Ухвала суду № 16591364, 18.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13222/10/11/0170

18.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЦикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. , Ілюхіної Г.П. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій ім. С.М.Кірова"- ОСОБА_2, довіреність № 170 від 16.05.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 26.11.10 у справі №2а-13222/10/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій ім. С.М.Кірова" (вул. Кірова, 39,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

доДержавної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2010 позов - задоволено. Визнано противоправним і скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0001251701/0 від 06.07.2010 року, №0001251701/1 від 03.08.2010 року, №0001251701/2 від 27.10.2010 року про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій ім. С.М.Кірова" суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 20431, 62 грн., у тому чисті: 6810, 53 грн. - за основним платежем; 13621,08 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

У судовому засіданні представник позивача просить постанову суду залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Ялта проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.09.2007 по 31.03.2010.

За результатами перевірки складено акт від 24.06.2010 №2862/23-1/35446355/153 та виявлені порушення позивачем вимог підпункту 6.3.1 пункту 6.3 статті 6, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" , у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 6810,54 грн., у тому числі за вересень 2007 року на 6600,00 грн., за травень 2009 року на 4,50 грн., за вересень 2009 року на 3,00 грн., за січень 2010 року на 195,54 грн., за березень 2010 року на 7,50 грн.

Так, на підставі даного акту, відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.9, пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язаню платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0001251701/0 від 06.07.2010 року, яким визначив позивачеві суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 20431,62 грн., у тому числі: 6810,54 грн. за основним платежем; 13621,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками апеляційного оскарження скарги платника податку залишені без задСлід зазначити, що висновок податкового органу про заниження податку з доходів фізичних осіб, що належав до сплати підприємством в бюджет, у розмірі 6600,00 грн. за вересень 2007 року, пов'язаний із тим, що засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаф-Про», правонаступником якого є позивач, частина статутного фонду підприємства у розмірі 44000,00 грн. була сформована основними засобами.

Також, згідно пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення.

Підпунктом «а»пункту 19.2 статті 19 вказаного Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Також, згідно підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Пунктом 9.6 статті 9 вказаного Законувизначено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами (під якими розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу) ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, а до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Отже, законодавець визначив, що операції з внесення майна до статутного фонду підприємства у розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є операцією з придбання інвестиційного активу.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Слід зазначити, якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Отже, оподаткуванню підлягає лише кінцевий фінансовий результат, отриманий від операцій з інвестиційними активами, а не сама операція з передачі рухомого майна до статутного фонду підприємства.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до спірних відносин підлягає застосуванню саме положення підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 і пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", які є спеціальними відносно статті 12 вказаного Закону.

Слід зробити висновок, що донарахування позивачеві суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6600,00 грн. є помилковим.

Крім того, в акті перевірки виявлено факт застосування податкової соціальної пільги по відношенню до трьох найманих працівників у місяці, коли ці працівники припинили трудові відносини із підприємством.

Згідно підпункту 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, безпосередньо Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачено, коли зупиняється період, протягом якого працедавець може застосовувати податку соціальну пільгу.

Такі правила встановлені пунктом 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 №2035, згідно із яким пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про помилковість доводів податкового органу.Нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" Кабінет Міністрів України був уповноважений лише визначити склад та порядок надання документів при застосуванні податкової соціальної пільги. Встановлення інших правил застосування податкової соціальної пільги (зокрема, щодо дати закінчення її застосування) до повноважень Кабінету Міністрів України не відноситься.

Визначення у спірних податкових повідомленнях-рішеннях суми податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 195,54 грн. також слід визнати протиправним.

Решта донарахованого податку з доходів фізичних осіб повязана із встановленням факту порушення вимог Закону №889 щодо утримання, нарахування та сплати податку під час виплати доходів приватним нотаріусам. Так, на підставі звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, посадові особи податкового органу виявили факти сплати доходів приватним нотаріусам всього у розмірі 100,00 грн., за рахунок коштів, виданих працівникам підприємства.

Згідно із пунктами 1.9, 1.19 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" діяльність приватних нотаріусів є незалежною професійною діяльністю, а самі приватні нотаріуси є самозайнятими особами у розумінні цього Закону.

Об'єктом оподаткування платника податку є загальний місячний та/або річний оподатковуваний дохід, у тому числі дохід, одержаний від здійснення незалежної професійної діяльності на території України.

Згідно із правилами нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету податковим агентом, які встановлені пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п. 8.1.2), а якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Вбачається, що кошти, сплачені нотаріусам були видані фізичним особам працівникам позивача під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій. Фактичні витрати, понесені такими особами були підтверджені у встановленому порядку розрахунковими документами та звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.

Тому, розрахунки з приватними нотаріусами здійснювали саме наймані працівники позивача і при виплаті таких коштів позивач був позбавлений можливості здійснювати нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Таким чином, є необґрунтованим визначення у спірному податковому повідомленні-рішенні суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15,00 грн., донарахування якого повязано із неутриманням податку при виплаті найманими працівниками позивача доходів приватним нотаріусам.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість донарахування суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6810,54 грн., то і для застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13621,08 грн. не має правових підстав.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному зясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.10 у справі №2а-13222/10/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписА.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва підпис Г.П.Ілюхіна З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко

Повний текст судового рішення виготовлений 20 травня 2011 р.