Ухвала суду № 16591562, 31.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11773/09/6/0170

31.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Щепанської О.А. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур"- Серьогіна,

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- ,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 24.11.10 у справі № 2а-11773/09/6/0170

за позовом Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" (вул. Шмідта, 9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 24 листопада 2010 року у справі № 2-а-11773/09/6/0170 позов Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Кримтур»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0012442301/0 від 24 вересня 2009 року на суму 45158,08 грн., де 30105,39 грн. основний платіж з податку на додану вартість, 15052,69 грн. штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 листопада 2010 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права та неповним зясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи. Заявник апеляційної скарги посилається на нікчемність угод між позивачем та ТОВ «Прогресс Плюс», ТОВ «Юком», ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсервіс Ойл»та неможливість проведення зустрічних перевірок вказаних субєктів господарської діяльності. Також заявник апеляційної скарги посилається на відомості досудового слідства.

У судове засідання представник відповідача не зявився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у звязку з висновком податкової інспекції про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 30105,39 грн. за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року., у звязку з чим податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2009 року за № 0012442301/0 про визначення Кримському ЗАТ по туризму та екскурсіях «Кримтур»податкового зобовязання з ПДВ у загальному розмірі 45158,08 грн., в т.ч. 30105,39 грн. за основним платежем та 15052,69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення рішення сталися висновки акту невиїзної документальної перевірки Кримського ЗАТ по екскурсіям та туризму «Кримтур»за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року за № 8746/23-2/2648828 від 10 вересня 2009 року про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними субєктами господарської діяльності. З урахуванням строків давності, що передбачені підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»перевіркою донараховано податку на додану вартість за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року у сумі 30105,39 грн., в т.ч.: за вересень 2006 року 5989,96 грн., за грудень 2006 року 5367,63 грн., за квітень 2007 року 5367,63 грн., за травень 2007 року 5367,63 грн., за січень 2008 року 8012,54 грн.

Донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ за основним платежем у сумі 30105,39 грн. здійснено відповідачем за результатами акту № 1031/23-2/02649868 від 15 квітня 2009 року невиїзної позапланової документальної перевірки Філії Кримського Закритого акціонерного товариства «Кримтур»Туристсько-оздоровчого спортивного комплексу «Пріморьє»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсервіс Ойл», ТОВ «Юком», ТОВ «Прогрес плюс» за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З актів перевірки вбачається, що Філією позивача у вищевказаних субєктів підприємницької діяльності на виконання відповідних умов договорів придбані паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти), розрахунки здійснені у безготівковій формі, суми податку на додану вартість підтверджені відповідними податковими накладними, що відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди. Але, податкова інспекція вказала у актах перевірки про те, що документи, що підтверджують транспортування нафтопродуктів до перевірки не надані.

Судова колегія вважає, що відсутність у позивача документів, що підтверджують транспортування нафтопродуктів, не є підставою до висновку про те, що господарські операції позивача з придбання нафтопродуктів є безтоварними та позивач не має право на включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

В процесі проведення дослідження судово-економічної експертизи наданими на дослідження первинними документами бухгалтерського обліку позивача було підтверджено використання у власній господарській діяльності позивача товарів, отриманих від ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсервіс Ойл», ТОВ «Юком», ТОВ «Прогрес плюс» за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року.

Оцінивши Висновок № 41 від 31 серпня 2010 року судово-економічної експертизи в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, судова колегія не знаходить правових підстав недовіряти вказаному Висновку. Так, експертизу було проведено експертом, який має відповідну вищу освіту та кваліфікацію за спеціальністю «11.1 Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності», «11.2 Дослідження документів про економічну діяльність підприємств та установ», «11.3 Дослідження документів по фінансово-кредитним операціям», має стаж експертної роботи з 1998 року та відповідне свідоцтво.

При проведенні експертизи експертом застосовувалися метод документальної перевірки та співставлення, що включає у себе перевірку повноти заповнення реквізитів наданих документів, перевірялося правильність підрахунків, перевірялося обгрунтованість донарахування податку на додану вартість діючому законодавству у сфері оподаткування, співставлялись дані первинних документів з даними у зведених бухгалтерських регістрах та співставлялися податкові накладні від постачальників із записами у реєстрах отриманих накладних.

При проведенні дослідження експертом було використано первинні бухгалтерські документи Філії позивача, а саме: картки рахунку, обороти по рахунку 20.3 «Паливо»по дизпаливу по кожної партії за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року, картки рахунку 63.1.2 «Розрахунки з постачальниками»за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року пор постачальникам ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсервіс Ойл», ТОВ «Юком», ТОВ «Прогрес плюс», розрахунки витрат палива за період березень-вересень 2006 року, листопад 2006 року - березень 2008 року, аналіз обігів між субконто за період 2006 рік, 2007 рік та 1 квартал 200-8 року, платіжні доручення на оплату товару, накладні на отримання товару № 190, 253, 12, 343, 385, 428, 479, 717, договори поставки та режимна картка роботи водогрійного котла.

Висновки експерта ґрунтуються на дослідженні первинних документів бухгалтерського та податкового обліку та відповідають вищевказаним положенням Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання відповідача в обґрунтування правомірності донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ на матеріали досудового слідства не можуть бути прийняти судовою колегією до уваги, оскільки відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судова колегія зазначає, що усі дані, що були отримані в процесі досудового слідства повинно бути підтверджено належним та допустимим доказом відповідним вироком суду, який а ні на час донарахування відповідачем податкових зобовязань з ПДВ а ні на час розгляду апеляційної скарги не ухвалений.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, правильно надана юридична оцінка обставинам справи та ухвалено судове рішення у відповідності із положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з чим правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 листопада 2010 року у справі № 2-а-11773/09/6/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 червня 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.А.Щепанська О.В.Дугаренко