Постанова № 16586856, 12.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-11750/10/12/0170

12.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Яковенко С.Ю. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Сакського міськрайонного центру зайнятості- Андрусенко Сергій Анатолійович,

відповідач, ОСОБА_3, паспорт серії ЕС НОМЕР_1, виданий Сакським МРВ ГУ МВС України в Криму від 18.08.1998р. - ,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 09.12.10 у справі № 2а-11750/10/12/0170

за позовом Сакського міськрайонного центру зайнятості (Новоселівське шосе, 3,Саки,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в сумі 2232,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Котарева Г.М.) від 09 грудня 2010 року у справі № 2-а-11750/10/12/0170 позов Сакського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Сакського міськрайонного центру зайнятості незаконно отримані кошти в сумі 2232,41 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 грудня 2010 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права та неповним зясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що під час подання ним заяви про присвоєння йому статусу безробітного та нарахування допомоги, він не відносився до категорії зайнятого населення.

У судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Сакського міськрайоннного центру зайнятості за типом послуги «консультація з працевлаштування». За результатом наданої послуги відповідачем була отримана консультація з питань працевлаштування та реєстрації в службі зайнятості та прийнято рішення про реєстрацію в службі зайнятості.

21 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою, якою просив до вирішення питання його працевлаштування надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»та Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Вказаною заявою відповідач повідомив позивача про те, що він на даний час не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує та не має права на пенсію.

Наказом Сакського міськрайонного центру зайнятості від 21 грудня 2009 року за №НТ091221 ОСОБА_3 був наданий статус безробітного на загальних підставах, призначено допомогу по безробіттю відповідно до пунктів 1,3,4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та пункту 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 21 грудня 2009 року.

Виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_3 було припинено згідно до наказу Сакського міськрайонного центру зайнятості від 24 березня 2010 року за № НТ100324 у звязку із зняттям відповідача з обліку у якості безробітного на підставі поданої ним письмової заяви про відмову від послуг ДСЗ відповідно до підпункту «10»пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Відповідач є застрахованою особою і це не спростовується сторонами.

Відповідно до пункту 3 статті 22 Закону допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Оскільки відповідача було зареєстровано у міськрайонному центрі зайнятості 14 грудня 2009 року, допомога по безробіттю було призначено з 21 грудня 2009 року.

Суть спірних правовідносин полягає у тому, що у процесі звірки позивача з державним реєстратором (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10 квітня 2010 року за № 5679406) було встановлено, що протягом періоду часу з 08 грудня 1998 року по 16 грудня 2009 року ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що складений акт № 26-Т від 25 травня 2010 року.

Таким чином, станом на дату реєстрації у міськрайонному центрі зайнятості 14 грудня 2009 року, відповідач не був незайнятою особою та не мав право на таку реєстрацію.

Але, судова колегія зазначає, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за його рішенням було здійснено 16 грудня 2009 року і з 17 грудня 2009 року відповідач мав право на відповідну реєстрацію у ДСЗ з метою набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю.

На час звернення відповідача до позивача із заявою від 21 грудня 2009 року про надання йому статусу безробітного із виплатою допомоги по безробіттю, відповідач фактично не відносився до категорії зайнятого населення та мав право на реєстрацію у ДСЗ і набуття у встановленому порядку статусу безробітного із виплатою допомоги по безробіттю. Протягом всього періоду отримання допомоги по безробіттю відповідач дійсно не був зайнятою особою.

Враховуючи фактичні обставини справи, а саме: той факт, що відповідача передчасно (на 3 дня) було зареєстровано у міськрайонному центрі зайнятості як особу, що шукає роботу, що призвело до передчасного (на 3 дня) надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю з 21 грудня 2009 року, але відповідач мав право на набуття статусу безробітного та отримання допомоги з 24 грудня 2009 року, судова колегія вважає, що стягнення з відповідача суми виплаченої допомоги по безробіттю за весь час її виплати з 21 грудня 2009 року по 24 березня 2010 року не відповідає критерію (принципу) пропорційності, під яким розуміється дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія) субєкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням всього вище викладеного, судова колегія вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума виплаченої допомоги по безробіттю за 21 грудня 2009 року, 22 грудня 2009 року та 23 грудня 2009 року, що складає розмір 72,01 грн., у звязку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 грудня 2010 року у справі № 2-а-11750/10/12/0170 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) на користь Сакського міськрайонного центру зайнятості суму виплаченого забезпечення в розмірі 72,01 грн. на р/р 37176001000524 УДК в АР Крим м. Сімферополь, ОКПО 20708681 МФО 824026.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 квітня 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді С.Ю. Яковенко О.В.Дугаренко