Ухвала суду № 16590446, 23.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-574/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Желтобрюх І.Л.,

суддів Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі Коробій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ремонт»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ремонт»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ремонт»звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000042306/0 та 0000032306/0 від 05.01.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 березня 2011 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 березня 2011 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що з'явилися, перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Фірма «Ремонт»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податків в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 24.12.2010 року № 1073/1-23-60-13688239 та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Перевіркою встановлено порушення п. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 31122,00 грн. та порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 43360,00грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «РЕМОНТ» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було укладено договори від 01.07.2009 року № 13, від 01.09.2009 року № 17, від 21.09.2009 року № 20, від 13.01.2010 року № 4, від 25.02.2010 року, № 9 щодо монтажу технологічного обладнання.

За умовами вказаного договору вартість виконаних робіт встановлюється згідно протоколів про договірну ціну. Договором також передбачено, що підрядник зобовязується надати всі матеріали, необхідні для виконання робіт згідно специфікацій.

За результатом вчинених господарських операцій ТОВ «С.Дж.Р.Груп»виписало позивачу податкові накладні за підписом гр.ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, беручи до уваги підтверджені документально доводи податкового органу, визнав податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит позивачем, - неналежними первинними документами, а саму угоду нікчемною, - з огляду на таке: контрагент позивача, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за юридичною адресою не знаходиться, до податкових органів не звітує з другого півріччя 2008 року, та не має у розпорядженні необхідних для здійснення зазначеної господарської операції матеріальних, трудових, технічних і технологічних ресурсів. Крім того, як зазначає суд першої інстанції, управлінням ДМ ДПА України порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_3 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», у ході розслідування якої встановлено, що гр. ОСОБА_3, який є засновником, директором та єдиним працівником цього товариства, жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства не складав і не підписував, і наміру займатися господарською діяльністю взагалі не мав.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Згідно вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97 р. №165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюється печаткою такого платника податку продавця.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту чи для формування бюджетного відшкодування, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, є обовязковою, але не безумовною підставою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Наведені вище правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обовязковість веденні і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надана суду представником апелянта копія постанови про закриття кримінальної справи від 27.04.2011р., - якою кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_3 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, закрито за відсутністю складу злочину, - висновків суду не спростовує, оскільки під час вирішення питання про наявність підстав до закриття провадження по вказаній кримінальній справі слідчим органом не досліджувалися обставини і не аналізувалися докази з приводу здійснення саме тієї господарськї операції, за результатами якої виписані спірні податкові накладні. Крім того, ця постанова не спростовує встановлені судом першої інстанції факти відсутності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»необхідних для здійснення такої господарської операції з монтажу технологічного обладнання матеріальних, технічних, технологічних і трудових ресурсів, а саме: відсутність управлінського та спеціалізованого технічного персоналу, складських чи інших приміщень, автомобільного та іншого транспорту, спеціального устаткування і т.і., так само як і не спростована відсутність цього підприємства за місцем реєстрації та неподання ним обов'язкової звітної документації до органів держподаткової служби.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи підтверджує висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованого відхилення виписаних контрагентом позивача податкових накладних, як доказів обґрунтованості включення сум податку до податкового кредиту.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що відповідач перш ніж приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення повинен був звернутися до суду з вимогою про визнання недійсними угод укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ремонт».

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ремонт»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 березня 2011 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх

Судді: А.М. Горяйнов

Я.С. Мамчур

Повний текст ухвали виготовлено 29.06.2011р.