Постанова № 16587988, 31.05.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року Справа № 2а-0870/2070/11

(12 год. 58 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТатаринова Д.В.

при секретаріСандига В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»,

до відповідачів: 1. Державної податкової інспекції у Комунарському районі

м. Запоріжжя,

2. Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області,

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 28 від 28.12.2010 року,

ОСОБА_2, довіреність № 34 від 24.01.2011 року,

ОСОБА_3, довіреність № 26 від 24.01.2011 року,

від відповідача 1:ОСОБА_4, довіреність № 1087/10/10-014 від 24.09.2010 року,

ОСОБА_5, довіреність № 334/10/10-014 від 18.06.2010 року,

від відповідача 2:не зявився; -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (далі позивач, ЗДП «Радіоприлад») до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі відповідач-1, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ) та Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області (далі відповідач-2, ГУДКУ в Запорізькій області), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 15 березня 2011 року № 0000032302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 1950687, 00 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» 2033546, 00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) згідно декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги і просять задовольнити їх у повному обсязі. Представники позивача вважають необґрунтованими висновки у акті перевірки №99/2302/14313317 від 22 лютого 2011 року щодо порушення позивачем деяких норм ПДВ та щодо неправомірного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ 1950687,00 грн., сплаченої при придбанні товарів у ТОВ НВФ «Енергосфера». Також вважає неправомірними дії ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя по прийняттю податкового повідомлення рішення від 15 березня 2011 року №00000032302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 1950687,00 грн.

Представники позивача не погоджуються з вказаним податковим повідомленням рішенням, вважають його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вважає, що позивач не може відповідати за дії третіх осіб, у даному разі за дії посадових осіб ПП «КФ «Парадігма». Оскільки позивачем були виконані усі передбачені законодавством умови та вимоги, винних дій позивач не здійснював, усі документи у позивача є в наявності, його право на податковий кредит, на думку позивача, також підтверджено, то він вважає, що у нього є повне право на отримання належних йому сум бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1 950 687,00 грн. Також зазначає, що не виконання відповідачами свого обовязку по поверненню позивачу суми бюджетної заборгованості не дає йому змоги розрахуватися перед робітниками по заробітній платі.

Просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов. Вказав на обґрунтованість спірного податкового повідомлення - рішення, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув. На адресу суду надіслав пояснення, згідно яких зазначив, що рішення щодо перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість територіальним управлінням Державного Казначейства України здійснюються лише на підставі висновків, які надаються органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків. У звязку з тим, що до Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області документів на відшкодування позивачеві податку на додану вартість за спірний період не надавались, підстав у останнього для перерахування коштів позивачу не має.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, то 30 листопада 2010 року ЗДП «Радіоприлад» до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя подано декларацію по податку на додану вартість була відображена сума бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в загальному розмірі 2033546,00 грн.

За наслідками проведення позапланової виїзної документальної перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя з 02 лютого 2011 року по 15 лютого 2011року, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2011 року № 0000032302, згідно з яким ЗДП «Радіоприлад» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1950687,00 грн. Стосовно суми 82859,00 грн. бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року, яка виникла внаслідок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в серпні 2010 року перевіркою порушень не встановлено.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали виявлені перевіркою порушення позивачем п.п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, щодо завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за жовтень 2010 року на суму 1950687,00 грн.

Як встановлено судом відповідно до договору від 25 жовтня 2009 № 774/2009 ЗДП «Радіоприлад» придбало у ТОВ НВФ «Енергосфера» радіостанції Р-173М на загальну суму 11 704 123,20 грн., в т. ч. ПДВ - 1 950 687,20 грн. Контрагент позивача ТОВ НВФ «Енергосфера» не є виробником радіостанцій Р-173М, поставлених на ЗДП «Радіоприлад», а є посередником. ТОВ НВФ «Енергосфера» отримало радіостанції Р-173М, які поставлено на ЗДП «Радіоприлад» від ПП «КП «Парадігма».

Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя висновок зазначений в акті перевірки зроблений на підставі того, що стосовно директора ПП «КФ «Парадигма» ОСОБА_6 винесено вирок, у якому останнього визнано винним у скоєному злочині, передбаченого:

-ч. 1 ст. 358 Кримінальним Кодексом (далі - КК) України підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут;

-ч.3 ст. 358 КК України дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб;

-ч.2 ст. 27 КК України виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими субєктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом;

-ч.1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Таким чином, встановлено, що ЗДП «Радіоприлад» віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2009 р. та відповідно до податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 р. суму ПДВ у розмірі 1950687,00 грн. з придбання радіостанцій Р-173М у ТОВ НВФ «Енергосфера» по ланцюгу поставки ПП КФ «Парадігма», що вказує на розбіжності між сумами податкового кредиту в деклараціях ТОВ НВФ «Енергосфера» та сумами податкових зобовязань в деклараціях ПП «КФ «Парадігма».

Однак суд не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків у зв'язку з надмірною сплатою податку до бюджету у випадках, зазначених цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.1 вищезгаданого закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно п.п. 7.4.5. не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно п.п. 7.7.1. суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача 1 на вирок суду Ленінського району м. Луганська стосовно ОСОБА_6, оскільки у зазначеному вироку не встановлено фактів та обставин протиправної (злочинної) діяльності посадових осіб ПП «КФ «Парадігма» по господарським операціям з ТОВ НВФ «Енергосфера».

Зазначене випливає з вимог ч. 4 ст. 72 КАС України, оскільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

ТОВ НВФ «Енергосфера» та ПП «КФ «Парадігма» є належно зареєстрованими юридичними особами на території України, які у встановленому порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи (роздруківки з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України). З даних роздруківок вбачається, що свідоцтво платника ПДВ у постачальника ТОВ НВФ «Енергосфера» видане 30 серпня 2004 року та є дійсним на теперішній час, свідоцтво платника ПДВ у ПП «КФ «Парадігма» свідоцтво було анульовано лише 09 лютого 2010 року за ініціативою податкової служби, тобто на час розглядаємих операцій підприємство здійснювало підприємницьку діяльність.

Також, в матеріалах справи міститься копія постанови Луганського адміністративного суду від 26 серпня 2010 року за адміністративним позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Приватного підприємства «КФ «Парадігма», за участю третьої особи начальника управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради державний реєстратор, про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи. Даною постановою було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погодившись з даним рішенням позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який 26 квітня 2011 року виніс ухвалу, якою касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення попередніх інстанцій без змін.

Стосовно посилання відповідача 1 щодо відсутності у підприємств ТОВ НВФ «Енергосфера» та ПП «КФ «Парадігма» дозволу на реалізацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв необхідно зазначити наступне.

Правова основа користування радіочастотним ресурсом України, визначення повноважень держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обовязки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України встановлено Законом України «Про радіочастотний ресурс України» № 1770-ІІІ від 01 червня 2000 року (далі Закон № 1770).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону № 1770 встановлено, що реалізація та експлуатація радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв здійснюється в України на дозвільній основі. Відповідні дозволи надаються УДЦР на платній основі у порядку, встановленому НКРЗ.

Але, ст. 58 зазначеного закону встановлена відповідальність за порушення законодавства про радіочастотний ресурс України. Згідно частини 1 вказаної статті встановлено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про радіочастотний ресурс України, несуть відповідальність у порядку, визначеними законами України.

Тобто, аналізуючи наведені норми Закону № 1770 необхідно зробити висновок, що відповідальність за відсутність дозволу на реалізацію радіоелектронних засобів покладається саме на контрагентів підприємства позивача. ЗДП «Радіоприлад» є державним спеціалізованим підприємством та не повинно отримувати зазначений дозвіл і не може нести відповідальність за порушення вчинені контрагентами.

Відсутність дозволу на реалізацію радіоелектронних засобів не є обставиною яка підтверджує відсутність товару у підприємств ТОВ НВФ «Енергосфера» та ПП «КФ «Парадігма».

Окрім того, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Далі необхідно зазначити, що ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Отже, податковий орган безпідставно повязує право ЗДП «Радіоприлад» на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування із діями третіх осіб, які є в ланцюгах постачання товарів, що в подальшому купуються позивачем у належних платників податків.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобовязаннями.

При придбанні товару покупець зобовязаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобовязаний врахувати дану суму в складі податкових зобовязань відповідної звітності з податку на додану вартість і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання даних своїх обовязків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність.

Таким чином, право покупця на формування органами податкової служби кредиту та на подальше отримання бюджетного відшкодування не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.

Відповідно до положень Закону «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару і саме продавець товару несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього ж Закону платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п.10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок його ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та на суму бюджетного відшкодування.

Позивачем надано належне документальне підтвердження наявності товару, здійснення операцій з поставки товару на експорт та оплати сум ПДВ в ціні товару (договори, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, ВМД та ін.).

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь підприємства позивача суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за жовтень 2010 року необхідно зазначити.

Відповідно до ст. 200.12. Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобовязаний у пятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Статтею 200.13. цього ж Кодексу зазначено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Як свідчать матеріали справи, вищевказані документи на відшкодування позивачеві податку на додану вартість за спірний період на суму 1950687,00 грн. до Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області не надавались, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-72, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення рішення від 15.03.2011року №0000032302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 06 липня 2011 року.

СуддяД.В. Татаринов