№9» правомірно відніс до валових витрат вартість послуг ЗАТ «Запоріжзвязоксервіс» за січень 2009р.

Щодо віднесення до складу валових витрат КП «ВРЕЖО №9» фінансові санкції згідно актів ВАТ «Запоріжжяобленерго» (енергопостачальник) за порушення правил користування електроенергії.

Як зазначив у Акті перевірки податковий орган, згідно підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду. З урахуванням зазначеного, Відповідач вважає, що КП «ВРЕЖО №9» не мало права включати до складу валових витрат фінансові санкції за порушення правил користування електроенергією

Позивач у позові не погоджуючись з висновком ДПІ зазначив, що на підставі встановлених порушень, постачальником електричної енергії було здійснено перерахунок обсягу фактично спожитої (недорахованої) платником податку електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Суд не погоджується з доводами Позивача з наступних підстав.

Відповідно матеріалам справи, представниками ВАТ «Запоріжжяобленерго» у присутності представника споживача КП «ВРЕЖО №9» складені Акти про порушення Правил користування електричною енергією Позивачем (акти від 02.04.2009р. №00002777, №00002779, №00002780, №00002776, №00002639, №00002775, №00002778, №00002774, від 12.05.2009 №00002784, від 11.06.2009 №00002890). Порушення встановлені за самовільне підключення комунальних загрузок житлових будівель п. 7.6. «Правил користування електричною енергією» (затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442) та п. 3.6 вказаних Правил щодо тарифу.

Вказані Акти розглянуті на засіданні комісії з питань розгляду актів порушень ПКЕЕ для визначення обсягу не облікованої електроенергії та суми завданих збитків. За результатами розгляду комісія прийняла рішення (Протоколи від 09.04.2009р., 26.06.2009р. без номерів) провести розрахунок неучтеної електроенергії та виписані рахунки.

Закон України «Про електроенергетику» регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії.

Статтею 26 вказаного Закону встановлені обовязки споживачів енергії.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закон України «Про електроенергетику», споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно ч. 7 ст. 27 Закон України «Про електроенергетику», Санкції, передбачені частиною восьмою статті 24, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 26 та частиною третьою цієї статті, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з точки зору вказаного Закону, перевищення договірної величини споживання електроенергії розглядається як правопорушення, до якого застосовуються відповідні санкції.

Поняття "господарські санкції" визначене ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій, як штрафні (частина друга ст. 217 Кодексу).

Штрафними санкціями згідно із ч. 1 ст. 230 ГК Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК Кодексу розмір санкцій може бути встановлено у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином санкції, передбачені ч. 4, ч. 5 ст. 26 Закону, повністю відповідають ст.ст. 230 та 231 Кодексу за підставами застосування, видом і методом визначення розміру таких санкцій, а саме: встановлюються в грошовому виразі; застосовуються у випадку неналежного виконання господарського зобов'язання (перевищення договірних величин споживання); визначені в розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої договірної величини.

Отже, суми, що додатково та в обов'язковому порядку сплачуються споживачами електричної енергії (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) на користь енергопостачальників відповідно до статті 26 Закону за споживання електроенергії понад договірні величини, відносяться до категорії штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Таким чином в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо порушення Позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого підприємством завищено валові витрати за рахунок безпідставного включення до складу валових витрат, витрат що фактично не понесені, на загальну суму 30 664,00 грн. (у т. ч. 2007 рік - 13 706,00 грн., 1 квартал 2008 року - 12 759,00 грн., 1 півріччя 2008 року - 16 958,00 грн., З квартали 2008 року - 16 958,00 грн., 2008 рік - 16 958,00 грн., 1 квартал 2009 року - 16 958,00 грн., 1 півріччя 2009 року - 16 958,00 грн., З квартали 2009 року - 16 958,00 грн., 2009 рік - 16 958,00 грн.).

Відповідно Акту перевірки, на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» Позивача є кредиторська заборгованість перед ВАТ «Укртелеком» за надані послуги електрозв'язку:

-станом на 01.10.2007 року за вересень 2004 року в сумі 5202,09 грн. (4335,08грн.+ПДВ 867,01грн.). КП «ВРЕЖО №9» суму заборгованості включає до складу валових доходів як таку, по якій минув строк позовної давності в жовтні 2007 року.

-станом на 01.11.2007 за жовтень 2004 року в сумі 5204,40 грн. (4335,08грн. + ПДВ 867,01грн.) До складу валових доходів включена в листопаді 2007року.

-станом на 01.12.2007 за листопад 2004 року в сумі 5162,77грн. (4302,3грн.+ ПДВ 860,47грн.) до складу валових доходів включено в грудні 2007 року.

-станом на 01.01.2008 за грудень 2004 року в сумі 5175,14 грн. (4312,62грн.+ПДВ 862,52грн.) до складу валових доходів включено в січні 2008 року.

-станом на 01.02.2008 за січеш» 2005 року в сумі 5226,36грн. (4355,30грн.+ПДВ871,06грн.) до склад валових доходів включено в лютому 2008 року.

-станом на 01.03.2008 за лютий 2005 року в сумі 4909.56грн. (4091,3грн.+ПДВ818,26грн.) до склад валових доходів включено в березні 2008 року.

-станом на 01.04.2008 за березень 2005 року в сумі 4198,57грн. згідно наказу керівника підприємств від 23.04.08 №114 щодо списання на доходи кредиторської заборгованості, утвореної в березні 2005 рок перед ЦОСПП ЗФ ВАТ «Укртелеком» у сумі 4198,57грн. за надані послуги електрозв'язку. До складу валових доходів включено в квітні 2008 року.

Також на рахунку 685 Позивача є кредиторська заборгованість перед Запорізька ЦРЛ, за теплову енергію:

-станом на 01.10.2007 за вересень 2004 року в сумі 284,52 грн. (237,10грн.+ПДВ 47,42), до склад валових доходів включено в листопаді 2007 року,

-станом на 01.11.207 за жовтень 2004року в сумі 596,08грн. (496,73грн.+ ПДВ99,35грн.), до склад валових доходів включено в грудні 2007 року.

В бухгалтерському обліку Позивача вищевказані операції, згідно Акту перевірки, відображені проводками: Дт 685 «Розрахунки іншими кредиторами» Кт 717 «Доход від безнадійної кредиторської заборгованості» , Дт 644 «Податкова кредит» Кт 685 - «красное сторно».

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші виді звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це можливо - безпосередньо після і закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безнадійна заборгованість є заборгованість по зобов'язанням, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (…).

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибуло підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає ні податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списанню коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У зв'язку з тим, що Позивачем, як встановлено перевіркою, та не заперечується Позивачем, не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону.

Таким чином, перевіркою вірно встановлено, що Позивачем у перевіряємому періоді самостійно включено до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості по яким минув строк позовної давності.

Враховуючи викладене позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо встановлено заниження податкового зобов'язання за 3 кв. 2009 р. та нарахування штрафних санкції на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181).

Так Відповідачем під час перевірки встановлений факт несвоєчасного включення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 658084,0 грн. в річній декларації за 2009р. замість декларації за 3 кв. 2009р.

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, оскільки, як зазначена у пп. 17.1.2 п.17.1. ст.. 17 Закону №2181 Позивач не надавав уточнюючого розрахунку,а відобразив суму недоплати, яка утворилася за 3 кв. 2009 p., у складі декларації з податку на прибуток за наступний податковий період, без збільшення на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми такої недоплати. Вважає, що Закон № 2181 не містить приписів щодо застосування п.17.1.3 у випадку не сплати штрафу передбаченого п. 17.2, а навпаки є пряма вказівка на звільнення від застосування фінансових санкцій при самостійному нарахуванні податкових зобов'язань, так зазначає, що у відповідності до аб.5 п.17.2 Закону № 2181 при самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Суд не погоджується з твердженням Позивача з наступних підстав.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 штрафні санкції, передбачені пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються платником податків. Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181, платник податків, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Згідно зазначеної норми, обов'язок щодо обчислення недоплати і штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати в обох наведених випадках покладено на платника податків.

Як встановлено перевіркою, Позивачем несвоєчасно було включення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 658084,0 грн. в річної декларації за 2009р. замість декларації за 3 кв. 2009р. та відобразив суму недоплати, яка утворилася за 3 кв. 2009 p., у складі декларації з податку на прибуток за наступний податковий період,

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 і п. 2.7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року N 110 і зареєстрованої в Мін'юсті 23 березня 2001 року за N 268/5459, недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 1.5 ст. 1 Закону N 2181, штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Оскільки ст. 1 Закону №2181 податковим зобов'язанням визначене зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, то недоплата і штраф, які нараховуються платником податків відповідно по пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181, є складовими податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181 платник податків зобов'язаний сплатити самостійно задекларовану недоплату і штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми.

Проте Позивачем під час відображення суми недоплати не було збільшення на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми такої недоплати.

Так п. 6.1.3 «Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій оранами державної податкової служби» затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110 передбачено, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

Таким чином Відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо посилання представника Позивача на абз.5 п.17.2 ст. 17 Закону № 2181 у разі при самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються, то слід зазначити, що ця норма говорить про адміністративну відповідальність (не застосування адміністративних штрафів) щодо посадових осіб Позивача.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 15 грудня 2010року №0000522302/3 в частині суми податкового зобовязання за основним платежем 11041(одинадцять тисяч сорок одна)грн., за штрафними санкціями 3312(три тисячі триста дванадцять)грн. 30коп. усього 14353(чотирнадцять тисяч триста пятдесят три)грн. 30коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання №9” (ЄДРПОУ 24516932) 1(одна)грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови було виготовлено 04 липня 2011року.

СуддяН.І. Малиш