Ухвала суду № 16590856, 28.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1437/10/5/0170

28.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Привалової А.В. , Іщенко Г.М. секретар судового засіданняСаматова М.А. за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 06.07.10 у справі № 2а-1437/10/5/0170

за позовом Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення 1432,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.07.10 у справі № 2а-1437/10/5/0170 у задоволенні позову Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 1432,31 грн. відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник позивача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.07.10, прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, позивач посилається на те, що вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та мотивовані тим, що під час проведення перевірки відповідача встановлено порушення останнім п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 6.3.3 “е”п. 6.3 ст. 6 цього закону, у звязку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб та застосовані штрафні (фінансові) санкції, але заборгованість відповідачем не сплачена.

Ухвалю Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 року справа призначена до апеляційного розгляду.

Сторони в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не зявилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 1432,31 грн. заборгованості з податку з доходів найманих працівників.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

28.11.2008р. позивачем проведена виїзна позапланова перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 24.11.2008р., в ході якої встановлено порушення відповідачем, зокрема п. п. “е” п. п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме податкова соціальна пільга застосована до доходу ОСОБА_3, нарахованого у вигляді заробітної плати за основним місцем праці (ФОП ОСОБА_4, Підприємство “АВТО НІК”), яка є підприємцем, донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 373,91 грн.; п.п. 4.2.1 п. 4.2 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме відповідачка виплатила дохід фізичної особі-підприємцю ОСОБА_4 у сумі 2520,00 грн. за оренду приміщення згідно договору № 1 від 01.04.2003р. та податок з доходів фізичних осіб у сумі 352,80 грн. не утримувала та не перерахувала до бюджету.

За результатами зазначеної перевірки складений Акт № 8795/17-1/2769414009 від 28.11.2008р., який покладений у підставу прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення № 0005661701/0 від 08.12.2008р., яким позивачу донараховано податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників у сумі 1432,31 грн., у тому числі 726,71 грн. за основним платежем та 705,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 09.12.2008р., про що свідчить підпис на корінці.

28.02.2002р. відповідач зареєстрований у якості суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Виконкомом Залізничної районної ради м. Сімферополя, про що було видано відповідно свідоцтво про державну реєстрацію та у журналу обліку реєстраційних справ зроблено запис за № 04055570Ф0050134.

Під час проведення перевірки (п.3.4.1 Акту) позивачем було встановлено, що відповідач за перевіряємий період згідно відомостей по 1-ДФ, за період з 01.10.05р. по 31.10.06р. мав основне місце праці у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за період з 01.11.06р. по 31.12.07р. мав основне місце праці на Підприємстві “АВТО НІК”.

Згідно відомостей по 1-ДФ, за основним місцем праці за період з 01.01.2005р. по 31.11.2006р. відповідач у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 одержав дохід у сумі 1450,00 грн., утриманий та перераховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 97,36 грн., за період з 01.11.06р. по 31.12.07р. на Підприємстві “АВТО НІК” відповідач одержав дохід у сумі 4090,00 грн., утримано та перераховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 313,23 грн.

Разом з тим, позивач в Акті зазначає, що згідно наданих до перевірки документів відповідач декларував отриманий дохід, але соціальна пільга не може застосовуватися до одержуваній заробітній плати, тому що не має значення фактичний результат здійснювання такою особою підприємницької діяльності (прибуток, збиток), оскільки ст. 42 Господарського кодексу встановлено, що підприємництво це самостійно господарська діяльність на самостійний ризик з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку. У звязку з чим позивач вважає, що відповідачем порушено п.п. 6.3.3 “е”п. 6.3 ст. 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, оскільки у останнього відсутні були підстави використовувати соціальну пільгу.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Підпунктом 6.3.3. е) пункту 6.3 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктній и господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З урахуванням вищевказаних норм, соціальна податкова пільга не може застосовуватися у разі якщо робітник систематично здійснює підприємницьку діяльність, направлену на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або падання послуг вартісного характеру і отримувати дохід.

Лише факт державної реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності не може слугувати підставою для позбавлення права на податкову соціальну пільгу.

ОСОБА_3 отримувала податкову соціальну пільгу як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець.

Разом з тим, відповідно до п.п. 6.3.2 п. 6.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Відповідно до п.17.1 ст.17 згаданого Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Також, позивач в Акті перевірки зазначає, що згідно наданих до перевірки документів встановлено, що відповідач уклав договір оренди торгової площі № 1 від 01.04.03р. за адресою АДРЕСА_3 (торгівельне приміщення) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), вид діяльності роздрібна торгівля продтоварами. Згідно договору оренди орендована площа складала 30 кв.м., орендна плата за місяць складала 420,00 грн., фактично термін дії договору складає з 01.10.2005р. по 31.03.2006р.

Відповідно до п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

В свою чергу п. 1.15 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” закріплено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно договору оренди сторонами є субєкти господарювання, у звязку з чим відповідач взагалі не здійснював виплати фізичній особі.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними оскільки спростовуються матеріалами справи та наявними доказами, а саме, на підставі того, що докази відносно того, що відповідач отримував протягом періоду, який був охоплений перевіркою, одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності в матеріалах справи відсутні. А соціальна податкова пільга не може застосовуватися у разі якщо робітник систематично здійснює підприємницьку діяльність, направлену на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або падання послуг вартісного характеру і отримувати дохід. Лише факт державної реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності не може слугувати підставою для позбавлення права на податкову соціальну пільгу. Також, судова колегія зазначає, що оскільки відсутні підстави для донарахування податку з доходів фізичних осіб, отже відсутні підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.07.10 у справі № 2а-1437/10/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис А.В.Привалова підпис Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко