Ухвала суду № 16586820, 23.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2665/10/2770

23.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЦикуренка А.С.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг"- не зявився

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя- ОСОБА_1, довіреність № 4217/9 від 23.11.10

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Плієва Н.Г. ) від 06.10.10 у справі №2а-2665/10/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" (вул. Портова, 8,Севастополь,99000)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 06.10.2010 у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

У судове засідання 23.03.2011 представник позивач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні просить постанову суду залишити без змін, вважає її законною та обгрунтованою.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що з 18.06.2007 по 17.07.2007 Державною податковою інспекцією в Нахімовському районі міста Севастополя та Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі була проведена перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007.

За результатами перевірки складено акт № 409/10/23-123/32506285/104 від 24.07.2007, та виявлені порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 400040,83 грн. у тому числі: - півріччя 2006 року 45562,50 грн. (ІІ квартал 2006 року 45562,50 грн.); - 9 місяців 2006 року 56812,50 грн. (ІІІ квартал 2006 року 11250,00 грн.); - 2006 рік 248062,50 грн. (ІV квартал 2006 року 191250,00 грн.); - І квартал 2007 року 151978,33 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000712310/0 від 03.08.2007 та визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 515092,75 грн.

Встановлено, що позивач укладав з субєктами підприємницької діяльностіфізичними особами та з юридичною особою Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьке промислове постачання»договори на одержання консультаційних та інформаційних послуг, які містяться у матеріалах справи.

З вказаних договорів слідує, що факт виконання послуг підтверджується актами прийому-передачі виконаних послуг.

Так, згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпункт 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно частин 1 та 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому статей 1 закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 та підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Слід зробити висновок, що тільки матеріальні носії та первинні документи (записи, макети з маркетингових досліджень) засвідчують одержання, зберігання даної інформації, а отже є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції.

Вбачається, що позивачем, на підтвердження витрат по зазначеним договорам, були надані акти приймання-передачі наданих послуг.

Види наданих позивачу послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів стосовно зобов'язань виконавців за цими договорами або містять загальну вказівку про надання інформаційно-консультативних послуг. Консультаційні, інформаційні та маркетингові послуги, про які йдеться мова в зазначених актах, вказані як узагальнене поняття і не можуть бути оцінені як такі, що мають безпосередній зв'язок із господарською діяльністю товариства.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не довів зв'язок витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженерінг" з придбанням консультаційних, інформаційних та маркетингових послуг у фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьке промислове постачання” з веденням його господарської діяльності, у договорах, укладених між позивачем та вказаними субєктами господарської діяльності, відсутня будь-яка вказівка на характер та тематику досліджень, а в актах приймання-передачі наданих послуг не містить будь - якої конкретизації наданих послуг.

Тобто, висновки відповідача про необґрунтованість віднесення до складу валових витрат понесених витрат по зазначеним договорам є такими, що відповідають діючому законодавству.

У ході перевірки також виявлено порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в наслідок чого занижено податок на додану вартість за 2006 рік у сумі 8950,00 грн. у тому числі за періодами: - червень 2006 року 450,00 грн.; - вересень 2006 року 8500,00 грн.

На підставі акту перевірки за вказане порушення було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000722310/0 від 03.08.2007 та визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 13425,00 грн.

Так, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінженерінг" було безпідставно включено до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 8950,00 грн. по консультаційним послугам, отриманим від товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьке промислове постачання”, без документального підтвердження звязку зазначених послуг з господарської діяльністю підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не надав до суду першої та апеляційної інстанції доказів правомірності своїх вимог, тому правомірно судом першої інстанції зроблено висновок, що спірні податкові-повідомлення рішення прийняті згідно вимог діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному зясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 06.10.10 у справі №2а-2665/10/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписА.С. Цикуренко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко

Повний текст судового рішення виготовлений 28 березня 2011 р.