Постанова № 16587982, 31.05.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року                               Справа № 2а-0870/2558/11

(15 год. 34 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді                                        Татаринова Д.В.

при секретарі                                                  Сандига В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Перспектива»,

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя,

про: визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та визнання перевірки неправомірною та висновків перевірки протиправними,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №18/04 від 18.04.2011 року)

                    ОСОБА_2 (дов. №19/04 від 18.04.2011 року)

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. №8683/10-014 від 18.11.2010 року)

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО «Перспектива» (далі - позивач або ТОВ «НВО «Перспектива») до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач або ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя), в якому представник позивача просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 742 від 17 березня 2011 року про проведення перевірки, визнати незаконними та протиправними дії відповідача з проведення перевірки за період січня 2011 року, в т.ч. в частині визнання правочинів, що укладені ТОВ «НВО «Перспектива» такими, що укладені з порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України, що їх зміст суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства, що ці правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що товар по вказаних операціях не був переданий, що угоди поставки є нікчемними, а тому є недійсними в сулу закону, визнати нечинним та скасувати акт перевірки № 67/23-253/36358380 від 18 березня 2011 року, визнати нечинними та скасувати висновки акту перевірки.

В позовній заяві в обґрунтування позовних вимог зазначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка, яка оформлена актом № 67/23-253/36358380 від 18 березня 2011 року, призначена та проведена з порушенням ст.ст. 77, 78, 79 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Вважає, що акт перевірки оформлено та підписано з боку ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя неправомірно, а висновки акта перевірки є безпідставними та такими, що суперечать дійсним обставинам та приписам чинного законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просять суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування зазначив, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, при проведені перевірки підприємства позивача та складання акту перевірки дотримані встановлені норми ПК України. Просить суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що 17 березня 2011 року начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесено наказ № 742 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВО «Перспектива» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період січень 2010 року на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Зазначеним наказом встановлена дата початку проведення перевірки, а саме з 18 березня 2011 року.

17 березня 2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя підприємству позивачу направлено повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за № 3794/10/23-212. Відповідно до вказаного повідомлення зазначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НВО «Перспектива» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період січень 2011 року розпочнеться 18 березня 2011 року.

Також, 17 березня 2011 року відповідачем (за тим же самим вихідним номером 3794/10/23-212) направлено на адресу ТОВ «НВО «Перспектива» запрошення на підписання акту перевірки на 18 березня 2011 року о 16 год. 00 хв.

З 17 березня 2011 року по 18 березня 2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НВО «Перспектива» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за січень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «НВО «Перспектива» відповідно до даних звітності підприємства з ПДВ, системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту встановлено, що підприємство здійснює операції з фінансово – грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч. 5 ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, ст. 655 та ст. 656 ЦК України.

У п. 2 висновків акту перевірки зазначається, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв’язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює реальних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

За результатами проведеної перевірки складено акт №67/23-253/36358380 від 18 березня 2011 року.

Як зазначено в акті перевірки, вона проведена в період з 17 березня 2011 року по 18 березня 2011 року на підставі даних звітності підприємства з ПДВ, системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту.

21 березня 2011 року відповідачем, керівництву підприємства позивача листом за № 4021/10/23-212/1038 направлено для ознайомлення акт перевірки №67/23-253/36358380 від 18 березня 2011 року та лист про надання інформації та її документальне підтвердження за № 4020/10/23-212/1038 від 21 березня 2011 року.

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Пунктом 79.1. ст.79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.79.2. ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до п. 78.1 п. п. 78.1.1 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служи протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77, 78 ПК України є вичерпним.

Обов’язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є: наявність обставин для проведення документальної перевірки визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України; надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Необхідно зазначити, що згідно наказу № 742 від 17 березня 2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, рішення про проведення перевірки прийнято на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 79.2 ст. 79 ПК України.

Відповідно до наданих представниками позивача письмових доказів, то письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження за № 4020/10/23-212/1038 направлений на адресу підприємства позивача 21 березня 2011 року, тобто вже після прийняття начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, та після проведення самої перевірки, що підтверджується наданими представниками позивача листів та повідомлень наведених вище.

Крім того, як зазначалось раніше, то перевірка проведена з 17 березня 2011 року по 18 березня 2011 року, а наказом про її призначення встановлено дату початку перевірки з 18 березня 2011 року, що є порушенням вимог ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що у ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на момент винесення спірного наказу були відсутні підстави для прийняття рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВО «Перспектива», оскільки відповідачем не дотримані норми встановлені ст.ст. 77, 78, 79 ПК України, для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв’язку з чим перевірка призначена та проведена протиправно.

Тому саме позовні вимоги щодо визнання нечинним та скасування наказу № 742 від 17 березня 2011 року та визнання незаконними та протиправними дії ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача за період січень 2011 року підлягають задоволенню.

Щодо інших позовних вимог необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки податковим органом зроблені висновки про нікчемність всіх правочинів, укладених позивачем у січня 2011 року та про безтоварність господарських операцій.

Зазначені висновки суд вважає необґрунтованими.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано «Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22 грудня 2010 року, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України № 34/18772 від 12 січня 211 (далі - Порядок).

Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд вважає, що інформація, викладена у акті перевірки не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти, з огляду на наступне.

Відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем приписів ст.ст. 655, 656, 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, у відповідності до ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що перевірка проводилась без дослідження відповідних первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили чи спростували факт отримання/передачі товару, а тому суд вважає висновки податкового органу про те, що товар по господарським операціям не передавався непідтвердженим та недоведеним належним чином.

Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вище викладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ч.ч.1, 5 ст.203, пп. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України. Проте, відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину, оскільки під час перевірки не були досліджені первинні документи (договори поставки товару, договори оренди, податкові та товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій. На підставі дослідження та аналізу лише інформаційних баз та податкових звітностей неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у акті перевірки № 67/23-253/36358380 від 18 березня 2011 року щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «НВО «Перспектива» є недоведеними, проте, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято.

Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки ДПІ не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов’язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим, як і дії, щодо складання такого акту.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки, викладені у акті перевірки, хоча є недоведеними та необґрунтованими, проте не впливають на права та обов'язки позивача. Відповідне рішення за результатами перевірки не приймалося, тому у задоволенні інших позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 157, 158, 160, 162,163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати наказ керівника Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 17.03.2011 року №742 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВО «Перспектива» за період січень 2011 року».

Визнати незаконними та протиправними дії Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВО «Перспектива» за період січень 2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 06 липня 2011 року.

Суддя                                                                                          Д.В. Татаринов