Ухвала суду № 16591944, 14.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-9756/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Островича С.Е., Рибченка А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в Автономній Республіці Крим та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року по справі №2-22/16680-2006А за позовом Приватного підприємства «Аспект-1»до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в Автономній Республіці Крим та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішень податкових органів

          Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

          На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Аспект-1»(далі-ПП «Аспект-1», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в Автономній Республіці (далі-ДПІ у м. Сімферополі в АРК, відповідач 1) та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим (далі-ДПА в АРК., відповідач 2) про визнання про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень №0006292301/0 від 26.05.2006, №0006302301/0 від 26.05.2006, №000629301/1 віл 05.07.2006, № 0006302301/1 від 05.07.2006, №0012692301/2 від 12.09.2006, №0006302301/2 від 12.09.2006, №0006292301/2 від 12.09.2006 та рішення ДПІ у м. Сімферополі в АРК. від 23.06.2006 №23234/10/25-0 та ДПА в АРК. №1932/10/25-007 від 04.09.2006.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року, позовні вимоги –задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0006292301/0 від 26.05.2006, №0006302301/0 від 26.05.2006, №000629301/1 віл 05.07.2006, № 0006302301/1 від 05.07.2006, №0012692301/2 від 12.09.2006, №0006302301/2 від 12.09.2006, №0006292301/2 від 12.09.2006, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,70грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у м. Сімферополі в Автономній Республіці Крим 24.04.2007 року та ДПА в Автономній Республіці Крим 24.04.2007 року звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 28.07.2008 прийняв її до свого провадження.

В касаційних скаргах відповідач 1 просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року, прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, а відповідач 2 просить судові рішення в частині задоволення позову скасувати, в іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідачі посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 7.2.4 п.7.2, п. п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 69, п.1 ст.72 КАС України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №3183/23-6/33374951 від 15.05.2006, складеного за результатом планової перевірки ПП «Аспект-1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.02.2005 по 31.12.2005, податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення №0006292301/0 від 26.05.2006, яким позивачеві визначено зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 3558670,00грн. у тому числі 2558400,00грн. за основним платежем та 1000270,00грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0006302301/0 від 26.05.2006, яким позивачеві визначено зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 2501955,00грн. у тому числі 1667970,00грн. за основним платежем та 833985,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені податкові-повідомлення рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку, проте рішенням ДПІ у м. Сімферополі в АРК. від 23.06.2006 №23234/10/25-0 скарга позивача залишена без задоволення.

05.07.2006 року ДПІ у м. Сімферополі в АРК були винесені податкові повідомлення – рішення №000629301/1 віл 05.07.2006, № 0006302301/1 від 05.07.2006, які також були оскаржені. Проте, рішенням ДПА в АРК. №1932/10/25-007 від 04.09.2006 залишено без змін прийняті відповідачем 1 податкові повідомлення-рішення №0006292301/0 від 26.05.2006, №0006302301/0 від 26.05.2006, №000629301/1 віл 05.07.2006, № 0006302301/1 від 05.07.2006, рішення ДПІ у м. Сімферополі в АРК. від 23.06.2006 №23234/10/25-0, прийняте за результатом розгляду первісної скарги, а також донараховано позивачу штрафні санкції по податку на прибуток у розмірі 1279200,00грн.

ДПІ у м. Сімферополі в АРК. 12.09.2006 винесено податкові повідомлення-рішення №0006302301/2, №0006292301/2 та №0012692301/2, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 1279200,00грн.

Зі змісту вищезазначеного акту перевірки №3183/23-6/33374951 від 15.05.2006 вбачається, що за результатом перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7, п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включено до складу податкового кредиту придбання товару з використанням пільги, при придбанні товарів медичного призначення від ТОВ «Леокос», установчі документи якого та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість рішенням суду визнані недійсними.

          Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0006292301/0 від 26.05.2006, №0006302301/0 від 26.05.2006, №000629301/1 віл 05.07.2006, №0006302301/1 від 05.07.2006, №0012692301/2 від 12.09.2006, №0006302301/2 від 12.09.2006, №0006292301/2 від 12.09.2006, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з права позивача на віднесення до податкового кредиту суми, підтвердженої податковою накладною, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому, судом зазначено, що факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. Щодо позовних вимог про визнання нечинними рішення ДПІ у м. Сімферополі в АРК від 23.06.2006 №23234/10/25-0 та ДПА в АРК. №1932/10/25-007 від 04.09.2006 судом зазначено, що вказані рішення за своєю правовою природою не відносяться до правозастосовчих актів, а тому можуть бути оскаржені в адміністративному порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проте, з таким висновком суд касаційної інстанції в повній мірі не може погодитись виходячи з наступного.

          Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

          Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

          За змістом п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

          Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

          Водночас за змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.           У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов’язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

          Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Суди попередніх інстанцій, встановивши факт викрадення у позивача первинних бухгалтерських документів щодо господарських операцій з ТОВ «Леокос»не дослідили та не надали належної правової оцінки обставинам справи з урахуванням вищезазначених вимог чинного законодавства.

          Крім того, слід зазначити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. І хоча за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупця, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), однак якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту було би безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

          Проте, задовольняючи частково позовні вимоги, судами попередніх інстанцій в порушення вимог статті 159 КАС України, не було досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

          Крім того, суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання нечинними рішення ДПІ у м. Сімферополі в АРК від 23.06.2006 №23234/10/25-0 та ДПА в АРК. №1932/10/25-007 від 04.09.2006, не було враховано приписи п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, а також, що зазначені рішення прийняті за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, а тому вони не є актами реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині не встановлення фактичних обставин справи не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в Автономній Республіці Крим та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року по справі №2-22/16680-2006А скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ С.Е. Острович

____ А.О. Рибченко