Постанова № 16587838, 15.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року (10 год. 40 хв.) Справа № 2а-0870/2943/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

при секретарі Тєтєрєвій К.О.

за участю представника позивача Серболової Н.М.

представника відповідача Сиваш О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Відрадненське»

до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Публічне Акціонерне Товариство «Відрадненське» (далі - позивач або ПАТ «Відрадненське») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області (далі відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 № 0000082311/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 439489 грн. 00 коп., штрафних фінансових санкцій у сумі 109872, 25 грн. 00 коп. та податкове повідомлення рішення № 0000092311/0 від 14.04.2011 про визначення суми штрафних фінансових санкцій у сумі 439489 грн. 00 коп., оскільки позивач вважає, що зазначені податкові - повідомлення рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що в період з 01.02.2011 по 16.03.2011. Державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Запорізької області була проведена виїзна планова перевірка Відкритого Акціонерного Товариства «Відрадненське» з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010. За результатами перевірки був складений Акт № 13/2311/00852186 від 23.03.2011 (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 (далі Закон №168/97-ВР ) в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 439489 грн. 00 коп. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000082311/0 від 14.04.2011., яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 549361 грн. 25 коп., в тому числі 439489 грн. 00 коп. за основним платежем та 109872 грн. 25 коп. штрафних фінансових санкцій за порушення вимог Закону № 168/97-ВР, а саме за неправомірне включення до складу податкового кредиту витрат на придбання товарів за нікчемними договорами з ПП ТФВ «Обрій-Агро» та угодами з ПП НВП «Хімімпекс», не підтвердженими первинними документами.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки договори з ПП ТФВ «Обрій-Агро» не визнані у законному порядку нечинними, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту суму нарахування ПДВ з придбаних товарів, операції по купівлі яких підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Крім того, представник позивача зазначив, що факти реальної поставки товару за укладеними з ПП НВП «Хімімпекс» угодами повністю підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку позивача. Операції з поставки товару фактично відбулися за тим змістом, що відображений у наданих відповідачу документах. Оплата за вказаними договорами позивачем ПП НВП «Хімімпекс» повністю проведена, а товар - кукурудза і кормові добавки для птахів, повністю використані у власній господарській діяльності позивача, який є сільськогосподарським підприємством.

Також на підставі вищевказаного Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0000092311/0 від 14.04.2011, яким позивачеві визначено суму штрафних фінансових санкцій у сумі 439489 грн. 00 коп. Позивач вважає зазначене рішення протиправним за відсутністю підстав для застосування штрафних фінансових санкцій. Крім того, представник позивача вказав на незрозумілий розрахунок розміру таких санкцій.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення відповідача від 14.04.2011 № 0000082311/0, та № 0000092311/0. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених в запереченнях на позов від 14.06.2011 р. без №. Суду пояснив, що 01.02.2011 р. була проведена документальна перевірка позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010, про що складено Акт перевірки.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлені порушення вимог податкового законодавства та прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000082311/0 від 14.04.2011., яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 439489 грн. 00 коп., штрафних фінансових санкцій у сумі 109872, 25 грн. 00 коп. та № 0000092311/0 від 14.04.2011, яким позивачу визначено суми штрафних фінансових санкцій у розмірі 439489 грн. 00 коп. Актом перевірки встановлено наступні порушення: пп. 7.2.3. п.7.2, пп.7.4.1, п.п. 7.4 ст. 7,ст. 3, пп.7.3.1, п.7.3 ст. 7, ст. 8-1 2 Закону №168/97-ВР, а саме: у грудні 2010 ВАТ «Відрадненське» неправомірно віднесена до складу податкового кредиту сума сплачена ПП 1ТФВ «Обрій-Агро» за придбання товарів, згідно нікчемних правочинів, у звязку з чим оформлені податкові накладні не засвідчують факт придбання платником податку товарів, та не є підставою для включення до складу податкового кредиту. Крім того, ВАТ «Відрадненське» у період з листопада 2009. по липень 2010 неправомірно віднесена до складу податкового кредиту сума у розмірі 399587 грн., яка сплачена ПП НВП «Хімімпекс» за придбанням товарів, згідно операцій, які фактично не відбулися. У позивача відсутні товарно-транспортні накладні на поставлений товар, сертифікати якості, з грудня 2010 . ПП НВП «Хімімпекс» не звітує до ДПІ. Таким чином, первинні документи, які складені між ВАТ «Відрадненське» і ПП ТФВ «Обрій-Агро» та ПП НВП «Хімімпекс» по вищезазначеним угодам поставки за період, що перевірявся, суперечать законодавчим і нормативним актам, є такими що не відповідають дійсності та не мають на меті реального придбання товарів, а отже і не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку з включенням до складу податкового кредиту. На підставі вищевикладеного, представник відповідача, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВАТ «Відрадненське» зареєстроване як юридична особа 19.12.1996 Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області таз 01.01.2009 являється субєктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість згідно свідоцтва № 100245670, платником фіксованого сільськогосподарського податку згідно довідки № 389/10/15-210 від 21.02.2011.

Згідно із протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ «Відрадненське» № 7 від 07.04.2011 найменування Відкритого Акціонерного Товариства «Відрадненське» змінено на Публічне Акціонерне Товариство «Відрадненське», зазначене підтверджується також Довідкою серії АА № 479929 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Випискою серії ААБ № 563503 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та Статутом ПАТ «Відрадненське», що затверджений Загальними Зборами акціонерів ВАТ «Відрадненське» та зареєстрованим у Запорізькій районній державній адміністрації Запорізької області 26.05.2011 за № 10851050017000371. 01.02.2011 ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області проведено виїзна планова перевірка Відкритого Акціонерного Товариства «Відрадненське» з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010. За результатами перевірки був складений акт № 13/2311/00852186 від 23.03.2011, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3. п.7.2, пп.7.4.1, п.п. 7.4 ст. 7, ст. 3, пп.7.3.1, п.7.3 ст. 7, ст. 81 2 Закону №168/97-ВР.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були винесені:

-податкове повідомлення рішення № 0000082311/0 від 14.04.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 549361 грн. 25 коп., в тому числі 439489 грн. 00 коп. за основним платежем та 109872 грн. 25 коп. штрафних фінансових санкцій за порушення вимог Закону № 168/97-ВР.

- податкове повідомлення рішення №0000092311/0 від 14.04.2011, яким позивачеві визначено суму штрафних фінансових санкцій у сумі 439489 грн. 00 коп.

При винесенні податкового повідомлення рішення № 0000082311/0 від 14.04.2011, відповідач керувався тим, що у період з листопада по липень 2010 р. ВАТ «Відрадненське» зайво віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 399586 грн. 00 коп. згідно отриманих податкових накладних від ПП НВП «Хімімпекс», не повязаних з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання у господарській діяльності. При цьому основним аргументом, який обґрунтовує правову позицію відповідача є відсутність реального здійснення операцій ПП НВП «Хімімпекс» з постачання товарів кормових добавок (метіонін, карофіл, роксазім), на адресу ВАТ «Відрадненське». При цьому податковий орган виходив з того, що під час перевірки не встановлено наявність відповідних документів, що підтверджують факт перевезення товару, відсутні товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, договори та від ДПІ у Бородянському районі м. Києва отримано лист № 145/7/23 від 16.03.2001, згідно якого неможливо провести звірку контрагента ПП НВП «Хімімпекс», через те, що місцезнаходження підприємства не встановлено, з грудня 2010 р. підприємство не звітує до ДПІ.

Проте, ці висновки спростовуються даними бухгалтерського та податкового обліку позивача, поясненнями допитаних у судовому засіданні свідків. Так, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали суду пояснення щодо правовідносин між позивачем та контрагентами ПП НВП «Хімімпекс» та ПП ТФВ «Обрій-Агро», в яких зазначили, що кормові добавки, які були придбані у ПП НВП «Хімімпекс» та зерно кукурудзи і пшениці придбане у ПП ТФВ «Обрій-Агро» були належним чином оприбутковані і в подальшому використані у власній господарській діяльності. для забезпечення основних видів діяльності підприємства. Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З наведеного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Правочини з ПП НВП «Хімімпекс» підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення». Даних про те, що ПП НВП «Хімімпекс» на момент вчинення господарських операцій не знаходилось на податковому обліку як платник ПДВ, скасування свідоцтва про державну реєстрацію як платника ПДВ матеріали справи не містять. Первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Щодо позиції податкового органу про відсутність відповідних документів , що підтверджують факт перевезення товару, що унеможливлює факт реального здійснення операцій ПП НВП «Хімімпекс» з постачання товарів ВАТ «Відрадненське» через відсутність товарно-транспортних накладних, то Закон № 168/97-ВР не містить застережень щодо включення податку на додану вартість до податкового кредиту в залежність від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. П.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) передбачено, що податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку. Наведеною нормою передбачено обовязкову видачу податкової накладної в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу, а також обовязкову видачу товарного чеку, іншого розрахункового або платіжного документа, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку. При цьому, не передбачено, що при отриманні транспортних послуг разом з податковою накладною, для набуття нею ознак первинного документа, обовязково необхідно отримати товарно-транспортну накладну. Тому відсутність товарно-транспортної накладної не підтверджує відсутність факту поставки товару, а лише не дозволяє платнику податків віднести транспортні витрати (якщо відсутнє інше підтвердження) до складу валових витрат.

Щодо позиції податкового органу про неможливість реального здійснення операцій ПП НВП «Хімімпекс» з постачання товарів ВАТ «Відрадненське» через відсутність сертифікатів якості товару, що поставлявся, то згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинними документами є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час їх, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, сертифікати якості та відповідності не є первинними документами. Отже, доводи відповідача про не підтвердження факту отримання товару з посиланням на відсутність сертифікатів якості є юридично безпідставними, оскільки згадані документи не можуть підтверджувати та фіксувати факт здійснення тієї чи іншої господарської операції, а стосуються виключно якості товару.

Відсутність відомостей про місцезнаходження підприємства-постачальника товару, та той факт, що ПП НВП «Хімімпекс» з 12.2010 не звітує до ДПІ також не впливає згідно чинного законодавства на право ВАТ «Відрадненське» на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість. Так само як і не впливає факт неподання звітності до ДПІ контрагентом позивача. Тим більше, що перевірявся період з 01.10.2009 по 31.12.2010., а як вбачається з листа ДПІ у Бородянському районі м. Києва № 145/7/23 від 16.03.2001 не звітує вказаний контрагент лише з грудня 2010.

При винесенні податкового повідомлення рішення № 0000082311/0 від 14.04.2011, відповідач виходив з того, що ВАТ «Відрадненське» в порушення пп. 7.2.3. п.7.2, пп.7.4.1, п.п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР у грудні 2010 зайво віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 224331 грн. 00 коп. згідно отриманих податкових накладних від ПП «Обрій Агро» не повязаних з придбанням або виготовленням товарі в з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності, а для отримання податкової вигоди. При цьому податковий орган виходив з нікчемності правочинів укладених між ВАТ «Відрадненське» та ПП ТФВ «Обрій-Агро» у звязку з порушенням при їх вчиненні вимог ст.ст. 203, 215, 626, 628, 629, 655, 658 ЦК України, та того, що у вказаний період операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів, відсутнє документальне підтвердження фактичного здійснення отримання, приймання-передачі, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та отримання товару від ПП ТФВ «Обрій-Агро». Крім того, в Акті зазначено, що ПП ТВФ «Обрій - Агро» віднесений то категорії «транзитер» у грудні 2010 придбавав товари/послуги у юридичних осіб які мали правовідносини з підприємствами, що віднесені до категорії «податкова яма», а також підприємствами, щодо яких встановлено порушення відсутність руху фактичного товару та операцій з ним. Зазначено, що ВАТ «Відрадненське» є вигодонабувачем, тобто завідомо укладало угоди, які суперечили інтересам держави і суспільства, вчинювало удавані правочини з метою приховування, ухилення від сплати податків.

Суд вважає такі висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Як зазначено в акті перевірки, підставою визнання договорів поставки недійсними є те, що ці договори не спричиняють реального настання правових наслідків (п.5 ст.203 ЦК України). Проте, виходячи з вищенаведених приписів закону, за цією підставою договір може бути визнано недійсним лише в судовому порядку та лише сторонами договору. Не зважаючи на цю обставину, відповідачем в акті перевірки необґрунтовано вважає договір недійсним саме з цих підстав.

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 від 04.12.1990 (із змінами та доповненнями) - «Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій», до функцій податкових органів не входить визнання договорів нікчемними або не визнання операцій по здійсненню таких правочинів господарською діяльністю підприємства та т.і.

Додатково слід зазначити, що відповідно до п.п. 2.3.4. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005, зареєстрованим в Мінюсті України 25.08.2005 за № 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтвердження доказами, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Відтак, посадовими особами відповідача, перевищено повноваження в частині визнання правочинів, укладених між позивачем та ПП ТВФ «Обрій Агро» нікчемними.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.

Субєкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Мета, склад і принцип підготовки фінансової звітності та вимоги до визначення і розкриття її елементів визначені «Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за№391/3684.

За змістом положення витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зменшення капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 2 ст. 3 зазначеного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п.п. 1.1 п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємства, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 1.2. п. 1 цього Положення передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

Пред'явлені до перевірки документи, зокрема, видаткові і податкові накладні, є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності. Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними ВАТ «Відрадненське» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом. Отже, висновки відповідача, щодо порушення ВАТ «Відрадненське» у перевіряє мий період пп. 7.2.3. п.7.2, пп.7.4.1, п.п. 7.4 ст. 7, ст. 3, пп.7.3.1, п.7.3 ст. 7, ст. 81 2 ст.7 Закону №168/97-ВР є безпідставними та такими, що суперечать вищезазначеним нормам чинного законодавства України.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Відрадненське» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 14.04.2011 р. № 0000082311/0 та № 0000092311/0 є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 159-163 КАС України, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000092311/0, № 0000082311/0 від 14.04.2011, прийняті державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Запорізької області.

Присудити на користь Публічного Акціонерного Товариства «Відрадненське» з Державного бюджету України судові витратив розмірі 6 (шість) гривень.80 (вісімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/І.В.Батрак

Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 21.06.2011

Постанова не набрала законної сили

Суддя І.В.Батрак