Ухвала суду № 16591936, 08.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-59354/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року

у справі №2-а-2828/08

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АНТ-СК»

до Державної податкової інспекції у місті Чернігові

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «АНТ-СК»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі –відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 21 березня 2008 року № 0001352320/0, яким ПП «ВКФ «АНТ-СК»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року на 61333,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Чернігові №0001352320/0 від 21 березня 2008 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ПП «ВКФ «АНТ-СК»подало до ДПІ у м. Чернігові податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов’язань 4500,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту –4511,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту склала від’ємне значення –11,00 грн. (рядок 18.2), залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду –216936,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 61333,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку –61333,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у м. Чернігові провела виїзну позапланову перевірку ПП «ВКФ «АНТ-СК»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2008 року, за результатами якої було складено акт №225/23/22821370 від 14 березня 2008 року.

В акті перевірки було зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2008 року на суму 61333,00 грн., що пов’язано з неотриманням відповідей від інших державних податкових інспекцій про надання загальних відомостей щодо основних постачальників ПП «ВКФ «АНТ-СК».

20 березня 2008 року ДПІ у м. Чернігові провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП «ВКФ «АНТ-СК»за січень 2008 року, результати якої було оформлено актом № 17/23-443, на підставі якої позивачу було зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на 61333,00 грн. на підставі пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

21 березня 2008 року ДПІ у м. Чернігові прийняла податкове повідомлення-рішення №0001352320/0 про зменшення ПП «ВКФ «АНТ-СК»суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2008 року на 61333,00 грн. на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, а невиконання контрагентом платника податку зобов’язань зі сплати податку на додану вартість до бюджету тягне негативні наслідки лише для цієї особи та не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на бюджетне відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження податкового кредиту, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобов’язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказаний період.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено в акті перевірки №225/23/22821370 від 14 березня 2008 року, основним постачальником позивача у IV кварталі 2007 року було, зокрема, ВАТ «НВК «Ітек»згідно договору продажу програмного забезпечення від 15 листопада 2007 року № 18/п, податкових накладних № 5 від 10 жовтня 2007 року на суму 1893,50 грн. (в т.ч. податок на додану вартість –315,58 грн.) та № 7 від 28 грудня 2007 року № 7 на суму 660000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість –110000,00 грн.), а також видаткової накладної № 09 від 28 грудня 2007 року на суму 661893,50 грн. (в т.ч. податок на додану вартість –110315,58 грн.).

Також у акті перевірки №225/23/22821370 від 14 березня 2008 року вказано, що сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (IV квартал 2007 року), фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), підтверджена наданими до перевірки платіжними дорученнями та банківськими виписками на суму податку на додану вартість 61333,00 грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за IV квартал 2007 року визначена податковим органом у сумі 61333,00 грн. з урахуванням наданих в ході перевірки виписок банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року на суму 61333,00 грн. слугував висновок податкового органу, викладений у акті перевірки № 17/23-443 від 20 березня 2008 року, про те, що ВАТ «НВК «Ітек», яке є виробником програмного забезпечення та в грудні 2007 року сума податку на додану вартість 110000,00 грн. яким була включена до податкового зобов’язання декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року, згідно інформації, наданої відділом обліку та звітності від 19 березня 2008 року № 1295, та згідно картки особового рахунку по податку на додану вартість, не сплатило податок на додану вартість за грудень 2007 року –січень 2008 року.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач виконав усі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»вимоги для отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Твердження ДПІ у м. Чернігові про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами попередніх інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) за січень 2008 року на суму 61333,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Чернігові підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

           ______ Л.В. Ланченко

           ______ О.М. Нечитайло

           ______ Н.Г. Пилипчук