Ухвала суду № 16591288, 13.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3466/10/2770

13.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЦикуренка А.С.,

суддівІлюхіної Г.П. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ариол"- ОСОБА_2, довіреність № б\н від 16.02.11

представник відповідача, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим- ОСОБА_3, довіреність № 78 від 01.11.10

представник відповідача, Державної податкової адміністрації України- не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України та Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В. ) від 25.01.11 у справі №2а-3466/10/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ариол" (вул. Археологічна, 4,Севастополь,99055)

доФеодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Кримська, 82-в,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100) Державної податкової адміністрації України (пл. Львівська, 8,Київ 1,04655) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.01.2011 позов - задоволено. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у місті Феодосії за № 0003611503/0 від 19.05.10, податкове повідомлення - рішення Феодосійської МДПІ АР Крим за № 0003611503/1 від 29.07.2010, податкове повідомлення - рішення Феодосійської МДПІ АР Крим за № 0003611503/2 від 03.09.2010, податкове повідомлення - рішення Феодосійської МДПІ АР Крим за № 0003611503/3 від 05.11.2010. Визнано противоправним та скасовано рішення Рішення ДПА України "Про результати розгляду повторної скарги" № 00263/6/25-0215 від 27.10.2010.

Не погодившись з постановою суду Державна податкова адміністрація України та Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову.

Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

У судовому засіданні представник позивача просить постанову суду залишити без змін.

Представник відповідача Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції у судовому засіданні просить скасувати постанову.

Представник Державної податкової адміністрації України у судове засіданні не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Феодосії 30.04.2010 проведено невиїзну документальну перевірку Товариства «Ариол»з питань дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.01.2010 по 31.03.2010.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 770/15-3/31338910 від 30.04.2010 та виявлені порушення статті 21 Закону України «Про оренду землі»занижено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 11365, 92 грн.: у тому числі за січень 2010 на 3788,64 грн., за лютий 2010 на 3788,64 грн., за березень 2010 року на 3788,64 грн.

Як вказує податковий орган, розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності занижений всупереч пункту 9 договору оренди землі від 03.07.2008 та відповідно до пункту 10 цього договору позивачем не застосовано коефіцієнт індексації.

Так, на підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у місті Феодосії згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00003611503/0 від 19.06.2010 про сплату 14396,83 грн. орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності: у т.ч. за основним платежем 11365, 92 грн., за штрафними санкціями 3030,91 грн.

Вказане рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у місті Феодосії, Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим та Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду скарг рішенням залишено без змін рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції від 26.07.2010 №873/10/25-010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 26.08.2010 №1988/10/25-023, прийнятого за розглядом повторної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариол», скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Феодосії № 00003611503/0 від 19.06.2010, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 00003611503/1 від 29.07.2010, № 00003611503/2 від 03.09.2010, № 00003611503/3 від 05.11.2010 залишено без змін.

Слід зазначити, що договором оренди землі від 02.11.2007, який укладено орендодавцем Феодосійською міською радою з орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Ариол», на підставі рішення 22 сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради від 31.08.2007 №1040, позивачу надано у строкове платне користування земельну ділянку за адресою: АР Крим, місто Феодосія, Керченський проїзд, 2, кадастровий номер ділянки 01116000001200 25, площею 1,3475 га. Договір оренди землі зареєстрований у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель є запис від 03.07.2008 за №040801900170.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ариол»26.01.2010 надало до Державної податкової інспекції в місті Феодосії податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік.

Відповідно до декларації сума податкового зобов'язання з орендної плати за 2010 рік склала 170531, 58 грн., за січень листопад 2010 по 14210,96 грн. щомісяця, за грудень 2010 -14211, 02 грн.

Пунктом 2.2.1 Рішення Феодосійської міської ради 45 сесії 5 скликання №1981 від 30.01.2009 площа користування підприємства позивача земельною ділянкою за адресою: АР Крим, місто Феодосія, Керченський проїзд, 2 була змінена з «1,3475 га»на «1,0637 га». Право користування позивача на 0,2838 га земельної ділянки було припинено.

Також, вказаній ділянці місцевою радою була присвоєна нова адреса: АР Крим, місто Феодосія, Керченський проїзд, 2-а та присвоєно кадастровий номер 01116000000101 20 38. Підставою рішення Феодосійської міської ради є перехід права власності у зв'язку з відчуженням об'єкта нерухомості модуля складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал»та отриманої добровільної відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариол»від права користування на частину земельної ділянки у розмірі 0,2838 га.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал»є фактичним землекористувачем та самостійно вносить плату за користування земельною ділянкою площею 0,2838 га, що підтверджується податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Так, нормами Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 141 Земельного кодексу України право користування на земельну ділянку припиняється у разі: добровільної відмови від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Пунктом 4 статті 142 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. При цьому право користування припиняється з моменту прийняття рішення про припинення права користування.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю", який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що використання землі в Україні є платним. Даний Закон визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно частини 2 статті 15 вказаного Закону, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна платня за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пункт 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачає, що розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін в договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються Законом України «Про плату за землю». Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Підтверджено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Ариол»з 01.01.2010 до 01.04.2010 була нарахована орендна плата за земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача фактично з урахуванням індексації.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку площею 1,0637 га з'явився договір оренди від 02.11.2007 з врахуванням добровільної відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариол», рішення сесії Феодосійської міської ради від 30.01.2009 №1981 та довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що видана відділом Держкомзему міста Феодосії від 09.02.2009 та складеною на підставі рішення 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008 №1698.

Площа землекористування Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариол»за адресою: АР Крим, м.Феодосія, Керченський проїзд, 2 складає 1,0637 га, при цьому нормативно грошова оцінка ділянки без індексації складала 3399407,82 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ариол»вносило орендну плату за фактичне використання земельної ділянки, а не з моменту виникнення права на оренду.

На земельну ділянку відділом Держкомзему міста Феодосії була надана довідка про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за №1233/03-08 від 09.02.2009 Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал».

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал»є фактичним землекористувачем та самостійно вносить плату за користування земельною ділянкою площею 0,2838 га, що підтверджується платіжними документами Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал»та податковою декларацією за 2010 рік.

Судова колегія зазначає, що доводи позивача не спростовані податковим органом, таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пункти 2, 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»не були порушені підприємством позивача, оскільки вказане підприємство вносило орендну плату за землю за фактичне використання земельної ділянки. Проте, відповідачі, до суду першої та апеляційної інстанції не надали достатніх та беззаперечних доказів правомірності прийнятих ними рішень.

Щодо визнання протиправними та скасування рішення державної податкової адміністрації України «Про результати розгляду повторної скарги»№11263/6/25-0215 від 27.10.2010, то судова колегія зазначає наступне.

Згідно підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України " Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку. Це також підтверджується і Положенням, згідно Із частиною 11 пункту 9 Положення рішення Державної податкової адміністрації України, прийняте за розглядом скарги (заяви) платника податків, не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.2.4. пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення та обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Таким чином, рішення про результати розгляду повторної скарги не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, тому не може бути скасованим.

З практики Вищого адміністративного суду України також виходить, що спірне рішення про результати розгляду повторної скарги не є актом ненормативного характеру, який може бути предметом оскарження у адміністративній справі, оскільки таке рішення само по собі не породжує виникнення певних обов'язків у того суб'єкта, щодо якого прийняте. Відповідно до вимог чинного податкового законодавства такі обоє 'язки у платника податків породжують індивідуальні акти ненормативного характеру, що прийняті контролюючим органом на підставі рішення про результати розгляду відповідної скарги.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення Державної податкової Адміністрації України за результатами розгляду повторної скарги не породжує для Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариол»настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на його права та обов'язки, а також не є обов'язковим для виконання.

Таким чином, вимога позивача стосовно скасування рішення Державної податкової адміністрації України за результатами розгляду повторної скарги не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у цій частині провадження по справі підлягає закриттю.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 157, 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України - задовольнити частково.

Пункт 3 постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.01.11 у справі №2а-3466/10/2770 щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової адміністрації України "Про результати розгляду повторної скарги" № 11263/6/25-0125 від 27.10.2010 - скасувати.

В частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової Адміністрації України "Про результати розгляду повторної скарги" № 11263/6/25-0215 від 27.10.2010 - провадження по справі закрити.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписА.С. Цикуренко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко

Повний текст судового рішення виготовлений 18 квітня 2011 р.