Ухвала суду № 16591024, 06.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-416/10/5/0170

06.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Привалової А.В. , Цикуренка А.С. секретар судового засіданняСаматова М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 27.01.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- ОСОБА_4, довіреність № 5027/9/10-0 від 07.07.09

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 08.11.10 у справі № 2а-416/10/5/0170

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (вул. Свердлова, буд. 32, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

доДержавної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, буд. 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.10 позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" задоволені повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим № 0002012301/1 від 07.12.2009р., визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим № 0002022301/1 від 07.12.2009р. на суму 49603,20 грн. основного платежу та 24801,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій, стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.10 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що приписи Порядку оформлення результатів невиїзних документальних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні перевірки від 03.09.2009р. не були порушенні. В результаті виявлених під час перевірки порушень податкового законодавства позивачем було донараховано податкових зобовязань.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Державне підприємство Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський”(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2009р. № 0002022301/1 з податку на землю в сумі 75422,29 грн., № 0002012301/1 з податку на додану вартість в сумі 10569,00 грн., № 0001431701/1 з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1492,95 грн.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що, висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки про заниження податку на додану вартість в сумі 7046,00 грн. є безпідставними, оскільки позивач правомірно включив цю суму до складу податкового кредиту за відповідний період. Окрім того, висновок відповідача про заниження позивачем земельного податку в розмірі 74405,15 грн., у тому числі 49603,20 грн. за основним платежем та 24801,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є безпідставним, оскільки в акті зафіксовано, що позивач взагалі не використовує обєкти розміщені на вказаній земельній ділянці, у звязку з їх відчуженням фізичної особі ОСОБА_3 та ТОВ “Формат-ІТ”, які і компенсують позивачу суму сплачену в рахунок оплати земельного податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

03.09.2009р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2009р.

За результатами проведення вказаної перевірки 03.09.2009р. складений Акт № 2220/23-1/08334083/209 від 03.09.2009р. (а.с.31-81).

У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем зокрема вимог п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме заниження податку на додану вартість на 7046 грн., ст.ст. 2,5,7,12,15 Закону України “Про плату за землю”, а саме занижено земельний податок на суму 50281,29 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняти зокрема податкові повідомлення-рішення від 17.09.2009р. № 0002022301/0 та № 0002012301/0, якими позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на землю в розмірі 75422,29 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 231807,00 грн. відповідно.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у порядку передбаченому Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (а.с.94-97).

Рішенням вих. № 36293/10/25-0 від 27.11.2009р. відповідач залишив без змін зокрема податкове повідомлення-рішення від 17.09.2009р. № 0002022301/0, податкове повідомлення-рішення від 17.09.2009р. № 0002012301/0 скасоване в частині 147492 грн. нарахованого ПДВ та 73746 грн. штрафних санкцій.

За результатами розгляду скарги відповідачем 07.12.2009р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002012301/1 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 10569 грн., у тому числі 7046 грн. за основним платежем та 3523 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0002022301/1 про нарахування податкового зобовязання з податку на землю в розмірі 75422,29 грн., у тому числі 50281,29 грн. за основним платежем та 25141 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В свою чергу, частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем порушений п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). А саме, у реєстру обліку придбання товарів (робіт, послуг) відображені податкові накладні, які не надані до перевірки, тобто відсутні: податкова накладна № 4 від 26.05.2006р. від ТОВ “Екватор-Плюс” на загальну суму 30055,99 грн., у тому числі ПДВ 5009,33 грн. та податкова накладна № 181 від 31.10.2007р. від ТОВ “Барконд”на загальну суму 12220,84 грн., у тому числі 2036,77 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача були надані оригінали (копії залучені до матеріалів справи) податкових накладних: № 4 від 26.05.2006р. від ТОВ “Екватор-Плюс”на загальну суму 30055,99 грн., у тому числі ПДВ 5009,33 грн.; № 181 від 31.10.2007р. від ТОВ “Барконд” на загальну суму 12220,84 грн., у тому числі 2036,77 грн.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записі у податковому та бухгалтерському обліку (відвідай кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В Акті перевірки (а.с.69, аркуш акту 39) відповідач зафіксував, що перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся позивачем відшкодовувався земельний податок нарахований по комерційній ставці, згідно укладеним договорам, банківським випискам та карткам рахунку 36.1.3 “Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками по іншим послугам”, за користування земельними ділянками на яких розташовано нерухоме майно інших СПД. Перевіркою встановлено, що не враховані нові договори, що укладені з 24.07.2008р. з ФО ОСОБА_3 на загальну площу 11550 м2 та з 01.12.2008р. з ТОВ “Формат-ІТ”на цю ж загальну площу 11550 м2. У звязку з чим, відповідач робить висновок, що позивач з 24.07.2008р. не користувався площею 11550 м2 за цільовим призначенням, тобто неправомірно застосував ставки функціонального використання земельної ділянки. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем порушено ст.ст. 2,5,7,12,15 Закону України “Про плату за землю”, в результаті чого занижено податок на землю на суму 49603,20 грн.

У 2008 році були укладені наступні Договори:

- від 25.07.2008р. № 17, укладений між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3, предметом якого є відшкодування позивачем земельного податку за користування земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 під літерами А,Б,Н,О, орієнтованою площею 11550 м2, на яких розташовано нерухоме майно, що належить фізичної особи ОСОБА_3, на праві власності за період з 24.07.2008р. до моменту оформлення фізичної особи ОСОБА_3 встановлюючи право документів щодо відведення земельної ділянки;

- від 01.12.2008р. № 26-а, укладений між позивачем та ТОВ “Формат-ІТ”, предметом якого є відшкодування позивачем земельного податку за користування земельними ділянками, розташованими за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 32 (уточнена адреса), на яких розташовано нерухоме майно, що належить ТОВ “Формат-ІТ”на праві власності орієнтованою площею 11550 м2 за період з 01.12.2008р. до моменту оформлення ТОВ “Формат-ІТ”встановлюючи право документів щодо відведення земельної ділянки.

Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України “Про плату за землю”№ 2535-ХП від 03.07.1992 р.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю”використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону).

Статтею 4 цього Закону визначено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті (ч. 1, 5 ст. 7 Закону).

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону України “Про плату за землю”податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті.

В свою чергу, землями природоохоронного призначення є земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (ч.1 ст.46 ЗК України); землями оздоровчого призначення є землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей (ст.47 ЗК України), а землями рекреаційного призначення є землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (ст.50 ЗК України).

П'ятикратний розмір відповідного земельного податку має сплачуватися у разі саме використання землекористувачем обєктів природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення розміщених на відповідних земельних ділянках, у цілях не повязаних із профілактикою захворювань і лікуванням людей, організацією відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, або в порушення законодавчо встановленого порядку використання земель природоохоронного призначення.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки виписані податкові накладні № 4 від 26.05.2006р. та № 181 від 31.10.2007р. є відповідними первинними документами, зафіксовані позивачем у реєстрах обліку придбання товарів (робіт, послуг) та свідчать про отримання позивачем певних товарів (робіт, послуг), тобто позивач правомірно включив цю суму до складу податкового кредиту за відповідний період. Окрім того, судова колегія зазначає, що для застосування пятикратного розмір відповідного земельного податку необхідно достовірно встановити факт нецільового використання землекористувачем земельної ділянки природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, однак акт перевірки не містить жодних відомостей саме про використання позивачем обєктів не повязаних з профілактикою захворювань і лікуванням людей, організацією відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів на земельній ділянці.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.10 у справі № 2а-416/10/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 квітня 2011 р.

Головуючий суддяВ.А.Омельченко

Судді А.В.Привалова А.С. Цикуренко