Ухвала суду № 16636362, 27.06.2011, Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим

справа № 2-о-128/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року Білогірській районний суд Автономної ОСОБА_1

Крим у складі:

          головуючого -                               судді Куртлушаєва М.І.

          при секретарі -                               Клімовій Ю.О.

за участю:

позивача - ОСОБА_2

представника позивача -           ОСОБА_3

представника заінтересованої особи -           ОСОБА_4

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білогірську цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Генеральна прокуратура України, Відділ міграційної служби в Автономній ОСОБА_1 Крим про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання особою без громадянства в Україні з 1999 року. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 3 ЦПК України кожний вправі звернутися в суд для захисту своїх інтересів.

Згідно ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежать виникнення, зміна або припинення особистих прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім цього посилається на ст. 466 КПК ст. 10 КК України згідно яких особа є особою без громадянства, яка постійно проживає в Україні не може бути видано іноземній державі.

На момент подачі даної заяви ОСОБА_2 був заарештований в Україні на підставі запиту уповноважених органів ОСОБА_1 Узбекистан з метою притягнення його до кримінальної відповідальності, тому встановлення даного факту для нього має юридичне значення та необхідне йому, тому що з цим фактом закон пов’язує настання юридичних наслідків - заборона видачі його уповноваженим органам ОСОБА_1 Узбекистан.

Стверджує, що його вимоги засновані на законі посилаючись на ст. 1 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також зазначає, що з 1999 року по 2009 рік протягом 10 років він і ОСОБА_5 проживали разом як чоловік і дружина у Білогірському районі АР Крим. Припинили разом проживати, коли його затримали з метою екстрадиції. З 1999 року місце проживання він не змінював, протягом спільного проживання з ОСОБА_5 у них народились дочка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Викладені ним обставини можуть бути підтверджені даними із Державної прикордонної служби України, що він не пересікав границю України, актовими записами про народження дітей та показаннями свідків.

У судовому засіданні заявник та його представник посилаючись на матеріали справи як на докази, підтримали заявлені вимоги. ОСОБА_8 також суду пояснив, що він не є громадянином ОСОБА_1 Узбекистану, оскільки громадянства не отримував, але при цьому не заперечував що, з моменту народження до 1999 року він проживав саме на території Узбекистану, працював військовослужбовцем.

Представник заінтересованої особи Генеральної прокуратури України –ОСОБА_9 у судовому засіданні вимоги ОСОБА_2 не визнав. Суду пояснив, що ОСОБА_2 перебуває на території України незаконно, а тому не є особою без громадянства. Просив відмовити у задоволені заяви ОСОБА_2

Суд заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заявлені вимоги не можуть бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства, а відтак провадження по цієї справі підлягає закриттю виходячи з наступного.

Отже, як убачається зі змісту вимог заявник просить суд визнати, що він як особа без громадянства постійно проживає на території України з 1999 року.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодек сом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, об'єктом захисту позовного провадження є порушене, не визнане або оспорюване право, об'єктом захисту в окремому про вадженні - охоронюваний законом інтерес, а предметом судової діяльності при захисті охоронюваного законом інтересу є встанов лення визначених юридичних фактів та стану з метою подальшо го здійснення заінтересованими особами своїх суб'єктивних прав.

Разом з тим, положення ст. 3 Закону України «Про громадянство України»пов’язують факт постійного проживання з набуттям громадянства України, тобто що має юридичне значення лише в двох випадках:

1.          усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2.          особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" ( 1636-12 ) (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

В даному ж випадку встановлення факту постійного проживання на території України необхідно ОСОБА_2, як одна із умов уникнення екстрадиції через кримінальне переслідування з боку ОСОБА_1 Узбекистан, тобто встановлення даного факту ніяким чином не пов’язано з захистом охоронюваним законом інтересу в цивільних правовідносинах.

Крім цього до юрисдикції суду не входять питання щодо встановлення статусу - особи без громадянства, біженця або набуття громадянства, оскільки вони віднесені до виключної компетенції державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства, що регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Законом України «Про біженців»і.т.н.. Дії ж даних органів можуть бути предметом оскарження в суді.

Також на думку суду необхідно зазначити, що згідно п. 8 ст.6 ЗУ «Про Державну міграційну службу України», - питання пов’язанні з здійсненням оформлення і видачі іноземцям та особам без громадянства запрошень для в'їзду в Україну, документів для тимчасового перебування або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі –відноситься до компетенції Державної міграційної служби України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд вважає за необхідне провадження по цієї цивільній справі закрити.

Керуючись ЗУ «Про громадянство України», ЗУ «Про Державну міграційну службу України», ст. 3, ст. 256, 210 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Генеральна прокуратура України, Відділ міграційної служби в Автономній ОСОБА_1 Крим про встановлення факту постійного проживання особою без громадянства в Україні з 1999 року, - закрити.

Повернути ОСОБА_2 з місцевого бюджету м. Білогірська (р/рахунок 31413537700068, відкритий ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22090100, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740761) сплачений ним при поданні заяви судовий збір(державне мито) за квитанцією № 714.159.12 від 17.09.2010 року в сумі –8,50 грн., через КРУ ПА ТКБ «Приватбанк», м. Сімферополь.

Повернути ОСОБА_2 з Державного бюджету (р/рахунок 31218259700002, відкритий ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22050001, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740761) сплачені ним при подачі заяви витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за квитанцією № 714.159.12 від 17.09.2010 року в сумі –37,00 грн., через КРУ ПА ТКБ «Приватбанк», м. Сімферополь.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суду Автономної ОСОБА_1 Крим через Білогірський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання її копії.

Головуючий: З оригиналом згідно.

Ухвала не набрала законної сили.

Суддя Білогірського району АР Крим ОСОБА_10