Ухвала суду № 16591624, 31.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14865/10/14/0170

31.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Щепанської О.А. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмаркет"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.10.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- ОСОБА_5, довіреність № 7763 від 20.10.08

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 13.12.10 у справі № 2а-14865/10/14/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмаркет" (вул. Південнобережне шосе, 45 а, Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Кірєєв Д.В.) від 13 грудня 2010 року у справі № 2-а-14865/10/14/0170 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмаркет»до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта від 13 серпня 2010 року № 0000033500/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 92381 грн., застосування штрафних санкцій на суму 46191 грн., на загальну суму 138572 грн. та від 13 серпня 2010 року № 0001641701/0 про донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2647,1 грн., застосування штрафних санкцій на суму 5294,2 грн. на загальну суму 7941,3 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 13 грудня 2010 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на вирок Ялтинського міського суду від 11 червня 2010 року по справі № 1-249/2010 відносно директора ТОВ «Кримекодизайн»та ухвалу Апеляційного суду АР Крим по даній справі. Крім того, відповідач вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що здійснені позивачем витрати на мобільний звязок та відрядження посадових осіб повязані з господарською діяльністю підприємства.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у звязку із висновками ДПІ у м. Ялта АР Крим про заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ на суму 92381 грн. у січні 2009 року та заниження податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб на суму 2647,1 грн., в т.ч. за вересень 2009 року на суму 280,96 грн., за жовтень 2009 року - на суму 972,54 грн., за грудень 2009 року на суму 1393,6 грн., про що складений акт «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмаркет», ЄДРПОУ 234023750 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року»за № 3152/23-1/24023750/191 від 03 серпня 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Ялта АР Крим податковим повідомленням-рішенням від 13 серпня 2010 року № 0000033500/0 визначила ТОВ «Будмаркет»податкові зобовязання з ПДВ у загальній сумі 138572 грн., в т.ч. 92381 грн. за основним платежем та 46191 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а податковим повідомленням-рішенням від 13 серпня 2010 року за № 0001641701/0 податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 7941,3 грн., в тому числі 2647,1 грн. за основним платежем та 5294,2 грн. за штрафними санкціями.

Щодо визначення відповідачем податкових зобовязань за основним платежем з ПДВ у сумі 92381 грн. судова колегія зазначає наступне.

Заниження позивачем ПДВ у сумі 92381 грн. за січень 2009 року сталося на думку податкової інспекції у звязку із завищенням позивачем податкового кредиту у сумі 92381 грн. за січень 2009 року за фінансово-господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Кримекодізайн»на підставі податкової накладної № 2 від 30 січня 2009 року на загальну суму 554288,80 грн., в т.ч. ПДВ 92381,47 грн. за виконання робіт з реконструкції бульвару Пушкінський, Гоголя і русла річки Водопадной.

З акту перевірки вбачається, що господарська операція з придбання послуг ТОВ «Кримекодізайн»з реконструкції бульвару Пушкінський, Гоголя і русла річки Водопадной відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, розрахунки здійснені у готівковій формі.

Але, посилаючись на вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 11 червня 2010 року по справі № 1-249/2010 відносно засновника та директора ТОВ «Кримекодізайн»ОСОБА_4 за частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366 КК України, податкова інспекція виключила суму ПДВ 92381,47 грн. зі складу податкового кредиту позивача за січень 2009 року. З ухвали Колегії суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду АР Крим від 31 серпня 2010 року (а.с. 231-233) вбачається, що вказана особа була засуджена за те, що за період часу з 24 лютого 2003 року по 27 жовтня 2009 року здійснила фіктивне підприємництво, реалізуючи умисел, що направлений на прикриття незаконної діяльності по списанню та поверненню за нагороду готівкових коштів, перерахованих контрагентами як оплату по оформленим безтоварним операціям.

Правочин між позивачем та ТОВ «Кримекодізайн»податкова інспекція вважає нікчемним.

З вказаної ухвали суду вбачається, що вирок Ялтинського міського суду АР Крим відносно ОСОБА_4 від 11 червня 2010 року був скасований, справу направлено на новий судовий розгляд до Ялтинського міського суду АР Крим. Але, незважаючи на скасування вироку Ялтинського міського суду АР Крим від 11 червня 2010 року, податкова інспекція посилається на підставу такого скасування, а саме: невідповідності при призначенні основного покарання тяжкості скоєного діяння.

Судова колегія при розгляді справи керується положеннями частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час прийняття ДПІ в м. Ялта АР Крим спірного податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2010 року № 0000033500/0 вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 11 червня 2010 року ще не набрав законної сили, а на час розгляду апеляційної скарги був скасований і новий вирок, який набрав законної сили ще не ухвалений.

Також судова колегія зазначає, що незважаючи на підставу скасування вироку Ялтинського міського суду АР Крим від 11 червня 2010 року, неможливо зробити висновок про те, що під час оформлення фінансово-господарських операцій з позивачем ТОВ «Кримекодізайн»діяв навмисно з метою фіктивного підприємництва. З ухвали Колегії судів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду АР Крим не вбачається, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Кримекодізайн»були предметом судового слідства.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Враховуючи, що на час здійснення фінансово-господарської операції ТОВ «Кримекодізайн»був зареєстрованим платником податку на додану вартість та надав відповідну податкову накладну, судова колегія вважає, що не має правових підстав до висновку про неправомірність включення позивачем у склад податкового кредиту за січень 2009 року суми ПДВ 92381,47 грн.

Що стосується епізоду визначення податковою інспекцією податкових зобовязань позивачу з податку з доходів фізичних осіб, судова колегія зазначає наступне.

Донарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб обумовлено висновком податкової інспекції про те, що витрати, понесені позивачем на відрядження посадових осіб та мобільний звязок не повязані з господарською діяльністю підприємства, у звязку з чим вказані витрати були виключені податковою інспекцією із складу валових витрат виробництва і на суми виплачених витрат донарахований податок з доходів фізичних осіб.

Так, податкова інспекція в апеляційній скарзі вказує, що позивачем не надані документи, які б свідчили про службове відрядження працівників підприємства за кордон (запрошення сторони, укладені договори, командировочні посвідчення, накази керівника) та накази підприємства про забезпечення працівників мобільним звязком.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлень пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В матеріалах справи є Договір № 1937511/5.26464 від 25 листопада 2004 року про надання послуг мобільного звязку, що був укладений між позивачем та СП «Український Мобільний Звязок». Витрати, які відповідач виключив із складу валових витрат підприємства, здійснені позивачем саме за вказаним Договором. Наявність первинних документів по сплаті послуг мобільного звязку податковою інспекцією не спростовується.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ в м. Ялта АР Крим не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час здійснення користування послугами мобільного звязку посадові особи відповідача діяли не у звязку із здійсненням підприємством господарської діяльності. Факт того, що дзвінки за мобільним звязком були здійснені позивачем за кордон також не може бути розцінений як такий, що вказані дзвінки не повязані із здійсненням господарської діяльності підприємства. Представник позивача надав пояснення, з яких вбачається, що при користуванні послугами мобільного звязку позивач діяв з метою можливого укладення господарських договорів і ці доводи позивача відповідачем не спростовані.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ДПІ в м. Ялта АР Крим та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12 грудня 2010 року у справі № 2-а-14865/10/14/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 червня 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.А.Щепанська О.В.Дугаренко